Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Наука як система знань

Наука як система знань

План

1. Наукознавство як система знань

2. Класифікація наук

3. Основні риси працівника науки

Наукознавство як система знань

В епоху глобальних змін і проблем розвиток науки має ве-личезне значення і вимагає вивчення самої науки як соціального явища. Цю проблему вирішує принципово новий науковий на-прям, який має назву наукознавство, або наука про науку. За своєю суттю «наукознавство» охоплює всі існуючі науки в їх взає-мозв'язку та у зв'язку із практикою, враховуючи економічні, со-ціальні, політичні, культурні умови функціонування й розвитку.

Наука в кожний момент часу виступає як сумарне виражен-ня успіхів людства в пізнанні світу.

Наукознавство — це наука, яка вивчає закономірності роз-витку науки, структуру і динаміку наукового знання та наукової діяльності, взаємодію науки з іншими соціальними інститутами та сферами матеріального та духовного життя суспільства.

Наукознавство не є комплексом окремих дисциплін і навіть не синтезом знань різних аспектів науки, це цілісна наука, що вивчає взаємодію різних елементів, які визначать розвиток нау-ки як історично змінюваної цілісності, або системи.

Більш ніж тисячолітня історія розвитку науки висвітлює ряд закономірностей і тенденцій власного розвитку. Наука на кож-ному етапі нагромаджує в концентрованому виді наукові досяг-нення, і кожен факт включається в загальний фонд, не перекрес-люється подальшими досягненнями пізнання, а тільки переос-мислюється і уточнюється.

Спадковість науки веде до однієї лінії її поступового роз-витку і незворотності її характеру, забезпечує функціонування науки як особливого виду соціальної пам'яті людства, яка теоре-тично використовує попередній досвід пізнання дійсності та ово-лодіння її законами.

Процес розвитку науки супроводжується нагромадженням знань і формуванням певної структури самої науки.

Приблизно в 30-ті роки двадцятого століття почала форму-ватись проблематика наукознавства і тільки в 60-ті роки цього ж століття наука про науку сформувалась як окрема галузь, коли чітко визначився предмет і завдання наукознавства. У цей період почали створюватись колективи з питань розробки проблем нау-кознавства, визначення системи показників для ключових нау-кознавчих понять з використанням методів різних наук. Сфор-мувалась галузь статистичного дослідження структури і динамі-ки інформаційних потоків наукової інформації.

В даний час у наукознавстві чітко визначені основні розділи знань про науку, характеристика яких наведена в таблиці.

Основними завданнями наукознавства є:

— вивчення законів і тенденцій розвитку науки;

— аналіз взаємодій наук;

— прогноз розвитку науки;

— проблеми наукового знання й наукової творчості;

— організація науки й управління її розвитком.

Отже, наукознавство є цілісною методолого-соціальною системою знань про науку. Комплексність наукознавства вира-жається у використанні різних методів і досягнень всього різно-маніття наук для розробки специфічних проблем, які не вирішу-ються жодною із окремих наук.

Наукознавство узагальнює світовий досвід розвитку науки, активно впливає на інтеграцію вітчизняної науки з науковими системами інших країн, оскільки сучасна наука характеризуєть-ся цілісним і різностороннім підходом вивчення об'єктів.

Класифікація наук

Одним із основних завдань наукознавства є розробка кла-сифікації наук, яка визначає місце кожної науки в загальній сис-темі наукових знань і взаємозв'язок усіх наук.

Класифікація наук у наукознавстві виконує функції групу-вання наукових знань в певні системи, що сприяє уніфікації нау-ки, її міжнародним зв'язкам і зростанню темпів розвитку.

Сучасна класифікація наук виражає взаємозв'язок природ-ничих, технічних, гуманітарних наук і філософії. В основі такої класифікації лежать специфічні особливості вивчення різними науками об'єктів матеріального світу.

Класифікація фіксує (відображає) закономірні зв'язки між об'єктами, визначає їх місце і основні властивості в цілісній сис-темі, є засобом збереження та пошуку інформації.

Рівень і характер зв'язку між науками визначається предме-том, методом і умовами пізнання об'єктів, цілями і завданнями науки, їх практичним значенням та іншими факторами.

Метою класифікації наук є розкриття взаємного зв'язку між науками на основі певних принципів і відображення цих зв'язків у вигляді логічно аргументованого розміщення, групування су-купності наук в єдину систему знань і графічного відображення структури взаємозв'язку між ними в різній формі, зокрема, у виг-ляді таблиць.

Класифікація наук має велике наукове значення. Спираю-чись на предметні і методичні зв'язки наукових дисциплін та їх груп, класифікація сприяє спрямованому руху науки від емпі-ричного нагромадження знань до рівня теоретичного синтезу, системного підходу до наукових проблем.

За характером спрямованості і безпосереднього відношення до практики науки прийнято поділяти на фундаментальні і при-кладні.

Завданням фундаментальних наук є пізнання законів, що управляють поведінкою і взаємодією базисних структур приро-ди і суспільства. Сфера проведення фундаментальних досліджень включає багато галузей наук. До них належать: велика група фізи- ко-технічних і математичних наук (математика, ядерна фізика, фізика плазми, фізика низьких температур, кібернетика); хімія і біологія; велика група наук про Землю (геологія, геофізика, фізи-ка атмосфери, води і суші); соціальні науки. Фундаментальні дос-лідження поділяються на вільні (чисті) і цілеспрямовані.

