Особливо важливим є принцип причинності. Згідно з цим принципом одні явища зумовлюють появу, розвиток чи функ-ціонування інших. Наприклад, наявність сприятливих природ-них і соціально-економічних умов для розвитку приморських транспортно-торговельних комплексів (тепле незамерзаюче море, захищені бухти суспільні потреби у зовнішній торгівлі) неодмін-но спричинять появу та функціонування цих комплексів у відпо-відних місцях.

Для визначення поняття закону суттєво важливими є катег- рія зв'язків, визначальна для розуміння різного виду, типу і мас-штабу комплексів і систем (національний, територіально-вироб-ничий, господарський, соціально-економічний, агропромисло-вий та інші комплекси, системи розселення, транспортні, енергетичні та інші територіальні системи).

Якщо до уваги беруться не лише речовинні та енергетичні зв'язки, а й інформаційні, то дослідження може мати економіко- кібернетичний зміст. Це буває тоді, коли вивчаються не лише прямі зв'язки (тобто зв'язки від управлінської до керованої системи), а й зворотні зв'язки (від керованої до управлінської системи). На етапі розвитку інформаційного суспільства такий вид зв'язків буде над-звичайно сутттєвим у прогресивному розвитку економічної науки.

Методологічно націлювальна роль парних філософських категорій змісту і форми, явища і суті, причини і наслідку, кількості якості, необхідності і випадковості, можливості і дійсності, одиничного, особливого і загального (остання група вже непарна) надзвичайно важлива.

Наприклад, правильне (діалектичне) розуміння парних ка-тегорій змісту і форми дає змогу розв'язати таку проблему, як роль торгівлі і торговельних відносин в економіці. Одночасно ко-жен зміст має форму, форма—свій зміст. Одне без одного вони не існують. У цьому саме й полягає діалектика.

Або категорії явища і суті. Завдання науки — дослідити суть об'єктів і процесів. Але це неможливо, коли не брати до уваги такої думки Гегеля, що «сутність проявляється», тобто за кожним явищем прихована певна сутність речей.

Що стосується категорії (принципу) причини і причинності, то якщо є причина, то є і наслідок, який зумовлюється даною причиною. Проте в реальності (як і в поняттях) вони можуть міня-тися місцями: наслідок стає причиною. Класичний приклад: те-риторіальна система господарства є причиною формування відпо-відної їй системи розселення. А вона, у свою чергу, зумовлює формування територіальної системи послуг. Навпаки, якщо сис-теми розселення і послуг вже сформовані, то вони активно впли-вають на подальше формування і функціонування системи гос-подарства.

У зв'язку з впровадженням методу формалізації у вигляді так званого математичного методу (математичного моделюван-ня) почали вживати категорії якості і кількості. Ці категорії пра-цюють у діалектичному законі «переходу кількості в якість» (зро-стання значень кількісних показників явища призводить у кінце-вому підсумку до зміни суті цих явищ). Тобто, кожне явище чогось варте тоді, коли воно має не лише свою якісну, а й кількісну ви-значеність.

Парні категорії необхідності і випадковості важливі для ро-зуміння поняття закону. Бо закон — це передусім не лише суттє-вий, але, що важливо, й необхідний зв'язок між явищами, проце-сами і їх сутностями. Важливі також парні категорії дійсності і можливості. Дійсним є те, що існує реально навіть без нашої волі, свідомості чи присутності. Але дійсним є мислення і відчуття — тобто суб'єктивне, духовне.

Нарешті, категорії одиничного, особливого і загального мають суттєве значення для теорії науки. Діалектика одиничного, особ-ливого і загального дає змогу правильно розставити акценти: нау-ка мусить вивчати закономірності розвитку і функціонування об'єктів (тобто загальне), але це зробити може лише через вияв-лення особливого, специфічного, характерного у відносинах між явищами і процесами. А це останнє неможливо здійснити без дос-лідження конкретних об'єктів, тобто одинично виокремлених у просторі і часі явищ і процесів.

На теоретичному рівні дослідження дуже важливим є геге-лівський принцип сходження думки від абстрактного до конк-ретного. Гегель відзначав, що істина завжди конкретна, тобто є синтезом різних сторін і відношень досліджуваних явищ і про-цесів. Часом плутають цей принцип з відомою науковою істи-ною, що процес пізнання рухається від «конкретного споглядан-ня до абстрактного мислення». У процесі пізнання об'єктів ство-рюються різного роду абстрактні його визначення, які є односторонніми. Мислення їх об'єднує, синтезує і цим самим знан-ня про об'єкти стає повнішим, а отже, конкретнішим. З цього приводу Гегель писав: «... знання котиться вперед від змісту до змісту. Передусім цей поступовий рух характеризується тим, що він починає з простих визначеностей і що наступні визначеності стають багатшими і конкретнішими».

