Створення об'єднань на рівні міністерств дозволяє уникну-ти дублювання робіт, розпорошення сил і засобів, скорочує час освоєння і використання результатів НДР.

Навчально-науково-виробничі комплекси включають тех-нікуми, ВНЗ і виробничі підприємства. Останні є дослідно-екс-периментальною базою для розробників. У рамках цих комплексів формуються філії кафедр на виробництві й інженерні центри, основними завданнями яких є: тиражування закінчених НДР і пропаганда результатів досліджень.

Апарат інженерних центрів готує і розсилає інформацію про науково-технічні досягнення ВНЗ; поширює анотовані тематичні добірки і спеціальні видання; забезпечує участь розроблювачів у виставках; проводить наради з розроблювальних проблем за уча-стю організацій, зацікавлених у впровадженні результатів НДР; готує технічну документацію впроваджуваного об'єкта; бере участь у конструктивній і технологічній доробці об'єкта.

Наявність власної конструкторсько-технологічної і дослід-но-експериментальної бази в таких об'єднаннях і комплексах значно прискорює освоєння результатів НДР.

Ефективний механізм впровадження закінчених НДР ство-рюється і на рівні «розробник—виробниче підприємство». Орган-ізаційною формою такого механізму є відділи чи групи впровад-ження у розробників і відділи нової техніки у виробників. Ці підрозділи займаються конструкторською і технологічною дороб-кою, організацією процесу впровадження, розрахунками еконо-мічної і соціальної ефективності впроваджуваних об'єктів. Дані підрозділи займаються впровадженням результатів НДР, вико-нуваних за завданням підприємств, трестів та інших підрозділів. Звичайно, це короткострокові роботи з рішення актуальних для даної організації науково-виробничих питань (удосконалюван-ня конструкцій з урахуванням максимального використання місцевих матеріалів і засобів механізації, розробка нової техно-логії тощо). У таких випадках закінчені НДР впроваджують са-мим підприємством. Науково-дослідна організація представляє замовнику конкретну, придатну для впровадження технічну до-кументацію (інструкції, вказівки, робочі креслення тощо), що розглядаються на технічних радах підприємства і після затверд-ження її головним інженером спрямовують для впровадження на виробництво.

Обсяги таких впроваджень визначає замовник. Вони можуть бути незначними в перший рік, якщо потрібна їхня виробнича перевірка, чи великими, якщо наукова пропозиція розроблена з максимальним обліком місцевих умов, ретельними лабораторни-ми і польовими іспитами, моделюванням у часі умов експлуа-тації.

Нарівні «розробник-виробниче підприємство» велику допо-могу роблять відділи і групи сприяння впровадження результатів НДР при радах народних депутатів.

Після дослідно-виробничого випробування нові матеріали конструкції, технологію впроваджують у серійне виробництво як елемент нової техніки.

Для прискорення практичного використання результатів НДР розробники укладають з організаціями і підприємствами господарські договори на впровадження чи виконання науково- виробничих послуг, договори на передачу науково-технічних до-сягнень і надання допомоги у використанні запозиченого досві-ду. Згідно з цими договорами розробники забезпечують авторсь-кий нагляд, участь у конструкторській і технологічній доробці.

Впровадження закінченого об'єкта оформлюється актом, де підтверджуються економічний і соціальний ефект за формами Держкомстату України. Впровадження результатів НДР закріп-люється наказом на підприємстві замовника. Якщо впроваджен-ня результатів НДР поширюється на галузь виробництва, то його закріплення здійснюється наказом по відповідному міністерству чи відомству. Економічний ефект від впровадження результатів НДР відображається в статистичній звітності підприємства.

Вищі навчальні заклади забезпечують впровадження резуль-татів НДР і в навчальному процесі. Формами впровадження є: включення результатів НДР у підручники, навчальні й навчаль-но-методичні посібники, збірники задач, практикуми; формуван-ня на основі результатів НДР нових і модернізація існуючих курсів лекцій; розробка і виготовлення технічних засобів навчання, зразків машин, приладів, стендів, устаткування для навчальних лабораторій і майстерень, демонстраційного матеріалу для прове-дення лекцій і практичних занять; розробка дипломних і курсо-вих проектів з тематики науково-дослідних, дослідно-конструк-торських і технологічних робіт.

Економічна ефективність наукових досліджень

Ефективність науки — досить широке поняття. Воно вклю-чає високий науковий рівень отриманих результатів, які суттєво впливають на розвиток природи, суспільства і людини. За харак-тером впливу на суспільний розвиток виділяють: науково-техні-чний, економічний, оборонний та соціальний ефекти.

Під науково-технічним ефектом розуміють розширення знань про навколишній світ: виявлення нових фактів, зв'язків, закономірностей, відкриття законів, розробка нових матеріалів, обладнання, технологій.

Суть економічного ефекту в отриманні додаткових еконо-мічних результатів: зростання національного доходу, продуктив-ності праці, ресурсозбереження.

Оборонний ефект—створення нових технічних систем, що забезпечують безпеку держави.

Соціальний ефект проявляється в зміні змісту, характеру і умов праці, підвищення рівня і якості життя народу, підвищення загальноосвітнього і професійного рівня людських ресурсів. За-лежно від цілей, які ставляться перед дослідженням, при оцінці НДР, визначальним може бути будь-який із перелічених ефектів, а інші виступатимуть як додаткові.

Для прикладних наук, як правило, визначальним є еконо-мічний ефект.

