Борис Олійник

Вибір

Над штормом, над шабельним зблиском,

Над леготом теплим в житах

Гойдається вічна колиска

Маятником Життя;

Життю — ні кінця ні начала.

І вічно по колу землі:

Комусь — лебеді від'ячали,

Комусь — ще сурмлять журавлі.

Один передбачливо очі

Прикрив ще за крок від межі,

Ввійшовши клітиною ночі

Тихенько: чи жив, чи й не жив?

А інший — на кроки не міряв:

Летів, і гримів, і... згорів,

І люди відкрили в сузір'ях

Зіницю нової зорі.

Якби запропонували почесті та лаври,

Я б вибрав найвищу почесть:

У чистім і чеснім бою

На чорному мармурі ночі

Зорю записати свою!

Ринг

І гнів, і жах. І білі маски

Облич.

І злами рук, як ринв.

І от затихло.

Тільки пласко

Лисніє квадратовий ринг.

На рингу не суперник — ворог.

Той ворог хитро, як лисиця,

Мені готує рішенець.

Нахабно в праву рукавицю

Кладе для певності свинець.

Суддя те бачить. Та... не баче.

Вони у змовинах давно.

Та й переможців же тим паче

Не судять потім все одно.

А зал, як тур, реве безжально.

Назад одрізано путі:

Мій секундант у роздягальні

Лишив рушник на видноті.

Що ж, буде бій без правил.

Він буде бить мене, як схоче:

І знизу, й справа, і згори.

І нижче пояса. І очі

Схова продажний рефері.

Я все стерплю в жорстокім герці,

Аби лише, зберігати стиль,

Не пропустить удару в серце.

Не пропустить... Не пропустить...

Ще буде потім раунд третій.

І вже коли в канатний скрут

Я буду ворогом припертий

І загнаний в четвертий кут,

Коли, нахабний і безкарний,

Повірить він у мій кінець

І для останнього удару

Зведе з правицею свинець,

Я визбираю в жмуток силу

Своїх поразок і удач —

В ім'я отця, і духа, й сина

Обрушу з лівої удар

Такий, що стануть зайві лікарі.

То буде бій...

А зараз мертво

Лисніє холодом квадрат.

Іду. І поруч мене твердо

Крокує Честь — мій секундант.

Ліричний герой віршів Б. Олійника — людина честі, несхитна і мужня, ладна відстоювати справедливість і добро до останнього подиху. Саме такий вибір зробив автор у житті.