Степан Оліиник

Ля-ля-ля

Шаляпіна і Гмирю

Без мікрофона чув весь світ,

А цей — несе його, мов гирю,

І за собою тягне дріт.

Спішить на сцену, бацає ногами й варіює «ля-ля-ля!».

Хоч безголосий — Є в металі

Запас незайманих джерел!

Тож верещить динамік в залі,

Як недорізаний козел!

Збагни — чи спів то, чи розмова?

Щось шепче й вертиться, кружля...

Ані мелодії, ні слова!

Лящить обридле «ля-ля-ля!»

Я б не писав про безголосся

І про таких молодиків,

Та щось багато розвелося

У нас подібних «співаків»!

...Скінчивши, радіо включаю,

А в репродукторі здаля —

З тією ж силою лунає

Оте крикливе «ля-ля-ля!»

Чудо в черевику

Як відомо, всі ледачі

Ждуть легенької удачі

(Без труда щоб їм везло!).

Так і з Васею було.

Вчиться Вася в п'ятім класі.

Якось друг і каже Васі: —

Знаю чудо я одне.

Чудо справді чарівне.

Будеш мати без мороки

Ти п'ятірки за уроки,

Лиш зроби, мій друже, так:

Роздобудь собі п'ятак,

Приліпи його, мов латку,

В черевик під ліву п'ятку,

Узувайся і ходи.

Піде діло — хоч куди!

Це я, — каже, — перевірив. —

Вася повірив та поклав п'ятака в черевик.

Взувся,

Тупнув,

Взявсь у боки:

-Більш не вчитиму уроки:

Повезе мені і так,

Під п'ятою ж є п'ятак!

Вранці йшов і всю дорогу

Припадав на ліву ногу.

Ось і школа,

Ось і клас.

Арифметика якраз.

-Боровик, іди до дошки!

Вася встав, пом'явся трошки,

На п'ятак натис — дарма!

Де ж те чудо?

Щось нема.

...За годину викликають,

З географії питають.

Вася встав — ні в сих ні в тих,

Замість чуда — в класі сміх.

Єдине, що зробив черевик — надавив йому мозоль.

Закінчилися уроки —

Бігли учні в різні боки.

Ну, а Вася Боровик

Ледве тяг свій черевик.

Під п'ятою п'ять копійок,

А у сумці — стільки ж двійок!

С. Олійник — людина, що прожила нелегке життя, глибоко поважає працю і талант людей. Тому в своїх гумористичних27 творах висміює тих, хто лінується працювати, навчатися, розвивати свої здібності.