УДК 821.161.2.09

Цимбал Я.В., к.філол.н., науковий співробітник Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка Національної академії наук України

Трамвай - це контактна зона? (Про трамвай в українській літературі першої третини ХХ ст.)

Стаття присвячена поетиці й міфології образу трамвая в українській літературі першої третини ХХ ст. Трамвай трактується як один із елементів мікропоетики урбанізму. На прикладі аналізу конкретних текстів доведено, що трамвай функціонує в них як символ, що продукує нові семантичні зв 'язки та нові тексти.

The article is devoted to poetics and mythology of the image of tram in Ukrainian literature from 1900s to 1930s. The tram is concidered as an element of micropoetics of urbanism. An analysis of certain texts shows that tram's literary function is to be a symbol producing new semantic liaisons and new texts.Трамвай - один з елементів поетики урбанізму в літературі; своєю чергою, урбанізм у сучасному літературознавстві, за визначенням Юрія Лєвінґа, - це "взаємодія технічних новацій і "матеріяльного світу" ("вещный мир" у Лєвінґа) з культурою та наступна проєкція цього процесу на художній текст" [12; 11]. В українській науці про літературу набереться, либонь, кількадесят досліджень, присвячених вивченню поетики й естетики урбанізму. Більшість із них мають загальний характер і написані за формулою "Образ/ Дискурс Міста у творчості.". До мікропоетики урбанізму українські літературознавці майже не зверталися, на відміну від, скажімо, російських колеґ (див. праці Юрія Лєвінґа, Романа Тімєнчі- ка, Андрєя Топоркова та ін.). Ця розвідка - спроба окреслити головні моменти поетики трамвая в українській літературі першої третини ХХ ст.

Трамвай приніс чи то "привіз" у літературний світ безліч несподіваних сюжетних колізій і мотивів. Поява його на вулицях міста негайно вплинула на міфопоетику міського простору. Передусім трамвай став ледь не обов'язковим елементом метонімічних міських пейзажів - поруч із ліхтарями, візниками, тротуарами, ресторанами тощо. Особливо яскраво це засвідчує вже майже хрестоматійний вірш Михайля Семе- нка "Місто": "Осте сте / ... / візники - люди / трамваї - люди / автомобілібілі / бігорух рухобі- ги / рухливобіги / . / життєдать / життєрух / життєбе / нзін / авто / трам" [18; 100-101].

Як найновітніше досягнення технічної думки трамвай одразу було вписано в загальну опозицію Місто/Природа (Село). У ньому все було неприродне - і матеріял, і звук: "Я лину в степ, я лину до села, - / Хай місто шкабарчить трамваєм, тротуаром, / Та знаю я - не схилить мур чола, / А я схилю так скоро, незабаром" [11; 6]; "Кощаво гримлять трамваї, / Ніби падають з висоти." [17; 211]. Олександр Копиленко ори- ґінально інтерпретував опозицію Місто/ Природа, протиставивши навіть не трамвай і коня, а трамвай і вола. Розумна мовчазна тварина ("Сиві, сиві очі - мудрі, як книга Коран") губиться перед містом, усвідомлює свою зайвість, непотрібність: "Розбила вулиця волячого щастя скриньку - / Зневажливо скрипить зламаними щелепами трамвай. / Зневажливо вигук дико авто кинув - / Промчав і не помітив вола" [10; 1]. Політика країни Рад спрямована була на об' єднання міста й села, пролетаря й селянина. Та задовго до офіційних ідеологем ("Рабочий и колхозница" Вєри Мухіної) Володимир Сосюра символізував цю опозицію в образах трамвая й пшениці. Поет бачив цю спілку в майбутньому: "Сьогодні геніїв чекаю, / я чую дивну їх ходу . / Уже з провінції лунають / їх голоси і там і тут. / Я в це не вірю, але знаю, / (мій електричний, ніжний край!..), / бо по новому оспівають, / вони пшеницю і трамвай. / . / Сьогодні в синтезі новому / хай будуть місто і село" [20; 52].

Трамвай - символ нової технічної доби - органічно поповнив образний ряд ще однієї традиційної опозиції Минуле/Майбутнє. Пам'ятна дошка на будинку, де збиралися декабристи, нагадує ліричному героєві у вірші Павла Фили- повича про минуле, а трамвай повертає до теперішнього і кличе в майбутнє: "І ті змагання многих поколінь / Майнули в серці. Та уже кругом / Шуміло місто, мчалися трамваї, / І кликали вітрини та афіші, / І підлітки купить пропонували / Газет і цигарок" [25; 122].

Поява трамвая збіглася в часі з розквітом модернізму й, зокрема, символізму в літературі та мистецтві. Повітря fin de siиcle було наелектризоване в буквальному й переносному сенсі: напруга зростала, аж вибухнула революція 1905 року, а слідом і Перша світова війна. Запізнілий український символізм, що його апогеєм слід уважати 1918-1919 роки, розвинувся в бурхливий період великих історичних і психологічних змін. Образ трамвая, який рухається силою електрики, підкреслює зденервованість доби: "Трамвай біжить-хвилюється / Синіє ток" [4; 16]; "Ніч. Крапки-лихтарики пробігають по вікнах. / Трамвай дзвоне, Вестінгауз груди епілептично лоскоче" [18; 264]. Завважмо цілком реалістичну деталь: конкурс на право будівництва трамвайних ліній у Росії виграло американське електротехнічне товариство "Вестінгауз".

У цьому контексті трамвай долучається до творення образу бездушного й жорстокого міста -вампа: "Трамваїв дзенькіт пухкання сурми / То приска міста гамірний сміх / Нема в нім "вчора" нема задуми / Немає стуми там рік у рік" [18; 123].