— ясність і точність, деталізація програми.

Програма конкретно-економічного дослідження виконує три основні функції:

— методологічну (дає змогу визначити проблему наукову і практичну, задля якої здійснюється дослідження; сформулювати його мету і завдання; зафіксувати вихідні уявлення про дослід-жуваний об'єкт; зіставити дане дослідження з тими, що проводи-лись раніше або проводяться паралельно щодо аналогічних про-блем);

— методичну (дає можливість розробити загальний логіч-ний план дослідження; визначити методи збирання і аналізу пер-винної інформації; виробити процедуру дослідження; провести порівняльний аналіз отриманих результатів щодо аналогічних досліджень);

— організаційну (забезпечує розробку чіткої системи розподі-лу праці між членами дослідницької групи; налагодження конт-ролю за ходом і процесом дослідження, публікацію за необхідніс-тю результатів тощо).

Підготовка програми наукового дослідження — справа над-звичайно відповідальна, вона вимагає значних витрат часу та зу-силь. Практика показує, що на розробку програми інколи йде набагато більше часу, ніж на проведення самого дослідження. Однак економити на ній не слід. Ретельно продумана програма дослідження — найважливіша умова і запорука проведення його на високому науковому рівні.

Науковці і дослідники сформулювали низку порад і прак-тичних рекомендацій, якими доцільно користуватися у процесі розробки і складання програми. Насамперед слід зважити, чи є до-слідження достатньо значущим і чи будуть корисні для справи його результати, чи варто витрачати час і кошти на копітку дослідниць-ку справу. Можливо, у ході його підготовки з'ясується, що існу-ють уже готові аналоги розв'язання досліджуваної проблеми. Тоді краще скористатися ними, ніж починати нове дослідження.

Слід також добре подумати над тим, чи будуть наявні не-обхідні засоби й фінансові ресурси на оплату друкування таблиць, анкет, їх тиражування, машинного часу обробки анкет (при ко-ристуванні комп'ютером) тощо. Важливим є й з'ясування, чи ма-тиме дане дослідження підтримку з боку зацікавлених осіб, органів управління, громадських організацій, адміністрації.

Особливо рекомендується скласти алгоритм здійснення по-слідовності дослідницьких операцій типу: що читати з даної про-блеми? З ким консультуватися? Не варто шкодувати часу на са-моосвіту, пошуки й опрацювання спеціальної літератури, яка містить досвід проведення подібних досліджень іншими науков-цями і практиками. Нарешті, є бажаним оформлення програми як окремого документа дослідження, що допоможе не лише у здійсненні аналізу, а й при з'ясуванні отриманих результатів та підготовці висновків і практичних рекомендацій.

У соціально-економічній літературі вважається загальновиз-наним, що структура програми дослідження складається з двох розділів: методологічного і методичного.

Усі елементи програми тісно і жорстко взаємопов'язані і ут-ворюють єдине ціле.

Методологічний розділ програми

Вихідним пунктом проведення практично орієнтованого дослідження є та чи інша проблемна ситуація, яка стосується пев-них підприємств, груп людей, їх інтересів і потребує вирішення. Фіксація проблемної ситуації та з'ясування її суті передують ем-піричному дослідженню у вузькому значенні цього виразу, утво-рюючи попередній етап соціально-економічного аналізу.

Проблемна ситуація — це реально існуючі у соціально-еко-номічній дійсності протиріччя, способи, алгоритми розв'язання яких у даний момент невідомі, незрозумілі. Це завжди супе-речність між потребами людей у якихось результативних теоре-тичних або практичних діях і незнанням шляхів та засобів їх до-сягнення, реалізації. Вирішити проблему—значить отримати нові знання чи створити теоретичну модель, що пояснює те чи інше явище, виявити чинники, які дозволяють впливати на розвиток процесів у бажаному напрямі.

Розрізняють соціально-економічні наукові проблеми.

Соціально-економічна проблема—це соціальне, економіч-не, життєве протиріччя, яке вимагає організації цілеспрямованих дій для його усунення, пошуку нових шляхів і засобів розв'язан-ня.

Наукова проблема — це стан «знання про незнання» якісних і кількісних змін, тенденцій розвитку певного процесу. Вона відо-бражає проблемну ситуацію пізнавального характеру, в якій фіксуються протиріччя між знаннями про потреби суспільства і його організацією для певних теоретичних і практичних дій, з одного боку, і незнанням шляхів, засобів їх реалізації — з іншого.

З метою виділення й формулювання проблеми важливо:

— встановити реальне існування даної проблеми;

— виділити найбільш істотні елементи чи чинники пробле-ми, вирішення яких належить саме економічним, а не іншим нау-кам;

— виокремити вже відомі елементи проблемної ситуації, які не потребують спеціального аналізу і виступають як інформацій-на база для розгляду невідомих елементів;

— виділити в проблемній ситуації головні й другорядні ком-поненти для визначення основного напряму дослідницького по-шуку;—

проаналізувати наявні рішення аналогічних проблем. Для цього слід опрацювати літературу з даного питання, провести бе-сіди з компетентними людьми-експертами, спеціалістами з цих проблем або з практиками з великим досвідом у цій галузі.

При формулюванні проблеми слід уникати висунення про-блем надто широкого характеру. Якщо немає можливості відразу надати формулюванню проблеми чіткості й прозорості, то можна це зробити в подальшому, в міру методологічної та методичної розробки інших частин програми.

