частину фахівців, у зв'язку з чим публікувати їх у бага-тотиражних журналах виявляється недоцільним. Але для того, щоб фахівцям надати можливість ознайомлення з такими роботами, у країні введене депонування, тобто такі матеріали (рукописи мо-нографій, оглядів, окремих статей, праць конференцій) прийма-ються на збереження. Депонування передбачає не тільки прийом і збереження рукописів, але й організацію інформації про них, копіювання рукописів за запитами споживачів. Матеріали для депонування оформляються за тими самими правилами, що і статті, які подаються для опублікування. За автором депонова-них матеріалів зберігається авторське право, надалі він може опуб-лікувати їх.
Усі роботи, призначені для публікації, проходять попереднє резензування.
Рецензія — це зазвичай невелика стаття, що містить аналіз або критичну оцінку друкованої праці. Кожна рецензія має місти-ти заголовок джерела, що рецензується, коротке перерахування основних питань, відзначення позитивних і негативних сторін рецензованої роботи. Наприкінці рецензії приводиться резюме, в якому оцінюється актуальність праці, його теоретична і практич-на значимість, дається загальна оцінка правильності доказів і вис-новків.
З метою оперативного інформування фахівців про резуль-тати виконаних досліджень, розробки рекомендацій з напрямів подальшої роботи з використання результатів у народному гос-подарстві організуються різні наукові і науково-технічні конфе-ренції, з'їзди, семінари, симпозіуми тощо.
Для виступу на таких зборах фахівців готують доповіді, по-відомлення.
Інформація про підсумки проведення конференції (наради, семінару), як правило, публікується у відповідних журналах та інших періодичних виданнях.