Цікаво, що цей підхід отримав свій логічний розвиток у «принципі відповідності» фізика Нільсона Бора. Згідно з ним кожна теорія не відкидає попередні теорії, а включає їх у себе як деякий частковий граничний випадок. Наприклад, теорія суспільно-гео-графічного районування не відкидає теорію економічного райо-нування, а розглядає її як частковий випадок.

Загальнонаукові методи

Загальнонаукові методи використовуються у переважній більшості наук, наукових дисциплін і напрямів. Ці методи ділять-ся на дві великі групи: традиційні і сучасні (модерні), і є дещо умовним.

Традиційнозагальнонауковимиметодами (ТЗМ) є: спосте-реження, аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння і аналогія, узагальнення і абстрагування, метод експерименту. Разом з тим, часто сама природа чи суспільство змінюються впродовж корот-кого часу, ніби експериментують. Прикладом може бути аварія на Чорнобильській АЕС, у результаті якої утворилася особлива територіальна еколого-соціально-економічна система тридцяти- кілометрової зони. Її не створити жодним спеціальним експери-ментом.

Поряд із методом експерименту успішно застосовується ме-тод порівняння. Як зазначав Гегель, порівняти — це показати спільне у відмінному і відмінне у спільному. Отже, можна допус-тити, що різні об'єкти того самого явища (наприклад, бюджетні системи низових адміністративних районів є варіантами станів певної (обласної) системи в умовах експерименту. Так само мож-на вважати «експериментом», коли одну і ту саму економічну си-стему певної країни розглядатимемо у різні історичні періоди її функціонування. Тоді такий метод називається порівняльно-істо-ричним.

Логічне абстрагування в науці часто виступає як метод гене-ралізації. Останній, як і абстрагування загалом, передбачає усу-нення під час дослідження об'єктів, явищ і процесів несуттєвих, другорядних властивостей і відносин і виділення головного, виз-начального. Граничний випадок абстрагування маємо лише тоді, коли залишається лише одна, але суттєва риса і властивість.

До сучасних (модерних) загальнонаукових методів належать: метод моделювання, системний, формалізації, ідеалізації, аксіо- матико-дедуктивний.

Моделювання — це дослідження об'єктів, явищ і процесів не безпосередньо, а з допомогою їх замінників — моделей. У процесі моделювання експеримент у натурі замінюється експериментом на моделі.

Модель у економіці—це образ, зображення, копія, план, кар-та, формула, графік, матриця (прямокутна таблиця чисел) тощо. Філософи визначають модель як уявно зображену чи матеріально реалізовану систему, яка відображаючи чи відтворюючи об'єкт дослідження, здатна заміщати його так, що її вивчення дає нову інформацію про цей об'єкт. Отже, модель заміщає об'єкт, вона є його аналогом у певному відношенні — за властивостями, струк-турою, зв'язками чи функціями. Говорять, що модель є ізоморф-ною чи гомоморфною до об'єкта вивчення.

Виділяють два типи моделей: предметні і знакові (часом їх відповідно називають матеріальними та ідеальними, хоч це тер-міни невдалі). Предметні моделі бувають натурні (зменшена ко-пія автомобіля), фізичні (макети) та електронні. Для економіки важливі передовсім знакові моделі.

Знакові моделі поділяють на два класи: образно-знакові (аеро- фото і космічні знімки, карти) і формально-знакові (статистичні, математичні, абстрактно-логічні тощо). Обидва ці класи однако-во важливі і широко використовуються в економіці, взаємодію-чи в конкретних дослідженнях.

В економічних дослідженнях модель є важливим носієм інформації і засобом фіксації знання. У процесі дослідження місце моделі фіксується схемою, зображеною на (рис. 2).

Отже, С і О опосередковані не лише моделлю (М), але й за-собами (І), якими досліджують цю модель чи експериментують з нею.

Алгоритм методу моделювання полягає у наступному:

1) постановка завдання; 2) створення чи вибір моделі; 3) до-слідження моделі; 4) перенесення значення (екстраполяція) з мо-делі на об'єкт дослідження. Це здійснюється за таким принци-пом: якщо модель і об'єкт мають властивості а, в, с і встановле-но, що А має ще й властивість а, то вважається, що і О має властивість а.

Метод формалізації — це вивчення об'єктів шляхом відобра-ження їх змісту, структури, форми чи функціонування у знаковому вигляді, з допомогою штучних мов (знакових систем). В останньо-му аспекті він близький до методу моделювання. Бо одним із видів методу формалізації є математичне моделювання (воно з успіхом включається у формально-знакове моделювання). Крім матема-тичної формалізації, існує логіко-математична, особливо при вив-ченні структури понять і у логічному численні, а також знакова формалізація — за допомогою штучної мови хімічних символів (значків) і операцій з ними.

Найповніше, особливо починаючи з 60-х років, використо-вується математична формалізація. У широкому розумінні — це застосування в науці принципів і положень, методологічного і формального апарату власне математики і математичної логіки, особливо математичних прийомів обробки кількісної інформації. Застосування математичних засобів обробки