Головним завданням галузевих міністерств, інших централь-них органів виконавчої влади з проблем науково-технологічного та інноваційного розвитку є розроблення та реалізація єдиної нау-ково-технологічної політики відповідної галузі, здійснення функцій державного замовника в частині використання коштів державного бюджету, що надаються на підтримку науково-тех-нічного розвитку галузей, та функцій розпорядника галузевих фондів, проведення експертизи наукових результатів, організа-ція і проведення моніторингу інноваційної діяльності підприємств та установ своєї галузі незалежно від їх підпорядкованості.

Вчені для цілеспрямованого розвитку відповідних напрямів науки, захисту фахових інтересів, взаємної координації науково- дослідної роботи, обміну досвідом, об'єднуються в наукові гро-мадські організації, які підлягають реєстрації та діють відповідно до законодавства про об'єднання громадян.

Громадські наукові організації можуть створювати тимча-сові наукові колективи, утворювати для виконання статутних зав-дань науково-дослідні, проектно-конструкторські, експертні, консалтингові, пошукові організації, співпрацювати з іноземни-ми та міжнародними організаціями, бути колективними членами міжнародних науково-фахових об'єднань, спілок, товариств відповідно до законодавства України.

Органи державної влади можуть залучати громадські нау-кові організації за їхньою згодою до участі у підготовці та реалі-зації рішень щодо наукової і науково-технічної діяльності, нау-кової і науково-технічної експертизи, науково-технічних про-грам, проектів і розробок та у взаємодії з ними інформувати населення про безпеку, екологічну чистоту, економічну та со-ціальну значущість, екологічні та соціально-економічні наслідки реалізації відповідних програм, проектів і розробок.

Основними виробниками і носіями знання в суспільстві ви-ступає наука в цілому, тобто її організаційна структура та окремі вчені, дослідники. В Україні діє розгалужена мережа наукових організацій. За офіційними статистичними даними кількість нау-кових організацій в Україні склала 1506 одиниць у2000 році. Проте спостерігається деяке зменшення конструкторських і проектно- пошукових організацій, але водночас зростає кількість ВНЗ, у яких проводяться наукові дослідження.

Суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III— IV рівнів акредитації, громадські організації.

Вчений є основним суб'єктом наукової і науково-технічної діяльності. Він має право: обирати форми, напрями і засоби нау-кової і науково-технічної діяльності відповідно до своїх інтересів, творчих можливостей та загальнолюдських цінностей; об'єдну-ватися з іншими вченими в постійні або тимчасові наукові колек-тиви для проведення спільної наукової і науково-технічної діяль-ності; брати участь у конкурсах на виконання наукових дослід-жень, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел; здобувати визнання авторства на нау-кові і науково-технічні результати своєї діяльності; публікувати результати своїх досліджень або оприлюднювати їх іншим спосо-бом; брати участь у конкурсах на заміщення вакантних посад нау-кових і науково-педагогічних працівників; отримувати, переда-вати та поширювати наукову інформацію; здобувати державне і громадське визнання через присудження наукових ступенів, вче-них звань, премій, почесних звань за внесок у розвиток науки, технологій; впровадження наукових, науково-технічних резуль-татів у виробництво та за підготовку наукових кадрів.

Науковий працівник може виконувати науково-дослідну, науково-педагогічну, дослідно-конструкторську, дослідно-тех-нологічну, проектно-конструкторську, проектно-технологічну, пошукову, проектно-пошукову роботу та (або) організовувати виконання зазначених робіт у наукових установах та організа-ціях, вищих навчальних закладах III—IV рівнів акредитації, лабо-раторіях підприємств.

Наукова установа діє на підставі статуту (положення), що затверджується в установленому порядку.

Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової установи є колегіальним дорадчим органом управління науко-вою і науково-технічною діяльністю наукової установи.

Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової установи: визначає перспективні напрями наукової і науково-тех-нічної діяльності; здійснює наукову і науково-технічну оцінку тематики та результатів науково-дослідних робіт; розглядає та затверджує поточні плани наукових досліджень; затверджує теми дисертацій здобувачів та аспірантів, їх наукових керівників (кон-сультантів); затверджує результати атестації наукових праців-ників; обирає за конкурсом на вакантні посади наукових праців-ників; у межах своєї компетенції розглядає питання про присвоє-ння вчених звань; вирішує інші питання діяльності наукової установи, визначені її статутом (положенням).

Для надання державної підтримки науковим установам усіх форм власності, діяльність яких має важливе значення для нау-ки, економіки та виробництва, створюється Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави. Положен-ня про Державний реєстр наукових установ затверджується Ка-бінетом Міністрів України.

Наукові установи включаються Міністерством освіти і нау-ки України до Державного реєстру наукових установ за умови проходження державної атестації.

Наукові установи, включені до Державного реєстру науко-вих установ:

¦ користуються податковими пільгами відповідно до зако-нодавства України;

¦ не можуть змінювати наукову і науково-технічну діяль-ність на інші види діяльності;

¦ зобов'язані не менш як 50 відсотків доходу від своєї діяль-ності спрямовувати на проведення ініціативних науково-дослід-них робіт та розвиток дослідницької матеріально-технічної бази.

Статус національного наукового центру може бути надано науковій установі, вищому навчальному закладу IV рівня акре-дитації (об'єднанню наукових установ чи вищих навчальних зак-ладів IV рівня акредитації), що проводять комплексні наукові дослідження загальнодержавного значення та мають світове виз-нання своєї діяльності.