Павло Глазовий

Тарас Бульба у Києві

В темну нічку-петрівочку

Сон мені приснився,

Що славетний Тарас Бульба

В Києві з'явився.

Іде козак Хрещатиком,

Іде, бадьориться.

— Яка ж, — каже, — у нас гарна

— Та пишна столиця!

— Хотів би я поїздити,

— На все подивиться,

Якби дали ту карету,

Що без коней мчиться. –

Ой, не ходив козак славний

Вчитися до бурси,

А закінчив у Києві

Любительські курси.

Міліція за успіхи

Шоферу Тарасу

Дала права любителя

Найвищого класу.

Гукнув козак, щоб йому дали «Запорожця».

Підкотили «Запорожця».

Смикнув він дверцята

Та й спробував дужі плечі

В кабіну пропхати.

Як не бився, не мостився,

Не пуска залізо.

Хотів спину просунути —

І спина не лізе.

Сів Тарас на машину зверху й заспівав нову пісню, а не старовинну:

-Спасибі ж вам, сини мої,

За добрую ласку,

Що назвали «Запорожцем»

Дитячу коляску.

Найважча роль

Мати хвалиться сином:

-У студії при театрі

Вчиться вже два роки.

Дуже довго муштрували

Хлопця режисери.

Аж тепер він дочекався

Першої прем'єри.

Роль найважчу доручили

Любому синочку:

Він на сцені в третій дії

Викочує бочку!

Заморські гості

Прилетіли до Києва гості з Канади.

Мандруючи по столиці,

Зайшли до райради.

Біля входу запитали

Міліціонера:

-Чи потрапити ми можем

На прийом до мера?

Козирнув сержант бадьоро.

-Голови немає.

Він якраз нові будинки

В Дарниці приймає.

Здивуванням засвітились

Очі у туриста.

-Ваша мова бездоганна

І вимова чиста.

А у нас там, у Канаді,

Галасують знову,

Що у Києві забули

Українську мову.

Козирнув сержант і вдруге:

-Не дивуйтесь, — каже. —

Розбиратися у людях

Перше діло наше.

Я вгадав, що ви культурні,

Благородні люди,

Бо шпана по-українськи

Розмовлять не буде.

Автор висміює невідповідності, які спостерігає у житті: розміри автомобіля, який гордо названо «Запорожцем», чи факт, що в Україні використовують українську мову.