Михайль Семенко

Місто

У своєрідний спосіб Михайль Семенко відображає звуки мегаполісу:

Осте сте

бі бо

бу

Привертають увагу короткі, рублені речення, численні асонанси та алітерації, використані автором.

візники — люди

трамваї — люди

автомобілібілі

бігорух рухобіги

рухливобіги

berceus кару

Поет вдається до повторення частин слів.

селі

елі

лілі

пути велетні

диму сталь

палять

пах

пахка

пахітоска

дим

синій

чорний дим

пускають

бензин

чаду жить

чаду благать

кохать кахикать

життєдать

життєрух

життєбензин

автотрам.

Вірш М. Семенка «Місто» — це своєрідний фонетичний експеримент, мета якого — передати особливості гамірливого великого міста.

Запрошення

Поезія побудована у вигляді специфічного монологу духа. Привертає увагу оригінальна концепція світобудови: всесвіт уявляється багатовимірним.

Я покажу вам безліч світів — Оригінальних і капризних. Я покажу вам безліч шляхів — Хто хоче мого духа визвать?

Ми проходимо до останнього пункту. Ми перемогли всі стихії й дощі. Я відчинив двері замкнуті — Хто хоче зі мною гулять вночі?

Ліричний герой поезії запрошує читача пізнати сенс і таємниці буття, внутрішньої гармонії та сили людини.

Бажання

Чому не можна перевернути світ?

Щоб поставити все догори ногами?

Це було б краще. По-своєму перетворити.

А то тільки ходиш, розводячи руками.

Але хто мені заперечить перевернути світ?

Місяця стягнуть і дати березової каші,

Зорі віддати дітям — хай граються,

Барви, що кричать весняно, — служниці Маші.

Хай би одягла на себе всі оті розкоші!

Тоді б, певно, Петька покохав її,

скільки б було сили.,

А то ходиш цим балаганом, що звуть —

природа,

Й молиш: о, хоч би вже тебе чорти вхопили!

Ліричний суб'єкт твору прагне змінити світ, зробити його більш яскравим та гармонійним, адже людська бездіяльність, на його думку, робить життя прісним.