Іван Величковський

Зеґар з полузеґарком

Автор ко читателю:

І о смерті пам'ятай, і на суд будь чуткий,

Вельми час біжить скоро, в бігу своєм прудкий.

Минути

До Зегарка належать єще і минути,

прето подобно і тих не треба минути.

Минути всіх общії

Минет младенчество.

Минет отрочество.

Минет юношество.

Минет мужество.

Минет старчество.

Минет престарілость.

Минет весна.

Минет літо.

Минет осінь.

Минет зима.

Минуть всі літа.

Минуть всі времена.

А над все минет час покаянія.

Минути злих

Минет слава.

Минет багатство.

Минет честь.

Минет п'янство.

Минет помпа.

Минет гордость.

Минет пиха.

Минет тщеславіє.

Минуть високії думи.

Минуть похлібства.

Минуть пещоти.

Минуть банкети, піятики,

Минуть служби.

Минуть дружби.

Минуть жарти.

Минуть сміхи.

Минуть утіхи.

Минуть роскоші.

Минуть скарби.

Минуть ради.

Минуть зради.

Минет хитрость.

Минет ошуканство.

Минет клямство.

Минет зайзрость.

Минет ненависть.

Минет урода.

Минет тілесная красота.

Минет мужность.

Минет сила.

Минет красномовство.

Минет удатность.

Минет справность.

Минуть драпіжства.

Минуть кривоприсяжства.

Минуть і прочая безчисленная суєтная,

Альбовім все суєтіє чоловічеськоє,

Єлико не будет по смерті,

Не пребудет багатство, не снійдет слава,

Нашедши бо смерть, вся сія погубить.

Минути добрих

Минуть хороби.

Минуть преслідування.

Минуть мученія.

Минуть біди.

Минуть скорбі.

Минуть сльози.

Минуть обиди.

Минуть рани.

Минуть наруганія.

Минет голод.

Минет прагненнє.

Минет нагота.

Минет убозство.

Минет каліцтво.

Минет сліпота.

Минет німота.

Минет хромота.

Минуть труди, невчаси, невпокої.

Минет всякоє злоє.

Дві страшнії минути

Мовить бовім Господь: «Небо і земля мимо ідуть».

Із книжечки

«Млеко, од овці пастиру належнює, або труди поетичьцкії, во честь преблагословенної діви Марії составленнії...»

Р59

О

К

У

Аз млеком питала

Христа в літєх мала,

Чистаго младенця

А тварєм первенця*.

Предмова до чительника

Уважаючи я, іж многії народове, звлаща в науках обфітуючії, много мають не тілько ораторських, але і поетицьких, чудне а містерне, природним їх язиком, од високих разумов составленних трудолюбій, которими і самі ся тішать, і потомков своїх довціпи острять, я, яко істинний син Малоросійської отчизни нашої, боліючи на то серцем, іж в Малой нашой Росії до сих час такових ні од кого типом виданих не оглядаю трудов, з горливості моєї ку милой отчизні, призвавши бога і божію матку і [святих], умисливєм, іле зможность подлого [довці] пу мойого позволяла, нікоторії значнійшії штуки поетицькії руським язиком виразити, не з якого язика на руський онії переводячи, але власною працею моєю ново на подобенство інородних составляючи, а нікоторії і ціле руськії способи винайдуючи, которії і іншим язиком ані ся могуть виразити.

Найдовавєм теж в штучках іноземних многії оздобнії і містернії штучки, але не на славу божію, тілько на марнії сьогосвітнії жарти виданії, з которих я, тілько способ взявши, ложив-єм труд не ку якому, не дай боже, тщеславію, але щегульне ку славі бога слави і славної владичиці нашої богородиці і прісно діви Марії а на оздобу отчизни нашої і утіху малоросійським сином її, звлаща до читання охочим і любомудрим.

