¦ здійснити чітке структурне розмежування наукового по-тенціалу на комерційну і неприбуткову частини: неприбуткова охоплює науку, пов'язану з безприбутковим приростом науко-вих знань, комерційна — прикладні дослідження і розроблення нових технологій і продуктів;

¦ створити мережу головних галузевих інститутів, які разом із проведенням наукових досліджень і дослідно-конструкторсь-ких робіт мають виконувати функції координаторів розробок, моніторингу інноваційної діяльності у відповідній галузі, екс-пертів технічного та технологічного рівня виробництва, розпов-сюджувачів науково-технічної інформації;

¦ визначити мережу державних науково-дослідних органі-зацій, що складається з вищих навчальних закладів, науково-дос-лідних інститутів і наукових підрозділів у складі державних підприємств і організацій та науково-дослідних інститутів, які виконують функції головних організаторів або координаторів національних, галузевих, регіональних соціально-економічних, наукових, науково-технічних програм, із наданням їм статусу національного, галузевого чи регіонального центру;

¦ формувати національні наукові центри на базі науково- дослідних інститутів, які проводять фундаментальні досліджен-ня, і забезпечувати їх не менш як на три чверті за рахунок держав-ного бюджету.

Доцільно створювати національні та державні галузеві нау-ково-технічні центри, які здійснюють комплексне розв'язання найважливіших науково-технічних проблем соціального призна-чення з урахуванням довгострокових національних пріоритетів.

Статус державних галузевих науково-технічних центрів по-винні одержати й науково-дослідні установи, що спеціалізують-ся на проведенні науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт з військової тематики. Створення таких центрів доцільне у тих випадках, коли проблематика досліджень є суто військовою і мало пов'язана з цивільними дослідженнями, а також коли у сфері цивільних науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт відсутній відповідний науковий потенціал.

Розвитку має набути наука, якою займаються науково- дослідні та дослідно-конструкторські інститути, а також струк-турні підрозділи підприємств, установ та організацій, промисло-вих, аграрних та інших виробничих асоціацій, які проводять нау-ково-дослідні роботи.

Для підтримки розвитку структур недержавного сектора нау-ково-інноваційної діяльності можуть створюватися відповідні підрозділи в апараті міністерств, інших центральних органів ви-конавчої влади, в національних, галузевих, регіональних науко-во-технологічних центрах, головних галузевих інститутах. Основ-ними їх функціями мають стати підтримка приватних інститутів, лабораторій і окремих винахідників, попередня оцінка винаходів, надання прямої допомоги у вигляді консультацій щодо виробни-чого і комерційного освоєння, захисту інтелектуальної власності, а також посередництво у налагодженні зв'язків із співвиконав- цями і споживачами нововведень.

Подальшого розвитку мають набути організаційно-правові засади діяльності структур, що поєднують науково-дослідний процес з виробництвом і реалізацією нової продукції, зокрема, технополіси і технопарки, які вже сформовані на базі терито-ріальних науково-технічних центрів.

На регіональному рівні слід:

¦ сформувати систему місцевих джерел фінансування нау-ково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт та інновацій-ної діяльності, зокрема спеціальних фондів підтримки регіональ-них програм, забезпечити правовий механізм їх утворення і ви-користання;

¦ створити територіальні науково-виробничі, інформаційні, сертифікаційні та інші центри, консультаційні та прокатні пунк-ти, інвестиційні банки, інноваційні біржі тощо;

¦ завершити створення регіональних організаційних струк-тур управління науково-технічним розвитком;

¦ створити 5-6 експериментальних зон науково-технічного розвитку, діяльність яких має ґрунтуватися на активному вико-ристанні переваг «горизонтального» методу управління іннова-ційним процесом.

Вироблення та реалізація ефективної державної науково-тех-нічної та інноваційної політики потребують певного вдоскона-лення управління у сфері науково-дослідних, дослідно-конструк-торських робіт та реалізації інновацій.

Основні заходи мають бути спрямовані на реформування центральних органів виконавчої влади за функціональним прин-ципом, забезпечення структурної повноти їх повноважень, більш чітке визначення завдань і прав, механізму координації їх взає-модії між собою та з іншими органами виконавчої влади.

Слід зміцнити правові засади діяльності Національної ака-демії наук України як координаційного центру з фундаменталь-них досліджень у державі. На регіональному рівні слід створити науково-координаційні ради або ради сприяння інноваційному розвитку при обласних державних адміністраціях. Такі ради ма-ють сприяти зміцненню зв'язків між місцевими, органами вико-навчої влади та регіональними науковими центрами Національ-ної академії наук України, Центральним виконавчим органом у галузі науки та інтелектуальної власності, більш обґрунтованому визначенню пріоритетів у сфері науково-технічного розвитку у регіонах, повнішому залученню науково-технічного потенціалу країни для вирішення відповідних проблем на місцях, формуван-ня та реалізації регіональних соціально-економічних і науково- технічних програм, великих інноваційних проектів.

З метою розширення участі українських науково-дослідних установ у міжнародній науковій кооперації, створення умов для вільного доступу українських науковців до світових наукових надбань особлива увага має приділятися створенню сучасної те-лекомунікаційної інфраструктури. Слід надати підтримку видан-ню вітчизняної наукової літератури і журналів, а також розшири-ти можливості для придбання науковими бібліотеками інозем-них наукових видань.