УДК 821.161.2.0931

Л.І.Громик

Образ матері в художньому світі Є.Гуцала: етнопсихологічний аспект

У статті досліджуються особливості індивідуальномистецької інтерпретації теми материнства в творчості Є.Гуцала. Головна увага звертається на концептуальність образу матері та виявлення його найхарактерніших етнопсихологічних ознак в межах конкретного художнього світу.

Ключові слова: образ матері, жіночий характер, архетип, ментальність, духовність.

Образ жінкиматері є одним з найзначиміших образів української культури і української літератури зокрема. Мова йде про особливу тему що формує значний пласт духовного простору нації, та важливий образ, що має глибоке етнокультурне коріння, виявляє особливості ментальності українців, є суттєвим чинником пізнання етнічних соціо культур них та моральнопсихологічних особливостей українського народу.

Різноманітні аспекти етнопсихології українців, спрямовані насамперед у русло осмислення значення та ролі родинного виховання, особливостей життя української родини, стали предметом дослідження багатьох вчених, зокрема І.Гончаренка, А.Горохович, В.Яніва, РКирчіва, РЧмелика, А.Онищука, Н.Заглади. На важливості архетипу матері у національній свідомості наголошували Д.Донцов, Є.Онацький, Б.Цимбалістий, Ю.Липатаін. Зокрема відомий дослідник етнопсихології українців Б.Цимбалістий у своїй праці «Родина і душа народу» вказував на виняткове значення жінкиматері в ментальності українців і наголошував на тому, що саме родина є тим середовищем, «що формує характер, вдачу людини. Життя в лоні родини в перших роках земного існування дає ключ до розуміння структури характеру, до розуміння того, як численні почувальні конфлікти малої дитини доводять до витворення своєрідних рис характеру, які проявляються в соціальній поведінці. Ці переживання раннього дитинства, звичайно, забуваються, але їхні сліди в підсвідомості діють і керують поведінкою дорослої людини» [б, с.78].

Ґрунтовна культурологічна концепція К.Г.Юнга виокремлює в системі жіночих архетипів архетип Великої Матері, присутність якого простежується упродовж усього культурного розвитку, що відтворено передусім уфольклорній спадщині українства. Належачи до систем, які «конденсують як загальнолюдські аксіологічні набутки, так і специфічно національні, закодовані етногенетичною пам'яттю» [4, с.97], цей архетип трансформується у творчості багатьох українських письменників, стає сутнісним чинником формування їх світосприйняття та світобачення.

У цьому контексті особливої уваги заслуговує творчість талановитого письменникшістдесятника, тонкого лірика, самобутнього новеліста і повістяра Євгена Гуцала, літературна спадщина якого, незважаючи на наявний корпус літературознавчих досліджень (МЖулинський, В.Дончик, ІДзюба, М.Слабошпицький, В.Агеєва, Л.Новиченко, АШевченко, В.Плющ, АГурбанська та ін.) не була предметом спеціального дослідження в межах зазначеної проблеми. Метою нашої статті є дослідження особливостей індивідуальномистецького потрактування теми материнства в творчості Є.Гуцала, з'ясування ідейноестетичних та смислових домінант образу матері через виявлення його найхарактерніших етнопсихологічних ознак в межах конкретного художнього світу.

У численних новелах, оповіданнях і повістях письменника важливим складовим компонентом образної системи є образ матері, який формує у кожному творі особливу духовноемоційну атмосферу. Не випадково саме ним створена ціла галерея незабутніх материнських образів, що увібрали в себе моральну чистоту й духовну велич, святість і жертовність, любов і доброту, вірність і безкорисливість, співчуття і милосердя: Ганка Волох («Родинне вогнище»), Меланка («Мертва зона»), Олена Вітрук («Подорожні»), Олена Шкаруба («Сільські вчителі», «Шкільний хліб»), образи матерів з численних оповідань та новел письменника.

Так, у повісті «Родинне вогнище» головна героїня Ганка Волох це своєрідний образсимвол усіх матерів, яким судилося у повоєнний час не лише доглядати і виховувати своїх дітей без чоловіків, але й нести на собі увесь тягар відповідальності за відновлення зруйнованого війною господарства. Цей ще один традиційний в українській літературі образ жінкиселянки автор розкриває багатогранно, показуючи Ґанку і в щоденній праці та господарських клопотах, і в стосунках з дітьми, сусідами та сільською громадою, і в її думках та спогадах. Ганка Волох це матір своїх дітей, берегиня родинного вогнища, постійна трудівниця, виснажена працею й турботами. У зв'язку з цим у творі можна простежити наявність яскраво вираженої архетипної символіки, репрезентованої, по суті, ще у назві повісті, а саме архетипів жінкиматері та родини. Перебуваючи у тісному взаємозв'язку та спорідненості між собою, зазначені архетипи не лише сягають глибин багатовікової історії людства, а й залишаються незмінними попри різні суспільні катаклізми та певні часові модифікації. У Євгена Гуцала поняття материнства та родинного вогнища, тобто рідної домівки, родини, сім'ї, сповнені глибокого сакрального змісту й посідають одне з найчільніших місць в системі національних моральних та духовних цінностей. Отже, у повісті перед нами постає художньо узагальнений образ матерістрадниці, берегині сімейного вогнища, якій долею судилося пройти нелегким життєвим шляхом з непосильною ношею на плечах, якій доводилося бути у власній сім'ї водночас чоловіком і жінкою, а для дітей своїх батьком і матір'ю. Весь сенс її життя пов'язаний із працею, бо навіть померти вона мріє у роботі, з усвідомленням своєї ролі у суспільстві як берегині кращих духовних традицій народу.

У повісті «У гаї сонце зацвіло» змодельований письменником ліричний образ жінкитрудівниці, жінкистрадниці з поглядом, «у якому тиха радість обійнялася з журбою» [1, с. 120], символізує велич і жертовність священної материнської любові, доброту, ласку та щоденну турботу. Підносячись до рівня етичного ідеалу, у повісті образ матері наповнюється глибокими змістовими смислами, активно включається у проблематику моральноетичного плану. Загалом він акумулює цілий комплекс загальнолюдських та національних цінностей, є символом невмирущої духовності народу. В її вчинках і помислах відображені основи народної муцрості та моралі, філософії людського буття. Спогади, пов'язані з матір'ю, декодують важливі моменти становлення особистості