Микола Вінграновський

Перша колискова

За допомогою виразних епітетів «дитино золота», «тривого кароока», «гіллячко голуба» автор створив неповторний образ батьківської любові й тепла:

Спи, моя дитино золота, Спи, моя тривого кароока. В теплих снах ідуть в поля жита, І зоря над ними йде висока.

Спи, моя гіллячко голуба, Тихо в моїм серці і щасливо.

За вікном хлюпочеться плавба Твоїх літ і долі гомінливої.

Будь-яка колискова пісня9 передає любов і турботу батьків. Особливість колискової Миколи Вінграновського полягає в тому, що він нерозривно поєднує майбутнє своєї дитини та рідної землі:

Спи, моя дитинко, на порі. Тіні сплять і сонна яворина... Та як небо в нашому Дніпрі, Так в тобі не спить хай Україна.

Хай вона не спить в тобі повік, Бо вона — для тебе і для світу... Люлі, мій маленький чоловік,

Капле сон сріблястий з верховіту...

* * *

Автор майстерно поєднав два художніх засоби — порівняння10 й літоту" — у виразі «вузенька, як долоня», створивши таким чином своєрідний образ маленької безіменної річки:

Сама собою річка ця тече, Маленька річечка, вузенька, як долоня. Ця річечка Дніпра тихенька синя доня, Маленька донечка без імені іще.

Вона тече в городі в нас під кленом, І наша хата пахне їй борщем. Цвіте над нею небо здоровенно Солодкими хмаринами з дощем.

Цей образ набуває масштабності й уособлює для ліричного героя12 поняття родини і Батьківщини:

Ця річечка тече для клена і для мене, Її й тоді я бачу, коли сплю. Я річечку оцю в городі в нас під кленом Як тата й маму і як мед люблю.

Поет описав сад, використавши персоніфікацію'3 («на колінах яблуні спить вітер») і виразну метафору14 («пахучі очі квітів»), а також вжив оказіоналізм15 — «не- бопад» (за аналогією до «зорепад») — для створення своєрідного образу неба:

Ходімте в сад. Я покажу вам сад, Де на колінах яблуні спить вітер.

А згорблений чумацький небопад Освітлює пахучі очі квітів.

Я покажу вам сливи на сучках, Що настромились, падаючи мовчки. Затисла груша в жовтих кулачках Смачного сонця лагідні жовточки.

Автор використовує повтори'6 слова «сонний», асонанси17 та алітерації18, створюючи образ всеохоплюючого сну:

У полі спить зоря під колоском І сонно слуха думу колоскову, І сонна тиша сонним язиком Шепоче саду сиву колискову.

То кажани. То кажанячий ряд Заплутався у сонному волоссі ночі... Ходімте в сад. Я покажу вам сад. Його сумління покажу вам очі.

Особливістю пейзажної лірики М. Вінграновського є цілісне сприйняття природи і Батьківщини, нерозривність цих понять для авторської свідомості. У віршах часто використовується кольорова та рослинна символіка на позначення України. Наприклад, поєднання образів синіх слив та жовтих груш.