Організаційна структура науки

Розвиток науки і техніки є визначальним чинником про-гресу суспільства, підвищення добробуту його членів, їхнього духовного та інтелектуального зростання. Цим зумовлена не-обхідність пріоритетної державної підтримки розвитку науки як джерела економічного зростання і невід'ємної складової націо-нальної культури та освіти.

Загальні цілі і завдання науки на конкретний період розвит-ку кожна держава визначає виходячи з їх соціально-економічно-го і політичного стану.

Державна політика України з наукової та науково-технічної діяльності спрямована на:

— примноження національного багатства на основі викори-стання наукових і науково-технічних досягнень;

— створення умов для досягнення високого рівня життя лю-дей, їхнього фізичного і інтелектуального розвитку за допомо-гою використання сучасних досягнень науки і техніки;

— зміцнення національної безпеки на основі використання наукових та науково-технічних досягнень;—

забезпечення вільного розвитку наукової та науково-тех-нічної творчості.

Для досягнення основних цілей держава забезпечує:

¦ соціально-економічні, організаційні, правові умови для формування та ефективного використання наукового та науко-во-технічного потенціалу, включаючи державну підтримку суб'єктів наукової і науково-технічної діяльності;

¦ створення сучасної інфраструктури науки і системи інфор-маційного забезпечення наукової і науково-технічної діяльності, інтеграції освіти, науки і виробництва;

¦ підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку нау-кових кадрів;

¦ підвищення престижу наукової і науково-технічної діяль-ності, підтримку та заохочення наукової молоді;

¦ фінансування та матеріальне забезпечення фундаменталь-них досліджень;

¦ підтримку пріоритетних напрямів розвитку науки і тех-ніки, державних наукових і науково-технічних програм та кон-центрацію ресурсів для їх реалізації;

¦ створення ринку наукової і науково-технічної продукції та впровадження досягнень науки і техніки в усі сфери суспіль-ного життя;

¦ правову охорону інтелектуальної власності та створення умов для її ефективного використання;

¦ організацію статистики в науковій діяльності;

¦ проведення науковоії науково-технічної експертизи ви-робництва, нових технологій, техніки, результатів досліджень, науково-технічних програм і проектів тощо;

¦ стимулювання наукової та науково-технічної творчості, винахідництва та інноваційної діяльності;

¦ пропагування наукових та науково-технічних досягнень, винаходів, нових сучасних технологій, внеску України у розви-ток світової науки і техніки;

¦ встановлення взаємовигідних зв'язків з іншими держава-ми для інтеграції вітчизняної та світової науки.

При здійсненні державного управління та регулювання нау-ковою діяльністю держава керується принципами:

¦ органічної єдності науково-технічного, економічного, со-ціального та духовного розвитку суспільства;

¦ поєднання централізації та децентралізації управління у науковій діяльності;

¦ додержання вимог екологічної безпеки;

¦ визнання свободи творчої, наукової і науково-технічної діяльності;

¦ збалансованості розвитку фундаментальних і прикладних досліджень;

¦ використання досягнень світової науки, можливостей міжнародного наукового співробітництва;

¦ свободи поширення наукової та науково-технічної інфор-мації;

¦ відкритості для міжнародного науково-технічного співро-бітництва, забезпечення інтеграції української науки в світову в поєднанні з захистом інтересів національної безпеки.

Організаційна структура є складною, розгалуженою систе-мою. Державне регулювання і управління розвитком науки здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України і Президент України. Вищим органом організації науки є Націо-нальна академія наук України (НАН України). Сукупність всіх органів влади та наукових установ України формують організа-ційну структуру науки (рис. 1).

Президент України як глава держави і гарант її державного суверенітету сприяє розвиткові науки і техніки з метою забезпе-чення технологічної незалежності країни, матеріального достат-ку суспільства і духовного розквіту нації.

Президент України відповідно до Конституції України та законів України:

¦ визначає систему органів виконавчої влади, які здійсню-ють державне управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності в Україні;

¦ забезпечує здійснення контролю за формуванням та функ-ціонуванням системи державного управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

¦ для здійснення своїх повноважень у науковій і науково- технічній сфері створює консультативно-дорадчу раду з питань науки і науково-технічної політики, яка сприяє формуванню дер-жавної політики щодо розвитку науки, визначення пріоритетних науково-технічних напрямів, вироблення стратегії науково-тех-нологічного та інноваційного розвитку, розглядає пропозиції щодо ефективного використання коштів Державного бюджету України, які спрямовуються на розвиток науки, технологій та інновацій, щодо удосконалення структури управління наукою, системи підготовки і атестації кадрів.

Верховна Рада України:

¦ визначає основні засади і напрями державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

¦ затверджує пріоритетні напрями розвитку науки і техніки та загальнодержавні (національні) програми науково-технічного розвитку України;

¦ здійснює інші повноваження, які відповідно до Консти-туції України віднесені до її відання.

Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади:

¦ здійснює науково-технічну політику держави;

¦ подає Верховній Раді України пропозиції щодо пріоритет-них напрямів розвитку науки і техніки та її матеріально-техніч-ного забезпечення;

¦ забезпечує реалізацію загальнодержавних науково-техніч-них програм;

¦ затверджує державні (міжвідомчі) науково-технічні про-грами відповідно до визначених Верховною Радою України пріо-ритетних напрямів розвитку науки і техніки.

