Аналіз та інтерпретація інформації

План

1. Аналіз та інтерпретація інформації

2. Організація роботи з науковою літературою

3. Форми обміну науковою інформацією

Після проведення емпіричного дослідження починаються його заключні етапи: опрацювання, аналіз і узагальнення даних. Ефективність дослідження залежить не тільки від обсягу інфор-маційного масиву, а й від глибини та всебічності його аналізу. Сама по собі первинна інформація не дає змоги зробити виснов-ки, перевірити гіпотези і, таким чином, розв'язати завдання, що були поставлені в програмі. Тому оволодіння прийомами та мето-дами аналізу одержаних даних — запорука результативного до-слідження.

Для успішного проведення опрацювання інформації слід дотримуватися певної послідовності. Спочатку інформація про-ходить стадію попередньої підготовки до опрацювання, яка вклю-чає в себе вирішення двох основних завдань:

¦ перевірку інструментарію на точність, повноту та якість заповнення;

¦ кодування інформації, тобто її формалізація.

Перевірка на точність заповнення передбачає виявлення

помилок у відповідях на кожне запитання та їх корекцію. При перевірці анкет, бланків інтерв'ю на повноту заповнення прово-диться вибракування тих, які заповнені менш як на половину. При перевірці на якість заповнення контролюються чіткість, адекватність відповідей, обведення цифрових кодів.

Після вилучення частини масиву анкет, бланків інтерв'ю, яка не відповідає названим критеріям, провадиться процедура кодування, яка включає в себе присвоєння кожному варіанту відповідей певних умовних чисел - кодів. У результаті вся інфор-мація анкет чи бланків інтерв'ю перетворюється в систему чисел, в якій вирішальне значення має сам порядок кодів (чисел). Коду-вання інформації відбувається ще під час розробки інструмента-рію, коли варіанти відповідей на закриті та напівзакриті питання анкети отримують певні коди. Формалізований список варіанта відповідей називається кодифікатором.

Окремо, вже після опитування, проводиться кодування відповідей на відкриті і напівзакриті питання. Для цього:

¦ записуються варіанти відповідей та визначається їх частота;

¦ проводиться їх класифікація, зведення в певні смислові групи;

¦ усі варіанти відповідей кодуються за допомогою отрима-ного кодифікатора.

Для кодування інформації використовуються два способи: наскрізна нумерація всіх позицій (порядкова система кодування) або нумерація варіантів лише в межах одного запитання (пози-ційна система кодування).

Вибір того чи іншого способу залежить від характеру про-грамного забезпечення ЕОМ.

Після завершення кодування починається безпосередня об-робка первинної інформації — ручна або машинна. Якщо обсяг вибірки невеликий, то доцільніше проводити ручну обробку. У сучасних умовах перевага надасться машинній. Результати підра-хунків даних за допомогою ЕОМ називаються табуляграмами. Їх зміст і форма запису інформації визначаються гіпотезами дослід-ження та технічними можливостями. Машинна обробка дає до-сліднику так званий статистичний обрахунок (загальну кількість показників з кожного варіанта в абсолютному та відсотковому вираженні) і за завданням дослідника виявляє зв'язки та залеж-ності (кореляції). Тут починають діяти і використовуватися за-кони математичної статистики.

Опрацювання інформації дає надійні підстави для її узагаль-нення, яке здійснюється у кількох формах, що фіксують різний рівень аналізу. Найпростішою і найбільш поширеною формою є групування даних, тобто віднесення об'єкта до тієї чи іншої гру-пи залежно від обраного показника (наприклад, рівень продук-тивності праці, прибуток). Згруповані таким чином однорідні за складом групи стають об'єктом аналізу. Вибір ознаки групуван-ня зумовлюється завданнями і гіпотезами дослідження. Основна проблема, що виникає у випадку використання простого групу-вання, — неправильний вибір показника, за яким здійснюється групування.

Групування об'єктів за двома і більше ознаками (наприк-лад, собівартістю, ціною, прибутком) називають перехресним, або комбінованим.

Залежно від завдань дослідження воно може бути структур-ним, типологічним і аналітичним.

При структурному групуванні проводиться класифікація за певним показником, притаманним усій сукупності даних (на-приклад, з метою встановлення вікового складу працівників зас-тосовують структурне групування за віковим інтервалом). Якщо ж за основу групування береться показник, створений самим дос-лідником або суб'єктивний за своєю природою, то проводиться типологічне групування (наприклад, типологія респондентів за такою ознакою, як «ставлення до приватизації»). Аналітичне гру-пування здійснюється за двома і більше ознаками і слугує для виявлення їх взаємозв'язку, взаємозалежності.

У процесі групування отримують ряд чисел, який назива-ють рядом розподілу. Ряди розподілу, які засновуються на якіс-них ознаках явищ і процесів, що вивчаються, характеризуються як атрибутивні, а на кількісних — як варіаційні. Останні, у свою чергу, поділяються на дискретні (переривчасті) та безперервні. Ряди розподілу мають як числову, так і текстову характеристики. Відповідне відображення даних досягається за допомогою таб-лиць. Таблична форма доповнюється графіками, найчастіше се-ред яких застосовують полігони (для дискретних рядів) і гістог-рами (для безперервних рядів).

