Ігор Римарук

Різдво

З дороги збилися троє царів у маскхалатах

ясна пані

клубок розмотує вузлики тихо зав'язує

стомлений тесля дрімає

при щербатій сокирі

око ліхтарика

вихоплює з темряви велетенські ясла

обігрілося немовля

під боком у мінотавра

Може, так би невидимо й жив,

та котроїсь липневої ночі впала зірка

з високих верхів у дитячі

незамкнені очі —

пропекла борозну межи брів

і засіяла пам'ять золою...

Затулитись од неї хотів —

та долоня була замалою.

Обнови

молодій душе

радій обновам —

лавровий вінок стає терновим

стражники у мученики пруть

[...]

а буланий змій а вороний —

де ви нині в упряжі якій

мчить полями бричка макабрична

деренчить горлянка візника

і твоя

душе

зоря одвічна

в небесах оновлених зника

Поезія І. Римарука розкриває пошуки справжніх, неперехідних цінностей ліричного героя і, відповідно, автора. Привертають увагу виразні біблійні мотиви у цих віршах.