Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





УДК 821

УДК 821.161.2-25.09

Бондар Людмила Олександрівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського.

ІГРОВА СТИХІЯ В КОНТЕКСТІ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОГО ДИСКУРСУ

(ЗА П'ЄСОЮ Я. ВЕРЕЩАКА «МІСТЕР СКОВОРОДА»)

У статті розглянуто особливості побудови сюжету твору крізь ігрову стихію як втілення авторської концепції тотальності гри, що суголосно ідеї ілюзії метафізичного життя та істинності духовного начала.

The article is examined the features of construction of plot of work through a playing element. It is proved that it is embodiment of author's conception of totality of game which is connected with the idea of illusion of metaphysical life and truth of the spiritual beginning.Ідеї та художні твори Григорія Сковороди ставали об'єктом не лише науково-критичної рецепції, до життя та творчості видатного філософа й письменника також зверталися вітчизняні поети і письменники, зокрема: Іван Драч («Молитви сліз Григорія Варсави Сковороди», «Сердечна печера Григорія Варсави Сковороди»), Дмитро Павличко («Сковорода»), Пантелемон Куліш «Грицько Сковорода», Федір Малицький «Мудрець із Чорнух», Павло Тичина «Сковорода», В. Бондар «Сковорода у Бабаях». До творчості народного мудреця також апелювали І. Котляревський, Є. Гребінка, Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко, Б. Олійник, М. Вінграновський, А. Малишко, М. Рильський, О. Юрченко, В. Шевчук, П. Ляшенко, В. Моляко, І. Пільгук та інші. Художнє осмислення та інтерпретація життєпису Г. Сковороди знайшли свій вихід і в сучасній вітчизняній драматургії. Оригінальне бачення творчості та життя Г. Сковороди подає Ярослав Верещак у «базарній містерії» «Містер Сковорода». П'єса вже має сценічне втілення. Прем'єра відбулася 6 червня у Переяславі-Хмельницькому на Київщині, в будинку культури при місцевому педагогічному університеті. До творення тексту «Містер Сковорода» та його постановки окрім Я. Верещака долучились О. Вратарьов (вірші) та Г. Татарченко (музика), що гарантувало успіх та подальше сценічне життя п'єси. Однак об'єктом дослідження статті є власне авторський текст містерії «Містер Сковорода» у контексті літературознавчої рецепції. Завданням аналізу драматичного тексту є з'ясування стилетворчої домінанти та визначення атрибутів інтерпретаційного поля образу Г. Сковороди у контексті сучасного ігрового літературного дискурсу.

Дія містерії відбувається у сакральному місці, але спаплюженому минулою суспільною епохою, радянською добою. Від початку тексту автор вказує на часову еклектику подальшої дії, відразу націлюючи реципієнта на необарокову стилістику тексту: «Осквернений храм: залишки старовинних фресок, золотавий шматок вівтаря, понівечене панікадило, чавунна брама. Центральна стіна в залізних риштуваннях. Осторонь сервірований довгий стіл, прикритий целофановою плівкою» (Авторський рукопис). На духовну сакральність у тексті вказує лише будівля (храм), але в контексті сучасності вона втрачає свою безпосередню функціональну призначеність - місця духовного очищення та зцілення. Через візуалізований образ фрески із зображенням Григорія Сковороди, на яку натрапляють реставратори храму, Я. Верещак демонструє за допомогою гри шлях дійових осіб від профанації життя до «внутрішньої людини» (за філософією Г. Сковороди). Образ фрески у тексті є прологом до подальшого розгортання дії.

Напівзруйнований храм стає місцем проведення кастінгу на найкращого Містера Сковороду, який повинен стати вітчизняним логотипом торгівельної марки. Відтак перед реципієнтом розгортається дійство, що чимось нагадує водночас і сучасні конкурси краси, і театральну репетицію, і, власне, саму виставу. Перемішування відкритого монтажу дії і конструювання тексту через прийом візуалізації, тобто програвання вистави, нагадує одну з репетицій біографізованої п'єси про подвижницьке життя Г. Сковороди. Процес творення «тут і зараз» надає драматичному твору відчуття тотальної театралізації буття, в якому не можливо провести межу між реальністю та грою. Власне на початок самої театральної дії вказує образ Конферансьє, який своїми репліками маркує фрагменти дійства, і пояснює глядачам сенс всього, що відбувається:

«КОНФЕРАНСЬЄ: Любі друзі, шановна публіко, красно вітаємо! Наша національна культура і туризм нарешті породили славнозвісну театральну групу, яка сховалася за хитрою назвою "Містер Сковорода". Що таке сковорода, знають усі. Хто такий Сковорода, не знає ніхто. Ось чому наші спонсори (жест у бік Мецената) не пожаліли ні грошей, ні здоров'я, ні вишуканих наїдків, не кажучи вже про напої! І як наслідок - все, що ви побачите і почуєте... Ми нині мусимо знайти образ і символ, форму і зміст, емблему нашої групи, а саме вищезгадану сковороду. Тобто той пан артист, той містер ікс, який нині буде визнаний найкращим Сковородою, прикрасить собою і футболки, і шорти, і барабани, й афіші, і білизну топ-моделей, і головне! - бігборди!.. Я нікого не забув?» (Авторський рукопис).

Репліка Конферансьє стає зачином власне дійства вистави. Характерно, що цей образ з'являється не від початку тексту драми, однак репрезентує ще один пролог в архітектоніці твору. Відповідно, нашарування подібних композиційних конструкцій відповідає необароковій стилістиці. Наявність у образній системі п' єси персонажу Конферансьє вказує на відкрите апелювання до глядацької аудиторії, однак відверте штукарство та халтурність твореної вистави створює ефект глузування над глядачем. Фактично створюється враження, що актори не грають, а лише репетирують майбутню виставу, яка знаходиться у стадії становлення:

МЕЦЕНАТ (тим часом співає). Отче наш іже єси на небесі, да святиться ім'я Твоє... Текст... Текст давай... Ну підказуй же...

ПОТЧ. - Я не знаю.

А ти знаєш?

Ні не знаю.

Може, він?

Гей ти, знаєш?

Ні, не знаю... (Авторський рукопис).

Процесуальність дії твору, що твориться «тут і зараз», на очах у публіки вносить


Сторінки: 1 2 3