ім'я сіє Марія ізображает, а до того і літери, яко то М, А, Р

і прочії, що значать, прозвиськом виражаєт.

Мисліте, мисль імійте, но не мощно знати,

Аз, діва, како могох господа зачати.

Рци токмо со вірою, всяк христіянине,

Іже вся свідий, боже, ти віси єдине,

Аз, чиста єдина, діва ношу сина.

Таковий вірш не может зложитися римським язиком, бо у них літери не виражають слов.

Акростихіс вторий,

Так же краєгранесієм тоє ж пречесное ім'я Марія виражаючий,

тілько першії мови в літерах числом замикаючий, яко то: М

значить «четиридесять», А — «єден», Р — «сто», і проч.

М. деньми землю одождивий

А. тойжде, Маріє, бог син твой правдивий.

Р. імат овець, причти к ним і мя, єдину,

І. дів со мудрими представ 'свому сину.

Я. любо і не в числі, бо без числа грішний,

Обаче числа святих да не буду внішний.

Акростихіс третий,

в котором не предніми літерами виражається тоє ім'я МАРІЯ,

як у вищих, але встяж в обох строках. Розділяється те ж ім'я

на силяби, а по кождой силябі починається мова подобною

силябою прешедшей силябі, якоби кождая силяба, що значить, толкується

МА — мати блага, РІ — риза драга, Я — яже нас криєт, МА — малодушних, РІ — ризонужних, Я — як руно, грієт.

Многопремінительний

Єст вірш, которий кілька десять разій перемінятися может, яко нижей обачиш. У римлян називається тот вірш протеус.

Яко ниву рясно плоди украшають,

Тако діву красно роди ублажають.

Ниву рясно плоди украшають яко,

Діву красно роди ублажають тако.

Рясно плоди украшають яко ниву,

Красно роди ублажають тако діву.

Плоди украшають яко ниву рясно,

Роди ублажають тако діву красно.

Украшають яко ниву рясно плоди,

Ублажають тако діву красно роди.

Яко плоди рясно ниву украшають,

Тако роди красно діву ублажають.

Ниву украшають рясно плоди яко,

Діву ублажають красно роди тако.

Рясно яко плоди украшають ниву,

Красно тако роди ублажають діву.

Плоди яко ниву украшають рясно,

Роди тако діву ублажають красно.

Остання літучка

Ісуса Христа величаймо, яко ввесь єст сладкий, знаймо.

І з несозданна отцая возсіявий чисте,

Величаю з маткою тя, всесладкий Христе.

Автор до чительника

Настрой навспак цинобру. Єсли угадаєш,

горший кто з сих, вовк, чи лев,

То мене познаєш.

Конець штучкам поетицьким,

составленним во честь божія матері

без конця.

Поезія І. Величковського — химерне плетиво слів, своєрідне запрошення читача до спільної словесної гри.