Одним із основних важелів здійснення державної політики в сфері наукової і науково-технічної діяльності є бюджетне фінан-сування.

Розмір його не може бути менше 1,7% валового внутріш-нього продукту України. Вищим науковим органом держави є Національна академія наук (НАН) України, яка очолює, органі-зовує і здійснює фундаментальні та прикладні дослідження з най-важливіших проблем природничих, технічних і гуманітарних наук, а також координує здійснення фундаментальних дослід-жень у наукових установах та організаціях незалежно від форм власності. При Національній академії наук України створюється Міжвідомча рада з координації фундаментальних досліджень в Україні (далі — Рада ). Положення про Раду та її склад затверджу-ються Кабінетом Міністрів України.

Керівництво НАН України здійснює її Президент, який ви-бирається загальними зборами вчених. НАН складається із ряду відділів відповідних галузей наук. Крім галузевих, є і терито-ріальні відділи (Донецький, Західний, Південний) і територіальні філії.

Галузеві відділи НАН об'єднують науково-дослідні інсти-тути. Крім НАН в Україні функціонують державні галузеві ака-демії наук — Українська академія аграрних наук, Академія ме-дичних наук України, Академія педагогічних наук України, Ака-демія правових наук України, Академія мистецтв України (далі — академії), які є державними науковими організаціями, заснова-ними на державній власності.

Кошти на забезпечення діяльності академій щорічно визна-чаються у Державному бюджеті України окремими рядками. Фінансування академій може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством України.

Галузеві академії координують, організують і проводять до-слідження у відповідних галузях науки і техніки.

Держава передає академіям у безстрокове безоплатне корис-тування без права зміни форми власності основні фонди, а також обігові кошти. Використання майна, переданого академіям, здійснюється ними відповідно до законодавства та статутів ака-демій. Земельні ділянки надаються академіям у постійне корис-тування відповідно до земельного законодавства України.

Академії здійснюють свою діяльність згідно з законодав-ством України та своїх статутів, які приймаються загальними збо-рами академій та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Загальні збори Національної академії наук України та галу-зевих академій наук мають виключне право вибирати вчених України дійсними членами (академіками) та членами-кореспон- дентами, а іноземних учених — іноземними членами відповідних академій.

До складу академій можуть входити наукові установи, підприємства, організації, об'єкти соціальної сфери, що забезпе-чують їх діяльність.

Державне управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності академій здійснюється згідно з законодавством Украї-ни у межах, що не порушують їхньої самоврядності у вирішенні питань статутної діяльності і свободи наукової творчості.

Самоврядність академій полягає у самостійному визначенні тематики досліджень, своєї структури, вирішенні науково-орга-нізаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжна-родних наукових зв'язків.

Академії виконують замовлення органів державної влади щодо розроблення засад державної наукової і науково-технічної політики, проведення наукової експертизи проектів державних рішень і програм.

Академії щорічно звітують перед Кабінетом Міністрів Ук-раїни про результати наукової і науково-технічної діяльності та використання коштів, виділених їм із Державного бюджету Ук-раїни.

При Президентові України створена Рада з питань науки та науково-технічної політики як консультативно-дорадчий орган, з метою сприяння формуванню державної політики щодо роз-витку науки, визначенню пріоритетних напрямів, розробці стра-тегії технологічного розвитку, вдосконаленню структури управ-ління наукою та системи підготовки і атестації кадрів.

Основними завданнями Ради є:

— вироблення пропозицій щодо державної політики у сфері наукової та науково-технічної діяльності, інтелектуальної влас-ності та трансферту технологій;

— оцінка стану науки та техніки в Україні;

— експертиза проектів законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України з питань наукової та науко-во-технічної діяльності, інтелектуальної власності та трансферту технологій;

— аналіз проектів національних та державних науково-тех-нічних програм, пропозицій щодо пріоритетних напрямів розвит-ку науки і техніки, основних засад та напрямів кадрової політи-ки, підготовки, атестації наукових кадрів, міжнародного співро-бітництва з цих питань, поліпшення соціального захисту науковців та піднесення суспільного престижу їх праці;

— сприяння координації діяльності академій наук, вищих навчальних закладів, галузевих науково-дослідних інститутів, підприємств, установ та організацій у сфері наукової та науково- технічної діяльності;

— розроблення пропозицій щодо створення цивілізованого ринку об'єктів інтелектуальної власності в Україні;

— підготовка пропозицій щодо фінансування наукової та науково-технічної діяльності, аналіз ефективності використання коштів, що виділяються для цього.

Раду очолює Президент України.

Для підтримки фундаментальних наукових досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук, що прова-дяться науковими установами, вищими навчальними закладами, вченими, створюється Державний фонд фундаментальних до-сліджень (далі - Фонд).

Основними завданнями Фонду є:

¦ фінансова підтримка на конкурсних засадах фундамен-тальних наукових досліджень у галузі природничих, технічних, суспільних та гуманітарних наук, що виконуються науковими колективами або окремими вченими;

¦ сприяння науковим контактам та розповсюдження інфор-мації в галузі фундаментальних наукових досліджень в Україні та за кордоном;

¦ підтримка міжнародного наукового співробітництва в га-лузі фундаментальних наукових досліджень.

Діяльність Фонду регулюється Положенням,