¦ основна частина — включає аналіз зібраної інформації (здійснюється групування і зіставлення результатів досліджен-ня). Увесь цифровий матеріал інтерпретується і аналізується, на-водяться таблиці, графіки, діаграми тощо, виводяться законо-мірності функціонування тих чи інших явищ і процесів;

¦ висновок, в якому подаються основні результати дослід-ження і обґрунтовуються методи, прийоми розв'язання соціаль-них проблем.

Головним підсумковим документом дослідження є звіт. За своєю структурою звіти мають відповідати загальній логіці нау-кового аналізу і включати:

¦ вступну частину з викладом найважливіших програмних положень. До них належать опис проблеми, мета і завдання до-слідження, об'єкт та предмет аналізу, інтерпретація основних по-нять, висунуті гіпотези, характеристика вибіркової сукупності;

¦ основну частину звіту, яку складають проблемні розділи, кількість яких, як правило, визначається кількістю висунутих гіпотез;

¦ заключну частину звіту, яку складають головні висновки дослідження, а в разі потреби, додаються також практичні реко-мендації щодо вирішення існуючих проблем;

¦ додатки до звіту, які містять, як правило, інструментарій дослідження (баланс, звіти, анкети), за допомогою яких отрима-но емпіричну інформацію. Сюди ж включаються таблиці і гра-фіки, шо не увійшли до наукового звіту.

Загальними вимогами до звіту є: чіткість і логічність викла-ду, аргументованість основних положень, висновків, точність формулювань, конкретність викладу результатів роботи, об-ґрунтованість рекомендацій і пропозицій. Він обов'язково вклю-чає титульний лист, список виконавців, реферат, зміст, перелік умовних позначень і символів.

Звіт призначений у першу чергу для замовника досліджен-ня, який зацікавлений мати докладну інформацію і практичні рекомендації, що дають змогу відповідно коригувати свої дії.

Окрім вищеназваних видів документів, розрізняють ще нау-кові публікації, які адресовані, головним чином, фахівцям, що вивчають цю проблему, і публікації у засобах масової інформа-ції — розраховані на широкі верстви населення, яких хвилюють найактуальніші проблеми громадського життя.

Готуючи підсумковий документ, дослідник має враховува-ти специфіку споживача та основні вимоги до кожного із цих видів оформлення результатів.

Основною метою «замовленого» дослідження є висновки та рекомендації на підставі аналізу отриманої інформації.

Основні вимоги до аналізу інформації, висновків та реко-мендацій, поданих у звіті, можна сформулювати таким чином.

Висновки і рекомендації мають ґрунтуватися насамперед на аналізі інформації, отриманої у конкретному дослідженні; при цьому не повинно бути міркувань, що спираються тільки на здо-ровий глузд, життєвий досвід, емоційні оцінки та ідеологічні упо-добання.

Під час підготовки звіту в жодному разі не можна виходити з того, чи будуть висновки і рекомендації приємні чи неприємні замовникові, оскільки його об'єктивний інтерес пов'язаний вик-лючно з відповідністю інформації реальному станові речей.

Рекомендації не повинні формулюватися у директивній формі як однозначні рішення, що вимагають від замовника обо-в'язкових дій.

Рекомендації науковця, якщо вони ґрунтуються на резуль-татах ретельно опрацьованої інформації, можуть виконувати по-яснювальну і прогностичну (частково) функції, залишаючи сфе-ру практичних соціально-економічних рішень практикам (полі-тикам, управлінцям, адміністраторам та ін.), що, власне, і є їхньою професійною діяльністю.

Практичні пропозиції розробляються з метою усунення ок-ремих проблемних ситуацій у розвитку соціально-економічних процесів, усунення негативних чинників і впровадження пози-тивних, коригувань. Методичні матеріали (вказівки, рекомен-дації) мають на меті пошук шляхів значного і цілеспрямованого вдосконалення організації економічних процесів на виробництві. У цьому випадку пропонується набір заходів, що мають методич-ний характер і які дають змогу підвищувати трудову активність, пізнавальну активність, поліпшувати їх інформування, стабілі-зувати склад соціальних груп тощо.

Соціальні проекти — соціально підготовлені, ретельно об-ґрунтовані конкретні пропозиції щодо впровадження в трудо-вих колективах якісно нових форм організації праці і вироб-ництва.

І, нарешті, одним з найперспективніших видів рекомендацій є наукові технології, які можна розробляти і у вигляді методич-них матеріалів, і у вигляді соціально-економічних проектів.

Динамізм суспільного життя, логіка політичних і соціаль-но-економічних перетворень в Україні вимагають найширшого використання даних конкретних соціологічно-економічних до-сліджень для розробки наукових методів управління економікою.

Організація роботи з науковою літературою

Важливим елементом творчої роботи є цілеспрямоване вив-чення наукової літератури. Вміння працювати з літературою — складний творчий процес. Вивчення наукової літератури дозво-ляє:

— виявити здобутки науки, її досягнення і недоліки;

— визначити основні тенденції у поглядах фахівців на про-блему, з огляду на те, що вже досягнуто в науці;

— визначити актуальність і рівень вивченості проблеми;—

допомагає вибрати напрям, аспекти дослідження;

— забезпечує достовірність висновків і результатів науков-ця, зв'язок його концепції із загальним розвитком науки.

