Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Основи методології науково- дослідної діяльності

Основи методології науково- дослідної діяльності

План

1. Поняття методології та методики наукових досліджень

2. Методологія теоретичних досліджень

3. Основи методології досліджень емпіричного рівня

4. Пізнавальні прийоми і форми наукових досліджень

Поняття методології та методики наукових досліджень

Процес пізнання, як основа будь-якого наукового дослід-ження, є складним і вимагає концептуального підходу на основі певної методології.

Методологія походить від грецького слова methoges—пізнан-ня і Іоgоs — вчення. Отже, це вчення про методи дослідження, про правила мислення при створенні теорії науки. Поняття методо-логії є складним і в різних літературних джерелах пояснюється по-різному. У багатьох зарубіжних літературних джерелах понят-тя методології і методів дослідження не розмежовуються. Вітчиз-няні науковці методологію розглядають як вчення про наукові методи пізнання і як систему наукових принципів, на основі яких базується дослідження та проводиться вибір пізнавальних засобів, методів і прийомів дослідження. Найбільш доцільним є визна-чення методології як теорії методів дослідження, створення нау-кових концепцій, як системи знань про теорію науки або системи методів дослідження. За визначенням авторів підручника «Орга-нізація та методика науково-дослідницької діяльності» В.Шейко та Н.Кушнаренко, методологія—це концептуальний виклад мети, змісту, методів дослідження, які забезпечують отримання макси-мально об'єктивної, точної, систематизованої інформації про про-цеси та явища. Отже, в цьому визначенні точно сформульовані основні функції методології, які зводяться до наступного:—

визначення способів отримання наукових знань, які відоб-ражають динамічні процеси та явища;

— визначення певного шляху, на якому досягається науко-во-дослідна мета;

— забезпечення всебічності отримання інформації щодо про-цесу чи явища, що вивчається;

— введення нової інформації до фонду теорії науки;

— уточнення, збагачення, систематизація термінів і понять у науці;

— створення системи наукової інформації, яка базується на об'єктивних фактах, і логіко-аналітичного інструменту науково-го пізнання.

Методологія — це наука про структуру, логічну організацію, засоби і методи діяльності взагалі. Зазвичай під методологією ро-зуміють перш за все методологію наукового пізнання, яка являє собою сукупність теоретичних положень про принципи побудо-ви, форми і способи науково-пізнавальної діяльності.

Методологію можна розглядати і як певну систему осново-положних ідей.

Сукупність методів, які застосовуються при проведенні нау-кових досліджень у межах тієї чи іншої науки, складають її мето-дологію. Це поняття має два значення: по-перше, методологія — це сукупність засобів, методів, прийомів, які застосовують у певній науці, по-друге, це галузь знань, яка вивчає засоби, прин-ципи організації пізнавальної і практично-перетворюючої діяль-ності людини.

Отже, методологія — філософське вчення про методи пізнан-ня і перетворення дійсності, використання принципів світогляду в процесі пізнання й практики.

Розвиток методології — одна зі сторін розвитку науки в ціло-му. Будь-яке наукове відкриття має не тільки предметний, а й методологічний зміст, оскільки це пов'язано із критичним пере-осмисленням існуючого апарату понять, передумов і підходів до інтерпретації об'єкта, явища, що вивчається.

Методологія — це сукупність правил визначення понять, ви-ведення одних знань з інших, методів, прийомів, операцій науко-вого дослідження у всіх галузях науки і на всіх етапах досліджен-ня.

Нині методологія виступає як окрема наукова дисципліна, яка вивчає технологію проведення наукових досліджень; опис і аналіз етапів досліджень і низку інших проблем.

Методологія — це вчення про систему наукових принципів і способів дослідницької діяльності. Вона включає фундамен-тальні, загальнонаукові принципи, що є її основою, конкретно наукові принципи, що лежать в основі теорії тієї чи іншої дис-ципліни або наукової галузі, і систему конкретних методів і технік, що застосовуються для вирішення спеціальних дослідницьких завдань.

Головна мета методології науки—вивчення і аналіз методів, засобів, прийомів, за допомогою яких отримують нові знання в науці як на емпіричному, так і теоретичному рівнях пізнання. Методологія — це схема, план вирішення поставлених завдань наукового дослідження.

Методологія наукового дослідження розглядає найбільш суттєві особливості і ознаки методів дослідження, розкриває їх за спільністю і глибиною аналізу. Наприклад, вивчаючи конкретні способи проведення експерименту, спостережень, вимірювання, методологія науки виділяє ті ознаки, які властиві будь-якому експерименту.

Найбільш важливим для методології науки є визначення проблеми, побудова предмета дослідження і наукової теорії, пе-ревірки істинності результатів.

Осмисленням методів наукового пізнання, розробкою його методології займались видатні вчені як минулого, так і теперіш-нього часу: Арістотель, Ф. Бекон, Г. Галілей, І. Ньютон, Г. Лейбніц, М. Ломоносов, Ч. Дарвін, Д. Менделєєв, І. Павлов, А. Ейнштейн, Н. Бор, Ю. Дрогобич та інші.

У період античної культури з'явились перші паростки мето-дології отримання нових знань. Так, стародавні греки найбільш доцільним способом відкриття нових істин визнавали дискусії, в результаті яких виявлялись протиріччя про предмет обговорен-ня, суперечливість трактувань, які дозволяли відстоювати не-надійні і малоймовірні здогадки.