З метою більш глибокого узагальнення інформації викори-стовують спеціальні статистичні одиниці (величини). Середня арифметична - інтегральна характеристика ряду розподілу, яка дозволяє порівнювати їх один з одним у випадку, коли вони ма-ють спільну основу. Дисперсія має визначати ступінь рівномір-ності розподілу тієї чи іншої характеристики, яку отримують за допомогою спеціальних формул. Коефіцієнти кореляції дозво-ляють аналізувати взаємозв'язки різних характеристик, що дося-гається порівнянням різних видів розподілу. Реалізація цього зав-дання вимагає досить складних розрахунків, які найчастіше ви-конують за допомогою ЕОМ.

Наступний елемент аналізу даних — інтерпретація даних, процедура якої має відповідати певним вимогам:

¦ характер оцінки та інтерпретації мають визначатися в за-гальних рисах уже на стадії розробки програми та концепції дос-лідження, де окреслюються принципові характеристики дослід-жуваного об'єкта;

¦ слід максимально повно визначити цей об'єкт та відпові-дний предмет дослідження;

¦ слід пам'ятати про багатозначність отриманих даних і по-требу їх інтерпретації з різних позицій.

Процедура інтерпретації—це насамперед перетворення пев-них числових величин у логічну форму — показники (індикато-ри) за допомогою гіпотез, які визначаються ще на стадії розробки програми дослідження, а включаються в роботу дослідника лише на стадії інтерпретації. Характер поведінки гіпотез залежить від типу дослідження.

Зазначимо, що до яких би статистичних і математичних ме-тодів аналізу отриманої інформації ми не вдавалися, вирішальна роль в інтерпретації емпіричних даних належить концепції нау-кового дослідження, науковій ерудиції дослідника, наскільки він зможе правильно, глибоко й всебічно інтерпретувати отриманий результат.

У логіку інтерпретації економічних даних обов'язково має входити перевірка раніше висунутих гіпотез. У розвідувальному дослідженні гіпотеза перевіряється простим зіставленням вияв-лених числових даних з уявними, в описовому—узагальненням характеристик неоднорідного за складом об'єкта. Тут найчастіше застосовується такий метод інтерпретації, як порівняння рядів розподілу за відносно однорідними підгрупами досліджуваної сукупності, а також метод зовнішнього порівняння числового ряду. В аналітичних дослідженнях, які ставлять за мету отриман-ня висновків не лише про стан і зміни соціально-економічного об'єкта, а й про їх причини, схема перевірки гіпотез спирається на пошук взаємозв'язку між характеристиками об'єкта. Така схема складається з двох послідовних етапів інтерпретації: використан-ня методу порівняння числових рядів розподілу і пошук фактор-ного показника (показників).

Перевірка гіпотези про статистичний зв'язок між ознаками найчастіше здійснюється за критерієм «XII — квадрат»; для вимі-ру щільності зв'язку застосовуються різні коефіцієнти, вибір яких залежить від характеру таблиць і взаємозв'язку ознак. Найбільш прості і поширені двомірні таблиці, оскільки вони є наочними і універсальними.

Для вивчення лінійних парних зв'язків між кількісними показниками використовують кореляційний аналіз. Проте часто кореляція є результатом впливу якихось глибших причин на обид-ва показники. Коли ж зв'язок між змінними має нелінійний ха-рактер (а також для порядкових змінних), застосовуються кое-фіцієнти рангової кореляції.

Для опису структури зв'язків у деякій системі показників застосовується матриця кореляцій—квадратна таблиця, в кожній клітинці якої вміщують коефіцієнт кореляції для пари змінних. Для більш глибшого аналізу використовують розвідувальний факторний або кластерний аналіз. Останній застосовується та-кож для опису структури об'єктів, які становлять вибірку.

Для кількісних залежних змінних використовується регре- сійний (якщо незалежні змінні також є кількісними) або диспер-сійний (якщо індикатори вимірені за номінальною або порядко-вою шкалами) аналіз. До якісних (номінальних і порядкових) за-лежних змінних в аналогічних ситуаціях застосовується дискримінантний або кластерний аналіз.

Поява множинного класифікаційного аналізу і методу інди-каторних змінних дозволила використовувати в будь-яких моде-лях як кількісні, так і якісні предикати. Саме це сприяло широко-му розповсюдженню регресійних і регресійноподібних моделей.

Отже, процедура аналізу соціологічно-економічної інфор-мації містить органічно взаємопов'язані компоненти аналізу цих даних у їх взаємодіях і взаємозалежностях, що відтворює відповідні характеристики досліджуваного соціального об'єкта. Такий аналіз дозволяє переходити до формулювання основних висновків та розробки практичних рекомендацій з метою конк-ретного застосування їх у науково-дослідній або практичній діяль-ності.

Після завершення аналізу даних отримані результати офор-мляють у підсумкові документи дослідження: інформації, інфор-маційні записки, звіти про науково-дослідну роботу.

В інформації зміст результатів дослідження подається без їх інтерпретації. Вона включає:

¦ короткий виклад проблемної ситуації;

¦ перелік цілей і завдань дослідження;

¦ опис характеристик вибіркової сукупності;

¦ розподіл відповідей на запитання анкети або інтерв'ю, ре-зультати аналізу документів і спостережень у відсотковому ви-кладі. Число розділів зазвичай відповідає числу гіпотез, сформо-ваних у програмі дослідження.

Інформаційна записка (як і інформація) містить ті ж підроз-діли, в яких подаються результати досліджень, але підсумкові дані уже коментуються, тобто описуються, цифровий матеріал може групуватися і порівнюватися, даються висновки із зазначенням тенденцій, що виявилися.

Аналітична записка є основним підсумковим документом невеликої наукової дослідної роботи. Вона може бути значною за обсягом і мати таку структуру:

¦ вступ — обґрунтовується необхідність проведення