За своєю складністю проблемні дослідження можна поділи-ти на локальні (на рівні окремого трудового колективу), регіо-нальні (на рівні великих підприємств, соціальних інститутів) і загальнодержавні (на рівні суспільства в цілому). У даному ви-падку мається на увазі впровадження у процес дослідження сис-темного підходу. Проте на практиці дослідникам доводиться оби-рати такі проблемні ситуації, в яких вивчаються окремі сторони об'єкта.

Формулювання проблеми значною мірою визначає вид до-слідження — чи буде воно розвідувальним, описовим або аналі-тичним, а також його мету, завдання, об'єкт і предмет.

Набуттям проблемною ситуацією чіткого виразу у вигляді формулювання проблеми і стає можливим початком конкретно-го дослідження.

Формулювання теми і мети дослідження

З'ясувавши попередньо суть проблемної ситуації, слід чітко зафіксувати проблему в назві дослідження. Назва дослідження вводить у його проблематику, окреслює контури того, що буде ставитись як мета дослідження, містити у собі спрямованість на прийняття певного управлінського рішення. Тим самим відбу-вається початкове обмеження (конкретизація) поставленої про-блеми.

Мета дослідження — це очікуваний кінцевий результат, те, що має бути досягнуто в результаті проведення дослідження. Мета визначає загальну спрямованість дослідження — отримання інформації для розробки рекомендацій, підготовки і прийняття управлінських рішень, здатних підвищити життєздатність со-ціальної організації (змінити стиль поведінки її членів, сприяти економічному зростанню, оптимізувати професійну адаптацію молоді).

Програма має чітко відповісти: на вирішення якої проблеми і на отримання якого результату зорієнтовано дослідження. Мета може мати як теоретичний, так і прикладний, практичний харак-тер. Залежно від цього і саме дослідження буде теоретичним або прикладним.

Об'єкт дослідження — це будь-який аспект, рівень чи зріз дійсності, явища або процесу, що явно чи неявно містить соціаль-но-економічні протиріччя і породжує проблемну ситуацію, на яку спрямований процес пізнання.

Об'єкт дослідження характеризується кількісно, структур-но, а також з точки зору просторової і часової обмеженості.

У програмі належить чітко зафіксувати такі характеристики об'єктів дослідження, як:

— просторові (підприємство, район, область, регіон);

— часові (період початку і закінчення дослідження);

— галузеві (вид діяльності, яку досліджують, наприклад, маркетингову, підприємницьку);

— соціально-демографічні (стать, вік, освіта, сімейний стан тощо).

Предметом дослідження є ті властивості та сторони об'єкта, які найбільш рельєфно відображають приховані в ньому проти-річчя, ту проблему, яка досліджується. Це можуть бути певні види чи характеристики діяльності людей, потреби, інтереси, сукуп-ності підприємств. У предметі відображається взаємозв'язок про-блеми і об'єкта дослідження.

Отже, об'єкт — це те, що містить у собі певні протиріччя, а предмет — це ті його властивості та сторони, які відображають це протиріччя.

Об 'єкт і предмет дослідження можуть збігатися, якщо до-слідник ставить перед собою завдання вивчити всю сукупність закономірностей функціонування й розвитку об'єкта. Якщо ж дослідження обмежується вивченням окремих характеристик об'єкта, то предметом стають ті його сторони, які містять ці ха-рактеристики.

Визначити об'єкт і предмет дослідження, що так ясно і зро-зуміло в теорії, на практиці інколи буває досить важко. Тому при розробці конкретного дослідження на етапі визначення його об'єкта і предмета обов'язковою процедурою є попередній си-стемний аналіз. Його мета — побудувати гіпотетичну (або кон-цептуальну) модель об'єкта як системи, розкрити увесь комп-лекс його елементів і зв'язків, як внутрішніх, так і зовнішніх.

Завершальним етапом розробки методологічного розділу програми є висунення і перевірка гіпотез. Гіпотези — це наукові припущення, висунуті для можливого пояснення певних фактів, явищ, процесів, які потрібно підтвердити або спростувати. Мож-ливість перевірки гіпотез є необхідною їх характеристикою.

Гіпотези — відправні пункти емпіричного дослідження, по-дальші його етапи знаходяться в прямій залежності від висунутих гіпотез. Вони сприяють оперативності вивчення предмета, підка-зують вибір методів збирання інформації. У випадку відсутності гіпотез різко падає рівень дослідження, а його результати та уза-гальнення зводяться до опису відсоткових виразів тих чи інших індикаторів та досить тривіальних рекомендацій. Тому, за загаль-ним правилом, краще висунути погані гіпотези, ніж не мати нія-ких.

Наукові гіпотези можуть бути сформульовані тільки в ре-зультаті попереднього аналізу досліджуваного об'єкта, звернен-ня до наявних наукових даних. Саме цим відрізняється просте припущення від наукової гіпотези. Припущення, ґрунтоване на повсякденному життєвому досвіді науковця, може відіграти роль своєрідної підказки при висуванні наукових гіпотез.

Існують певні правила обґрунтування гіпотез та їх перевірки:

— гіпотеза має узгоджуватися з усіма фактами або принаймні певною мірою пояснювати їх;

— із кількох