У школі директор викликав мене на лінійці й осоромив, роблячи зауваження за мою нестрижену голову й брудні нігті.

Мені захотілося кинутися в прірву, та я поглянув на ріку, на Ирій, згадав Пакуль і вирішив, що ніколи цього не зроблю, а віддам усі сили рідному краєві.

Мені все частіше хотілося в Пакуль. Ми зі Славком та Андрієм пішли на ріку Стрижень, поплавали на баркасі, зізналися, хто яку благородну заповідь не виконував, і вирішили влітку зробити добру справу — піти в експедицію на Солом'янку й описати побут і звичаї солом'янців.

Тітка Дора потрусила панчохи з грішми, й купили вони з дядьком нарешті чорного «опеля». Тепер зібралися, як і мріяли, поїхати ним у Пакуль. Проте машина вибухнула.

Під дзвін оркестру й гудіння паровоза дядька Якова ми вирушили в експедицію на Солом'янку...

Повість В. Дрозда «Ирій» — про неповторний світ юності. Хлопець із часом розуміє, що його щастя — у рідному селі, а мрія про велике місто — химера. Матеріальні цінності швидкоплинні. Це він розуміє після вибуху «опеля» тітки і дядька. Тож потрібно шукати іншого в житті — самовдосконалення та розвитку духовності.