Василь Слапчук

Село

Із книги «Крилатий чоловік»

Небо, мов душа праведника.

Хати посеред себе в оберемках

квітники тримають,

кожна квітка на вагу картоплі,

але картоплю свині з їдять,

і хоч і без користі —

і тільки ті, у котрих чоловіки

трактористи — милом туалетним.

У крамниці пляшки приймають,

кури межі переступають...

Від зими до зими земля догляду потребує.

А взимку — Різдво Христове.

Місто

Хати за руки побралися,

з села не випускають,

школа посередині, як подоляночка.

Усім класом сонце зустрічали. Вперше закурив, не криючись,

як матір на вальс запросив — зніяковіла,

злякалася, коли руку після танцю відпустив, —

тепер уже назавжди,

хоча й музика не переставала.

Провела до зупинки, перевзувся з чобіт у черевики..

Шнурівки зав'язуючи, у бік міста вклонився,

через плече не озирнувся.

А позаду мене село горіло,

заграва на все небо,

від недопалка мого зайнялося.

Я ж гадав, що це сонце наді мною сходить.

Вірші «Місто» і «Село» пов'язані спільною тематикою: автор пропонує власне бачення сільського та міського побуту, погляди і майбутнє.

Тлумачення поезії

Добрі вірші трапляються рідко

як і риба, котра була б

не тільки живою, але й свіжою.

Наливаю котові молока.

Весь мій рід хліб вирощував,

а я буханця врізати не тямлю,

щоб пальця не втяти.

Кіт від блюдця морду верне,

кров з долівки злизує.

Копаю кота в живіт.

Молоко — як кров.

У вірші «Тлумачення поезії» Василя Слапчука переплетено мотиви духовних пошуків ліричного героя і буденного життя.