При роботі із літературою обов'язково слід робити випис-ки, анотації і конспекти, за допомогою яких виділяють найбільш цінну інформацію, стисло викладають зміст інформації в ціло-му.

Необхідно переглянути всі види джерел інформації, зміст яких пов'язаний з темою дослідження. До них належать матеріа-ли, опубліковані в різних вітчизняних і іноземних виданнях, звіти науково-дослідної роботи, дисертації, офіційні документи.

Вивчення літератури з обраної теми слід починати з загаль-них робіт, щоб отримати уявлення про основні питання, а пізніше вже вести пошук нового матеріалу.

Роботу з літературою рекомендовано проводити поетапно:

— загальне ознайомлення з матеріалом в цілому за його змістом;

— швидкий перегляд усього змісту;

— проробка в порядку послідовності розміщення матеріалу;

— вибіркове читання будь-якої частини монографії, посібни-ка, дисертації, статті;

— виписка матеріалу, що належить до теми і є цікавою;

— критична оцінка записаного, його редагування, чистовий запис, як фрагмент тексту майбутньої роботи.

При вивченні літератури за обраною темою використовуєть-ся не вся інформація, що міститься в ній, а лише та, яка має безпо-середнє відношення до теми. Критерієм оцінки прочитаного є можливість його практичного використання в роботі. Вивчаючи літературні джерела, слід ретельно стежити за оформленням ви-писок, щоб можна було ними користуватись у майбутньому. Ча-стина отриманих даних не буде використовуватись в роботі, тому потрібен їх ретельний відбір та оцінка. Необхідно збирати тільки наукові факти, а не будь-які.

Під науковими фактами розуміють елементи, що складають основу наукового знання, які відображають об'єктивні власти-вості речей та процесів. їм характерні такі властивості: новизна, точність, об'єктивність і достовірність.

Новизна наукового факту свідчить про принципово новий, невідомий дотепер предмет, явище процес. Точність наукового факту визначається об'єктивними методами та характеризує су-купність найбільш суттєвих ознак предметів, явищ, подій, їх кількісних та якісних визначень.

Відбір фактів повинен бути науково об'єктивним. Дос-товірність наукового факту характеризує його безумовне реальне існування, яке підтверджується при аналогічних ситуаціях. За відсутності підтвердження факту немає і його достовірності. До-стовірність інформації, її цільове призначення і характер дають основу для достовірності наукових фактів.

Слід уважно ставитись до матеріалів, які використовуються в роботі: офіційні дані, опубліковані від імені державних або гро-мадських організацій, не повинні викликати сумніву; практично абсолютною достовірністю володіє опис винаходів як у монографії, так і в інформаційній статті.

Наукові статті мають знаходитись в залежності від достовір-ності вихідної інформації, що використовується. У них можуть міститися результати незакінчених наукових досліджень, тому їх необхідно особливо ретельно аналізувати й оцінювати. Подібно статтям, різного ступеня достовірності, відповідають доповіді, зроблені на наукових конференціях, симпозіумах тощо. Деякі з них можуть містити обґрунтовані, доказові, апробовані відомості, інші — включати питання проблемного характеру, пропозиції та інше.

Про достовірність вихідної інформації може свідчити не тільки характер першоджерел, а й науковий, професійний авто-ритет його автора, його приналежності до тієї чи іншої наукової школи, а також чинник часу. Для ідентифікації поглядів при зіставленні різних точок зору, а також для передачі без перекру-чування думки автора першоджерела можна використовувати цитати. Їх використання визначається проблемами розробки теми. Поряд з прямим цитуванням, часто застосовують першод-жерело, обов'язково звіряючи його з оригіналом. На таких ви-писках обов'язково вказується джерело запозичення. Залежно від назви і наукового значення теми обсяг інформації може бути в межах 100-200 найменувань літературних джерел.

Особливо уважно потрібно користуватись цитатами, щоб без перекручень передати думку автора першоджерела. При цитуванні слід дотримуватись таких правил:

— цитати повинні бути точними;

— не можна перекручувати основний зміст поглядів автора;

— використання цитат має бути оптимальними, тобто виз-начатись потребою наукової теми;

— слід точно зазначити джерело цитування;

— цитати мають вписуватись у контекст теми дослідження.

Вивчення і аналіз літератури вимагає певної культури дос-лідника. Всі прізвища авторів, які дотримуються єдиної точки зору з того чи іншого питання, необхідно вказати в алфавітному порядку.

Алфавітний порядок підкреслює однакове ставлення дослід-ника до наукових концепцій учених.

На завершальному етапі роботи з літературою доцільно зро-бити порівняльний аналіз отриманої інформації. Це дозволить оцінити актуальність, новизну і перспективність інформації. За даними критичного аналізу слід зробити висновки. їх узагаль-нення дозволить методологічно правильно поставити і сформу-лювати тему дослідження, намітити цілі і конкретні завдання.

Форми обміну науковою інформацією

Закономірності розвитку науки вимагають постійного об-міну інформацією — усною чи письмовою. Важливим джерелом інформації є наукові доповіді і особисті контакти на конферен-ціях, симпозіумах, семінарах, форумах. Обмін інформацією мож-на проводити у вигляді таких матеріалів.

Наукова доповідь — літературно оформлена робота, яка ґрунтується на оригінальному матеріалі. Як правило, доповідь ро-биться в усній формі в такій послідовності: коротка оглядова ча-стина та визначення завдання дослідження; метод вирішення або нове положення, яке