Теорія і практика конкретних соціально-економічних досліджень

План

1. Поняття, види та етапи конкретно-економічного дослідження

2. Поняття, функції та структура програми соціально- економічного дослідження

3. Методологічний розділ програми

4. Методичний розділ програми

Поняття, види та етапи конкретно- економічного дослідження

Конкретно-економічне дослідження — це система логічно послідовних методологічних, методичних і організаційно-техніч-них процедур, спрямованих на вивчення, аналіз і систематизацію наукових фактів, виявлення зв'язків і залежностей між соціаль-но-економічними явищами та процесами з метою прийняття на основі зібраної інформації рішень, розробки заходів щодо управ-ління досліджуваним об'єктом, його розвитком.

Характерною особливістю конкретних досліджень є те, що вивчення соціально-економічних процесів здійснюється через аналіз людської діяльності (або її результатів), через виявлення інтересів та потреб людей. Тому за своєю гносеологічною струк-турою емпіричне дослідження є особливим типом суб'єктно- об'єктних відносин, в яких джерелом первинної інформації завжди виступають документи про діяльність та результати робо-ти об'єкта і факти свідомої поведінки людей.

Специфіка конкретного дослідження полягає в тому, що це не просте збирання, відбір будь-яких фактів (такий відбір може бути і суб'єктивним, тенденційним), а наукова процедура, у ме-жах якої:

— використовуються спеціальні наукові методи збирання інформації (опитування, аналіз документів, спостереження, екс-перимент тощо);

— застосовуються спеціальні наукові технології (організація вибірки, визначення системи показників, техніка обробки й ана-лізу інформації).

Конкретні соціально-економічні дослідження проводять з метою вирішення, як правило, наступних завдань:

— опис деякої соціально-економічної реальності (наприк-лад, вивчення бюджету часу, опитування громадської думки, на-прям діяльності, організація);

— пояснення суперечностей або особливостей функціону-вання соціальних спільнот чи процесів (соціальних конфліктів, безробіття, плинності кадрів, напруженості відносин у трудовому колективі тощо);

— прогнозування тенденцій розвитку (зміни у ставленні до праці, у формуванні соціально-трудових відносин, динаміка еко-номічного зростання);—

практичне перетворення соціально-економічної реальності (запровадження соціальних технологій, проектів, планів тощо).

Залежно від глибини аналізу предмета вивчення, масштаб-ності та складності завдань розрізняють такі основні види дослід-ження: розвідувальне, описове й аналітичне.

Розвідувальне дослідження (інколи його ще називають піло-тажним або зондажним)—це дослідження-проба методичного ха-рактеру, яке проводиться з метою отримання додаткової інфор-мації про предмет та об'єкт дослідження, уточнення і коригуван-ня гіпотез, завдань та інструментарію. Крім того, за його допомогою визначається обсяг сукупності обстеження і з'ясову-ються можливі труднощі, яких слід очікувати в ході дослідження. Різновидом пілотажного дослідження є експрес-опитування, яке використовується для з'ясування ставлення людей до актуаль-них подій і фактів суспільно-політичного життя, для визначення ефективності вжитих заходів, оцінки їх громадською думкою, складання прогнозів щодо розвитку вільних економічних зон.

Можливе використання зондажного дослідження і для уточ-нення предмета в формі експертного опитування осіб, компетент-них з питань соціально-економічної проблеми, що вивчається. Розвідувальне дослідження завершується чітким формулюван-ням проблеми, визначенням мети, завдань і формуванням основ-них гіпотез.

У пілотажному дослідженні використовується найбільш до-ступний метод збирання інформації—анкетне опитування чи екс- прес-інтерв'ю, що дозволяє провести його за короткий термін. Воно, як правило, охоплює невеликі обстежувані сукупності і ґрун-тується на звичайній програмі та стислому інструментарії. В ціло-му цей вид дослідження виконує допоміжні завдання і служить оперативній меті.

Описове дослідження (або інформаційне) є більш складним видом конкретно-економічного вивчення явища чи предмета. Метою цього дослідження є отримання емпіричної інформації, здатної дати відносно цілісне уявлення про досліджуване явище, його структурні компоненти, за допомогою яких можна було б перевірити висунуту гіпотезу, а в разі її підтвердження — зробити повний кількісний і якісний опис об'єкта. Інформацію збирають за описовим планом на підставі вибіркового чи монографічного обстеження, анкетування, групування, кореляційного аналізу тощо.

Описове дослідження проводиться тоді, коли об'єкт аналізу — велика кількість об'єктів з найрізноманітнішими характерис-тиками, як-от: колектив великого підприємства, населення міста, велика кількість малих підприємств тощо. У досліджуваному об'єкті визначають відносно однорідні групи, порівнюють їх кількісно-якісні характеристики, з'ясовують наявність чи від-сутність зв'язку між ними тощо.

Описове дослідження, здебільшого, проводиться за повною програмою і йому передує апробація інструментарію.

Найбільш складним видом соціально-економічного аналізу є аналітичне дослідження. Воно пов'язане з розкриттям причин, які викликали появу того чи іншого явища й зумовили його ха-рактер, динаміку змін, гостроту суперечностей тощо. Для збиран-ня інформації в процесі дослідження використовуються комп-лексні методики, які взаємодоповнюють одна одну. Тому важли-ва роль у такому дослідженні належить процедурі інтерпретації інформаційного масиву. Природно, що за цих умов значно зрос-тають вимоги до професійного рівня спеціаліста, зокрема, його вміння взаємопов'язувати інформацію, що надходить з різних джерел і різниться за формами.

