Наукова теорія має бути адекватною об'єкту або явищу, які описуються, що дозволяє в певних межах замінити експеримен-тальні дослідження теоретичними. Теорія має задовольняти ви-моги повноти опису окремої сфери дійсності, пояснювати взає- мозв'язки між різними компонентами системи, в ній мають існу-вати зв'язки між різними положеннями, що забезпечують перехід від одних тверджень до інших.

Теорія має характеризуватися евристичністю, конструктив-ністю, простотою.

Евристичність теорії полягає у її передбаченні, поясненні можливостей. Математичний апарат теорії повинен дозволяти робити не тільки точні кількісні передбачення, а й відкривати нові явища.

Конструктивність теорій полягає в простому здійсненні за певними правилами перевірки основних її положень.

Простота теорії досягається застосуванням узагальнених за-конів, скороченням і ущільненням інформації з допомогою пев-них скорочень (визначень).

Розвиток теорії здійснюється двома шляхами: еволюційним, коли теорія зберігає свою якісну визначеність, і революційним — коли проходить зміна її основних вихідних компонентів, матема-тичного апарату і методології. По суті це є створення нової теорії, яке проходить тоді, коли можливості старої теорії вичерпані.

Дедукція — метод дослідження, що полягає в тому, коли кон-кретні положення виводяться із загальних.

індукція — це метод, при якому за конкретними фактами і явищами встановлюються загальні принципи і закони.

При теоретичних дослідженнях використовують обидва ме-тоди. Обґрунтовуючи гіпотезу наукового дослідження, встанов-люється її відповідність загальним законам діалектики і фор-мується на основі конкретних фактів.

Важливу роль у теоретичних дослідженнях посідають спо-соби аналізу і синтезу.

Аналіз — це спосіб наукового дослідження, за яким явище поділяється на складові.

Синтез—дослідження явища в цілому, на основі об'єднання пов'язаних один з одним елементів в єдине ціле. Синтез дозволяє узагальнити поняття, закони і теорії.

Методи аналізу і синтезу взаємопов'язані, їх однаково часто використовують у наукових дослідженнях.

У наукових дослідженнях широко застосовують метод абст-рагування, тобто відмова від другорядних фактів з метою зосе-редження на важливих особливостях явища, яке вивчається.

У ряді випадків використовують аксіоматичний метод — спосіб побудови наукової теорії, за яким деякі аксіоми (постула-ти) приймаються без доказів і потім використовуються для отри-мання подальших знань за певним логічним правилом.

Одним із важливих методів наукового пізнання є аналогія, за якої одержують нові знання про об'єкти чи явища на основі того, що вони є подібні до інших. Міра достовірності за аналогією залежить від кількості подібних ознак у порівняльних явищах (чим їх більше, тим більшу ймовірність має заключения). Анало-гія тісно пов'язана з моделюванням або модельним експеримен-том.

Гіпотетичний метод пізнання передбачає розробку наукової гіпотези, наукового передбачення, які мають елементи новизни і оригінальності на базі всіх основних методів. У прикладних нау-ках цей метод є основним. Його методологія включає наступне: вивчення фізичної, економічної і інших сторін суті явища, яке досліджується за допомогою методів моделювання, аналізу, син-тезу тощо.

Останнім часом більшого значення набувають дослідження з питань прогнозування і економічного обґрунтування, а також організації виробництва, що втілюється в комплексі складної си-стеми, цьому сприяє використання ЕОМ.

На теоретичному рівні проводяться логічні дослідження зібраних фактів, вироблення понять, тверджень, робляться умо- заключення.

При вивченні складних, взаємопов'язаних проблем вико-ристовують системний аналіз, який широко застосовується в еко-номіці, менеджменті. В основі системного аналізу лежить понят-тя системи, під якою розуміють сукупність багатьох об'єктів, які характеризуються раніше визначеними властивостями з фіксо-ваними між ними відносинами. На основі цього поняття врахо-вують зв'язки, проводиться кількісне порівняння всіх альтерна-тив, для того щоб усвідомлено вибрати найліпше рішення, яке оцінюється за будь-яким критерієм.

Системний аналіз складається із чотирьох етапів. Перший — визначення об'єкта, цілей і завдань дослідження, а також кри-теріїв для вивчення і управління об'єктом. Неправильно постав-лене завдання може звести нанівець всі результати наступного аналізу. Під час другого етапу визначаються межі системи, її струк-тура; об'єкти і процеси, що мають відношення до поставленої мети. Третій, основний етап системного аналізу, передбачає складання математичних моделей досліджуваної системи. На четвертому етапі отриману математичну модель аналізують і формують вис-новки.

Отже, теорія виступає як доказ істинності експерименту. Успішне виконання теоретичних досліджень залежить не тільки від світогляду, наполегливості і цілеспрямованості наукового пра-цівника, а й від того, в якій мірі він володіє методами дедукції і індукції.

Основи методології досліджень емпіричного

рівня

Важливу роль у науковому дослідженні відіграють пізна-вальні завдання, що з'являються при вирішенні наукових про-блем. Емпіричні завдання спрямовані на виявлення, точний опис і детальне вивчення різних фактів, явищ і процесів. Емпіричні дослідження дають можливість отримувати різнобічну інформа-цію про стан явищ, процесів і сприяють поглибленню їх кількісного та якісного аналізів.

На емпіричному рівні науковець отримує нові знання на ос-нові досліду за допомогою опису, спостереження та експеримен-ту.