Вільні (чисті) дослідження, як правило, мають індивідуаль-ний характер і очолюються визнаним вченим — керівником ро-боти. Характерною особливістю цих досліджень є те, що вони на-перед не визначають певних цілей, але в принципі спрямовані на отримання нових знань і більш глибоке розуміння навколиш-нього світу.

Цілеспрямовані дослідження мають відношення до певного об'єкта і проводяться з метою розширення знань про глибинні процеси і явища, що відбуваються в природі, суспільстві, без ура-хування можливих галузей їх застосування.

І вільні і цілеспрямовані фундаментальні дослідження мо-жуть бути пошуковими.

Фундаментальні науки мають значну силу притягання, їх завдання знаходяться на межі між відомим і неочікуваним, у зв'яз-ку з чим фундаментальні дослідження відрізняються невизначе-ністю кінцевого результату. Оскільки дослідник, як правило, весь час стоїть на підступах до невідомого, вибір конкретних шляхів фундаментальних досліджень часто визначається інтуїцією, дос-відом і внутрішньою логікою розвитку науки.

У свою чергу, фундаментальні науки постійно відкриті для нових ідей і підходів, у них закладена здатність переглянути звичні уявлення про навколишній світ, і, якщо потрібно, відмовитися від них.

Безпосередня мета прикладних наук полягає в застосуванні результатів фундаментальних наук при вирішенні пізнавальних і соціально-практичних проблем.

Прикладні науки можуть розвиватися з перевагою як з тео-ретичної, так і практичної проблематики. Так, на базі економіч-ної теорії, яка є фундаментальною наукою, розвивається мікро і макроекономіка, економічний аналіз тощо. Усі ці науки можна віднести до теоретичної прикладної економіки.

На стиках прикладних наук і виробництва розвивається особлива галузь досліджень — так звані розробки, в процесі яких реалізуються результати практичних прикладних наук у вигляді конкретних технологічних процесів, конструкцій, матеріалів.

Як правило, фундаментальні науки в своєму розвитку ви-переджають прикладні, створюючи для них теоретичну базу.

Класифікація науки є не самоціллю, вона має, окрім науко-вого значення, також і практичне. Вона є теоретичною основою для багатьох сторін практичної діяльності суспільства: організації і структури наукових закладів та їх взаємовідносин, планування науково-дослідних робіт та їх взаємозв'язку, особливо тих робіт, які мають комплексний характер; взаємозв'язку теоретичних дос-ліджень з практичними завданнями народного господарства і на-решті, для бібліотечної класифікації.

Науку як систему в цілому умовно поділяють на природничі та соціально-філософські науки. Перші вивчають закони і явища навколишнього світу і включають: фізику, хімію, біологію, ма-тематику. Інші — закономірності розвитку суспільства, до яких належать — історія, політологія, філософія, економічна теорія, ос-нови менеджменту. Серед природничих наук особливе місце зай-мають технічні, які розробляють нові засоби виробництва. Наука через техніку перетворюється в безпосередню продуктивну силу суспільства.

У процесі розвитку наукового пізнання природи, суспіль-ства і мислення проходила зміна лідерів науки.

Як відомо, наукове знання зародилося в стародавні часи в формі натурфілософії, і природно, що лідером сукупності наук була філософія, під егідою якої і розвивалось зародження науко-вих знань.

У середньовіччя лідером наук стали теологічні (католицизм), під егідою яких розвинувся релігійний світогляд. В епоху Відрод-ження в країнах Західної Європи виникла істинна наука у ви-гляді природознавства. Вона відходить від теології і стає само-стійною наукою в зв'язку з потребами промисловості, яка вже зародилась і стала розвиватись. У цей період інтенсивно нагро-маджуються факти механічного, фізичного і хімічного характе-ру, конструювання нових інструментів і розробка нового експе-риментального методу досліджень явищ природи; значні гео-графічні відкриття тощо.

Отже, природознавчі науки з цього часу в своїй сукупності стають лідером усього наукового руху як у матеріальному, так і духовному аспектах.

Уже в середині XIX ст. лідируючі позиції займають еко-номічні і соціальні науки. Зростає кількість гуманітарних зак-ладів. Отже, зміну глобальних лідерів у науковому русі можна показати ланцюжком: філософія — теологія — природознавство — гуманітарні науки.

Як бачимо, послідовність в ряду основних лідерів науки відповідає побудові загальної класифікації науки: спочатку іде як загальна наука філософія, потім — конкретні науки в порядку поступу від загального до конкретного, які, в свою чергу, розгля-даються від нижчого до вищого — від науки про природу до науки про суспільство. У ході розвитку світової людської думки по- різному склались взаємозв'язки основних груп наукового знан-ня на різних етапах цього процесу.

Отже, розвиток наукових знань — це рух від нерозділеної науки стародавнього світу до складної системи спеціалізованих знань у всіх сферах людської діяльності. Класифікація наук здійснюється разом із формуванням наукових знань.

Вищою атестаційною комісією (ВАК) України за згодою


Сторінки: 1 2