Упевняю теж ласкавого [читат] еля, іж єсли сії вірші мої скоро [про] йдет, не уважаючи, що ся в кождом за штучка замикаєт, мало, або жодного не однесет пожитку. Леч єсли над кождим віршиком так ся много забавить, аж поки зрозумієт, що ся в нім за штучка замикаєт, вельце ся в них закохаєт. Гди ж тут жадних простих (которих і простаки складати могуть) не маш віршов, тілько штучки поетицькії, которії любо суть короткії, маленькії, але великую компонуючим їх задають трудность і довгого, поки ся зложать, потребують часу. Суть з них нікоторії, яко то рак літеральний і вірш чворогранистий, которії і за місяць ледво ся зложать. Хто [спробу]єт, певне мі то признаєт. А прето, ласка [вий ч]ительнику, єсли з них хочеш однести утіху, довго поймуй їх, і єсли би ся которая штучка здала бути до поймовання претрудною, слушная річ, єдного і другого призвавши, спольне ся домишляти. Гди ж всі все можем, а єдин всього знати не может, кроме всемогущаго бога, которий як дав мні охочо попрацьовати, так і любві твоїй да подасть охочо читати і поймовати. В недостойних молитвах моїх горячо о тоє всемогущую його помощ благаю.

Любві твоїй всіх благ желатель і бого[молець] Іоанн В[еличков]ський, недостойний з пресвітеров

Ехо

Єст вірш, в котором, якоби нікоє ехо, то єст одзов, до кождого стихав конця дві силяби, з конечних же літер уформованії, одзиваються.

— Что плачеши, Адаме? Земнаго ли края?

— О би і нас спасл тот плод дівия утроби! -О би.

—

Рак літеральний

Єст вірш, котрого літери, і вспак читаючися, той же текст виражають.

Мене ради на радость богом міру данна

Анна во дар бо ім'я мі обрадованна,

Анна дар і мні сін мира данна,

Анна пита мя я мати панна.

Знай всяк, аз в небі єсм чиста нива,

А відай там я мати а діва.

Знай о [нас в] небі, чистая ниво,

[О відай] тамо мати а діво.

Тебі силной все небо отверзеся само,

О мати великая аки лев і тамо.

Аки лев і тамо о мати велика

Аки Лот о мати і тамо толика

Лот — з святнх чина, ти — з святійших лика.

Марія в небі і по смерті жива,

А відай тамо то мати а діва...

Аще би і під морем могл люд пребивати

І тамо відом Ісус ім, о діво мати.

Од гроба Климентія мощно то познати...

Рак словний

Єст вірш, которого не літери, але слова вспак читаються.

Високо діва єст вознесенна,

Глубоко яко бяше смиренна.

Рак прекословний

Єст вірш, которого слова, вспак читаючися, противний текст виражають.

Бця

Co мною жизнь не страх смерті,

Мною жити не умерти.

Єва

Авель

Abel

Богу пожру жертву тучну не худую,

Многу не малую, благую не злую.

Sacrum pingue dabo non macrum sacrificabo

Каїн

Cain

Чворогранистий

Єст вірш, в котором так вздлуж, яко і вшир єден же текст виражається.

Маріє

Ти

Єдина

Мати

Богу

Сину

Ти

паче

всіх

вишшему

возлюбленна

вину

Єдина

всіх

надеждо

творцу

ти

предстани

Мати

вишньому

творцю

стани

прісно

за ни

Богу

возлюбленна

ти

прісно

діво

зіло

Сину

вину

предстани

за ни

зіло

сміло

Порядний непорядок

Єст вірш складне помішаного порядку, которий як ся маєт винайдовати, нижей указано єст.

Отець,

ізбра,

син,

возлюби,

утішитель,

сниска,

дшер,

красну,

матер,

благу,

невісту,

чисту.

Тут такий порядок маєт бути:

Отець дщер ізбра красну,

Син матер возлюби благу,

Утішитель невісту сниска чисту.

Акростихіс

Єст