Формування основних ідей методології науки почалося в епоху Відродження, в чому значною мірою сприяли успіхи в при-родознавстві і початок розмежування філософії та спеціальних наук—як фундаментальних та прикладних. У зв'язку з цим особ-ливого значення набули методи дослідження, які є складовою ча-стиною пізнавального процесу і відіграють важливу роль у науці.

У структурі науки всі наукові дисципліни, які утворюють систему наук, поділяються на три основні групи: природничі, гу-манітарні і технічні науки.

Різні наукові дисципліни відрізняються одна від одної не тільки характером і змістом об'єкта вивчення, а й специфічними, так званими конкретними науковими методами. У науці від кате-горії, методів дослідження і узагальнення часто залежать кінцеві результати дослідження в цілому.

Складність, багатогранність і міждисциплінарний статус будь-якої наукової проблеми вимагає певної методики дослід-ження. Методика — це вчення про особливості застосування ок-ремого методу чи системи методів. Методика є системною сукуп-ністю прийомів дослідження, це система правил використання методів, прийомів і техніки дослідження. Якщо ця сукупність строго послідовна від початку дослідження і до отримання резуль-татів, то це називається алгоритмом. Вибір конкретних методів дослідження диктується характером матеріалу, умовами і метою конкретного дослідження. Методи—це впорядкована система, в якій визначається їх місце відповідно до конкретного етапу до-слідження, використання технічних прийомів і проведення опе-рацій з теоретичним і практичним матеріалом у визначеній по-слідовності.

Створення наукової методології та методики досліджень є великою перемогою людського розуму.

Методологія теоретичних досліджень

Теоретичне дослідження з методологічної точки зору нале-жить до вищого рівня наукового знання. Воно розкриває і об-ґрунтовує більш глибинні і суттєві сторони явищ, які вивчають-ся.

На теоретичному рівні дослідження використовуються такі загальнонаукові методи:

¦ ідеалізація;

¦ формалізація;

¦ аналіз;

¦ синтез;

¦ індукція;

¦ дедукція;

¦ прийняття гіпотез;

¦ створення теорії;

¦ узагальнення.

Ідеалізація — це уявне створення об'єктів і умов, які не існу-ють в дійсності і не можуть бути практично створені. Вона дає можливість реальним об'єктам уявно надати гіпотетичних не-реальних ознак, що дозволяє вирішити завдання в закінченому виді. Наприклад, у різних галузях знань широко застосовують поняття абсолютно чорного, абсолютно білого тіла, ідеальної ріди-ни. Ідеалізація досягається багатоступеневим абстрагуванням і правомірна тільки в певних межах.

Формалізація — це метод вивчення різних об'єктів, при яко-му основні закономірності явищ і процесів відображаються в зна-ковій формі за допомогою формул або спеціальних символів. Формалізація забезпечує спільність підходів до вирішення різних завдань, дозволяє формувати відомі моделі предметів і явищ, вста-новлювати закономірності між фактами, що вивчаються. Симво-ліка штучної мови (хімія, математика, економіка) дозволяє чітко і коротко фіксувати певні значення, не допускаючи різного тлу-мачення, що неможливо при користуванні звичайною мовою.

Гіпотеза—це науково обґрунтована система умозаключень, через яку на основі низки чинників формуються висновки про існування об'єкта, зв'язків або причини явища. Гіпотези є фор-мою переходу від фактів до законів.

Створення теорії це найбільш висока форма узагальнення і систематизація знань. Вона є сукупністю основних ідей, понять, тлумачень в тій чи іншій галузі науки, об'єднаних в одну досто-вірну систему знань про об'єкт теорії. Необхідними елементами теорії є експериментальні факти, гіпотези, закони.

Завдання і роль наукової теорії в найбільшій мірі проявля-ються в поясненні механізму і суті відомих явищ і особливо в прогнозуванні нових, які раніше не спостерігались.

У сучасних теоріях прийнято виділяти такі основні компо-ненти:

¦ вихідну експериментальну основу у вигляді фактів, що вимагають теоретичного пояснення;

¦ вихідну теоретичну основу—ідеалізовану модель найбільш суттєвих зв'язків з реальністю об'єкта теорії, яка створюється на основі сукупності першопочаткових постулатів, ак-сіом, гіпотез тощо;

¦ логіку теорії — багато допустимих у рамках теорії правил логічного висновку і доведень;

¦ сукупність теоретично виведених тверджень з їх доведен-ням, які є основним масивом теоретичного дослідження і теоре-тичних знань.

Теоретичні розробки наукового дослідження складають такі основні розділи:

¦ вивчення фізичної або економічної суті процесу, явища;

¦ формування гіпотези дослідження, вибір, обґрунтування і розробка фізичної чи економічної моделі;

¦ математизація моделі;

¦ аналіз теоретичних рішень, формулювання висновків.

Результатами наукових досліджень, що проводяться за до-помогою експерименту, є емпіричні закони, які виражають конк-ретні закономірності і узагальнюють результати певного експе-рименту.

Теоретичні закони знаходять своє підтвердження і обґрунту-вання через емпіричні закони. В свою чергу емпіричні закони можуть бути більш зрозумілими на основі теоретичних.

Наступним важливим етапом є висунення наукової гіпотези для пояснення і узагальнення нових фактів, які не вкладаються в рамки існуючих уявлень. У цьому розумінні гіпотеза має харак-тер науково обґрунтованої ймовірності існування фактів, що є за межами безпосереднього спостереження.

Для обґрунтування і


Сторінки: 1 2 3