Олег Ольжич

* * *

Господь багатий нас благословив

І вірити, і прагнуть — не вотще.

Безсмертне — і величне, і ясне-бо.

Ось лине хмара з літеплим дощем,

І розверзається врочисте небо.

Вірш написаний у високому стилі, автор широко вживає книжну лексику, зокрема застарілі слова, біблеїзми, крім того, займенники, що використані на позначення Бога, згідно з вимогами конфесійного стилю пишуться з великої літери.

Господь багатий нас благословив

Дарами, що нікому не одняти:

Любов і творчість; туга і порив,

Одвага і вогонь самопосвяти.

Солодких грон і променистих вин —

Доволі на столах Його веселих.

Іди ж сміливо і бери один,

Твойому серцю найхмельніший келих.

Господь наділив українців любов'ю і творчістю, відвагою і готовністю до самопожертви заради великої справи. Автор устами ліричного героя закликає йти за велінням свого серця, жити повнокровним життям

* * *

Захочеш і будеш! В людині, затям,

Лежить невідгадана сила —

Людина, на яку чекає смерть, «смертельник», уже готується до переходу у вічність. Автор створює образ «смертельника» як людини з крилами:

Зрослась небезпека з відважним життям,

Як з тілом смертельника крила.

Привертає увагу написання займенників, що стосуються України, з великої літери. Відомо, що такий правопис — ознака конфесійного стилю. Таким чином, Батьківщина для ліричного героя дорівнює Богові.

...Вперед, Україно! В Тебе — тяжкі стопи,

Пожари хат димляться з-під них.

Ні Росії, ні Європі

Не зрозуміти синів Твоїх!

Змальована безмежна людська любов до батьківщини, мужність, із якою вона захищає свій край, готовність до самопожертви. Особливо це характерно для України, душі її народу, які часто не збагнути іншим.