Аналітичному дослідженню передують розвідувальні та опи-сові дослідження, на підставі яких формуються попередні уяв-лення щодо окремих сторін об'єкта і предмета, обираються опти-мальні форми й методи для подальшого їх вивчення. Самостійним різновидом аналітичного дослідження є експеримент.

Зрозуміло, що проведення аналітичного дослідження потре-бує ґрунтовних теоретичних знань, навичок аналізу складних со-ціально-економічних проблем. У таких дослідженнях важливо ба-чити об'єкт системно, у всіх його внутрішніх і зовнішніх взає-мозв'язках та взаємозалежностях. Можливо, саме тому початківці порівняно рідко вдаються до цього виду дослідження.

Залежно від того, розглядається об'єкт у статиці чи динаміці, соціально-економічне дослідження може бути разовим або по-вторним.

Разове дослідження дає інформацію про стан і кількісні ха-рактеристики об'єкта аналізу в момент його вивчення. Ця інфор-мація певною мірою може бути названа статичною, оскільки відображає немов би моментальний «зріз» об'єкта, але вона не дає змоги виявити тенденції його зміни в часі. Разові дослідження проводяться найчастіше як допоміжні у більш складних дослід-женнях.

Залежно від поставленої мети збирання інформації може відбуватися в два, три і більше етапів. Тривалість часового інтер-валу між початковою і повторною стадіями дослідження є різною, оскільки соціально-економічні процеси мають неоднакову ди-наміку і циклічність. Часто саме властивості економічного об'єкта визначають інтервали повторних досліджень.

За масштабністю проведення розрізняють міжнародне, за-гальнонаціональне (у масштабах всієї країни), регіональне, галу-зеве і локальне (у місті, районі, колективі) дослідження.

Практично існує можливість вивчати будь-яке явище чи процес на рівні розвідувального, описового чи аналітичного до-слідження, яке може мати разовий або повторний характер і в ході якого використовують і комбінують різні методи збирання та обробки інформації. Конкретний вибір того чи іншого виду дос-лідження залежить від мети дослідження, специфіки досліджува-ної проблеми, її наукової і практичної доцільності тощо. Перед остаточним вибором виду дослідження важливо також оцінити знання та досвід колективу дослідників, вміння його членів ви-користовувати й комбінувати різноманітні методи вивчення об'єкта.

Етапи проведення конкретних соціально-економічних досліджень

Проведення дослідження передбачає низку логічно послідов-них, взаємопов'язаних етапів:

1. Підготовчий етап включає:

— вивчення проблеми;

— розробка та затвердження програми дослідження;

— складання робочого плану, який має оперативний харак-тер. У плані намічаються основні етапи дослідження, методи збо-ру інформації, види звітності, розраховуються очікувані резуль-тати, терміни виконання цих робіт;

— підготовку інструментарію;

— розробка макетів, таблиць, бланків, анкет, інструкцій.

2. Етап польового дослідження—збирання первинної інфор-мації про досліджуваний об'єкт; під останньою розуміють неуза- гальнені відомості (наприклад, відповіді на питання анкети, інтер-в'ю, дані документів і спостереження тощо), які потребують по-дальшої обробки й аналітичного аналізу.

3. Підготовка зібраної інформації до обробки та її обробка.

4. Аналіз та узагальнення отриманої соціально-економічної інформації.

5. Підведення підсумків дослідження, формулювання вис-новків і наукового обґрунтування рекомендацій, розробка про-гнозів і проектів змін.

Етапи проведення дослідження, здебільшого, відображають-ся в програмі і робочому плані. У межах кожного з названих етапів можуть бути виділені свої послідовні фази — проміжні етапи. Так, на етапі визначення методів дослідження спочатку розробляється відповідний інструментарій (анкети, форми таблиць, тести тощо), після чого з метою апробації методики проводиться невелике піло-тажне дослідження, яке дає можливість своєчасно відкоригувати й удосконалити як саму методику, так і робочу документацію.

Зазначимо, що, незважаючи на присутність в соціально-еко-номічному дослідженні вищеназваних етапів, єдиної форми на-укового аналізу не існує. У науковій літературі зустрічаються й інші підходи.

Поняття, функції та структура програми соціально-економічного дослідження

Наукове дослідження — не довільна процедура, а серія логіч-но послідовних операцій органічно пов'язаних між собою єди-ною метою, необхідністю отримання максимально вірогідних і надійних даних про досліджуване явище чи процес. Ці операції поєднуються в єдину систему головним документом — програ-мою дослідження.

Програма дослідження — це документ, який регламентує всі етапи, стадії підготовки, організації та проведення конкретного дослідження. Вона виконує роль стрижневого кореня досліджен-ня, зумовлюючи тим самим його змістовно-смислову цінність, якість та надійність отриманої інформації. Програма, по суті, є теорією і методологією конкретного вивчення окремого емпірич-ного об'єкта чи явища. У ході складання програми вирішуються проблеми вибору об'єкта дослідження, розробляються конкретні методики збирання, опрацювання й аналізу даних, апробується надійність емпіричної інформації, наукової інтерпретації фактів, за її відсутності дослідження нагадує пошук методом проб і поми-лок, що в ряді випадків " не дає пізнавального ефекту.

Серед основних вимог до формування програми слід назва-ти такі:

— теоретико-методологічна обґрунтованість;

— структурна повнота, тобто наявність у програмі всіх струк-турних елементів;

— логічна послідовність всіх елементів, ланок програми. Так, не можна братися за розробку робочого плану без попереднього формулювання мети і завдань дослідження. Як і безглуздо нама-гатися формулювати гіпотези, не уявляючи предмета;

— гнучкість програми.