Спостереження — це спосіб пізнання об'єктивного світу на основі безпосереднього сприйняття предметів і явищ за допомо-гою чуттєвості. Воно дозволяє отримати первинний матеріал для вивчення. Спостереження ведеться за планом і підпорядковуєть-ся певній тактиці.

Найбільш ефективним джерелом емпіричних знань є нау-ковий експеримент. На відміну від спостереження й опису, екс-перимент є активним засобом отримання нових знань, оскільки експериментатор у процесі досліду має можливість управляти процесом вивчення явища, стежити за його розвитком, може змінювати його або спростовувати.

Більше 2/3 всіх наукових працівників зайняті експеримен-тальною роботою.

Експеримент — це система операцій, впливу або спостере-жень, спрямованих на одержання інформації про об'єкт при до-слідницьких випробуваннях, які можуть проводитись в природ-них і штучних умовах при зміні характеру проходження процесу.

Експеримент проводять на заключному етапі дослідження і він є критерієм істини теорії і гіпотез. Експеримент також у бага-тьох випадках є джерелом нових теоретичних даних, які розвива-ються на базі результатів проведеного досліду або законів, що ви-ходять з нього. Основною метою експерименту є перевірка теоре-тичних положень (підтвердження робочої гіпотези), а також більш широкого і глибокого вивчення теми наукового дослідження.

Експеримент—це спосіб дослідження явищ, процесів шля-хом організації спеціальних дослідів, які забезпечують вивчення впливу окремих чинників за умови постійності інших умов або моделювання явищ і процесів на практиці. Експеримент має бути проведений за можливістю в короткі терміни з мінімальними зат-ратами і з високою якістю отриманих результатів.

Експериментальні дослідження є лабораторними і виробни-чими. В окремих випадках виробничий експеримент ефективно проводити методом анкетування. Цей метод дозволяє зібрати об- ширну інформацію з питання, яке цікавить.

Залежно від теми наукового дослідження обсяг експеримен-ту може бути різним. Інколи для підтвердження робочої гіпотези достатньо лабораторного експерименту, але буває і так, що необ-хідно проводити серію експериментальних досліджень: пошуко-вих, лабораторних, полігонних на об'єкті, що знаходиться в екс-плуатації. Для проведення будь-якого експерименту слід розро-бити методологію, тобто загальну структуру (проект) експерименту, постановку і послідовність виконання експери-ментальних досліджень.

Методологія експерименту включає такі основні етапи:

¦ розробка плану-програми експерименту;

¦ оцінка виміру і вибір засобів для проведення експерименту;

¦ проведення експерименту;

¦ обробка і аналіз експериментальних даних.

Це схема традиційного експерименту. В умовах комп'юте-ризації можна дещо змінити схему, оскільки значно зростає швидкість і підвищується точність, що дозволяє зменшити обся-ги експериментальних досліджень.

Проведення експерименту є досить трудомістким процесом, шо вимагає терпіння, витримки, цілеспрямованості. Велике значення при проведенні експерименту має порядність вико-навців, тут недопустима халатність, бо це може вплинути на чис-тоту експерименту. При проведенні експерименту ведення жур-налу є обов'язковим. У журналі записується тема дослідження, прізвище виконавця, час, місце проведення експерименту, харак-теристика навколишнього середовища, дані про об'єкт, засоби ви-міру, результати спостереження, а також і інші дані, які можуть бути потрібними для оцінки результатів досліду.

Особливу увагу в методиці слід приділити математичним методам обробки і аналізу дослідних даних — встановленню ем-піричних залежностей, встановленню критеріїв та інтервалів. Аналіз даних експерименту—це творча частинадосліджень. Інколи за цифрами важко чітко уявити фізичну суть процесу. Тому слід дуже ретельноф співставити факти, причини, що обумовили хід того чи іншого процесу і встановити адекватність гіпотези та екс-перименту.

При обробці результатів вимірів і спостережень широко ви-користовують графічні методи, за допомогою яких наочно мож-на побачити результати, виявити загальний характер функціо-нальної залежності змінних величин, які вивчаються; встанови-ти наявність максимуму або мінімуму функції. Для дослідження закономірностей між процесами (явищами), які залежать від ба-гатьох, інколи невідомих чинників, застосовують кореляційний аналіз.

У практиці виділяють три напрями, що визначають не-обхідність проведення експерименту.

Перший—теоретично отримана аналітична залежність, яка однозначно трактує процес дослідження. У цьому випадку обсяг експерименту для підтвердження встановленої залежності мінімальний, оскільки вона однозначно визначається експери-ментальними даними.

Другий випадок — теоретичним шляхом встановлено тільки характер залежності. Обсяг експерименту дещо більший.

Третій випадок—теоретично не вдалось одержати будь-якої залежності. Розроблено тільки передбачення про якісні законо-мірності процесу. В багатьох випадках доцільно проводити по-шуковий експеримент. Обсяг експерименту значно збільшуєть-ся.

Результатами наукового дослідження можуть бути емпіричні закони, які ґрунтуються на фактах, встановлених за допомогою спостережень і експерименту.

Емпіричні закони відображають конкретні закономірності, узагальнюючи результати конкретного експерименту, і з точки зору наукової спільності поступаються теоретичним законам.

Разом з тим емпіричні і теоретичні закони знаходяться у взає-мозв'язку і доповнюють один одного. Щодо послідовності про-ведення наукових досліджень, результати емпіричного досліду