Економічний ефект наукових досліджень визначається змен-шенням сукупних затрат на виробництво продукції в тій галузі, де впроваджено завершені наукові дослідження.

Фактичну річну економію сукупної праці (живої і неживої) у вартісному виразі називають річним економічним ефектом. Він може бути, залежно від стадії закінчення роботи, попереднім, очі-куваним, фактичним і потенціальним.

Попередній економічний ефект визначається на стадії тех- ніко-економічного обґрунтування доцільності дослідження, в за-гальних показниках на очікувальний об'єкт впровадження.

Очікуваний економічний ефект визначається в процесі про-ведення наукового дослідження на основі прогнозування термінів впровадження отриманих результатів у виробництво. Очікува-ний ефект розраховується для визначення періоду використання отриманих результатів, які можуть бути від 5-ти до 10-ти років від початку їх впровадження у виробництво.

Попередній і очікуваний економічний ефекти є певною мірою прогнозними. Це обумовлено тим, що наукові дослідження вико-ристовуються протягом певного часу (3-5 років) і початково ре-зультати, які будуть одержані, точно визначити неможливо.

Попередній і очікуваний ефект розраховують і при виборі перспективних тем досліджень.

Перспективність теми визначається двома методами — ма-тематичним і експертних оцінок.

Математичний метод ґрунтується на використанні системи показників, що визначають перспективність дослідження.

У прикладних темах застосовують показник перспективності (П), в основу якого покладено економічні показники:

де V— обсяг продукції після впровадження результатів теми; С — вартість одиниці продукції, грн; Рн — імовірність наукового успіху в розробці теми; Рв—імовірність впровадження наукових розробок; Т— тривалість виробничого впровадження в роках; Зн — затрати на наукове дослідження, грн; Зд — затрати на дослідне і промислове освоєння; Зр — щорічні затрати на виробництво продукції, грн.

Чим вищий показник перспективності (П), тим перспектив-ніша тема, що планується до розробки.

Показник перспективності теми можна визначити і за та-кою формулою:

де Ео — загальний очікувальний економічний ефект;

Рр — імовірність ризику.

У формулах (1,2) Рн, Рв і Рр — величини прогнозні. Вони встановлюються на основі наукових прогнозів.

Суть методу експертних оцінок у тому, що тему оцінюють спеціалісти-експерти. Кожному із них видається оцінювальна бальна шкала, з допомогою якої встановлюються бали за напря-мами (актуальність, тривалість розробки, можливість впровад-ження, очікуваний ефект у грн), надають перевагу тій темі, яка набрала найвищій сумарний бал.

Фактичний ефект визначається після впровадження науко-вих результатів у виробництво і має конкретний характер. Розра-хунок економічного ефекту ведеться за фактичними витратами на дослідження і впровадження з урахуванням економічних по-казників галузі, де ці результати впроваджено.

Потенціальний економічний ефект — це сума, визначена за загальними показниками на можливий обсяг впровадження. Цей ефект виступає як інформація і обґрунтування доцільності ши-рокого впровадження результатів у виробництво. Ефективність закінчених наукових досліджень оцінюється науковою значимі-стю, економічним результатом і соціальним ефектом.

У випадку продажу матеріалів НДР іншим закордонним краї-нам і фірмам може бути отриманий річний економічний ефект від їх реалізації. Цей ефект виражається в гривнях доходу, отрима-ного державою протягом року.

Фундаментальні дослідження починають давати корисний ефект лише після певного періоду початку робіт, їхні результати застосовують у різних галузях народного господарства, іноді в тих, де їх зовсім не очікували. Тому нелегко планувати очікувані ре-зультати й ефективність таких досліджень.

Про ефективність будь-яких досліджень можна судити лише після їхнього впровадження, тобто тоді, коли вони починають давати віддачу для народного господарства, через певний період великого значення набуває чинник часу. В зв'язку з цим три-валість розробки прикладних тем за можливістю повинна бути оптимальною.

Фундаментальні (теоретичні) дослідження дають віддачу через певний проміжок часу, і їх економічний ефект у багатьох випадках важко оцінити загальноприйнятими економічними по-казниками. Наприклад, між відкриттям електрики та практич-ним її використанням пройшло майже 100 років, а нині без елек-трики життя практично неможливе.

Оцінка фундаментальних досліджень проводиться на основі якісних показників:

¦ можливістю широкого застосування результатів дослі-джень у різних галузях народного господарства;

¦ новизна явищ, які сприяють проведенню принципово ак-туальних досліджень;

¦ вклад у безпеку, обороноздатність країни, збереження нав-колишнього середовища;

¦ пріоритет вітчизняної науки і міжнародне її визнання;

¦ фундаментальні монографії з тем і їх цитування видатни-ми вченими світу.

Ефективність прикладних досліджень визначається сукуп-ністю загальних і конкретних кількісних показників.

До загальних належать основні, які характеризують ефек-тивність всього дослідження в цілому з врахуванням результатів у процесі створення, виробництва, споживання (експлуатації) об'єктів нової техніки, технології, матеріалів.

До них належать:

¦ співвідношення корисного ефекту у вартісному виразі від впровадження результатів (проектування, виробництво, експлуа-тація) і затрат на виконання, освоєння в сфері виробництва і екс-плуатацію;

¦ співвідношення тривалості періоду ефективної роботи і періоду розробки, освоєння і експлуатації;

¦ суспільна значимість результатів, тобто рівень поширен-ня і застосування цих результатів у народному господарстві.

Група конкретних показників досить різноманітна, сюди входять показники, які характеризують ефективність розробок