— для пояснення серії пов'язаних фактів слід висувати яко-мога менше гіпотез, а їх зв'язок має бути якнайтіснішим;

— при висуванні гіпотез слід усвідомлювати вірогідний ха-рактер їх висновків;

— неприпустимо керуватися в одному дослідженні супереч-ливими гіпотезами;

— гіпотези мають бути сформульовані лаконічно і однознач-но, не допускати різного тлумачення, не містити твердження, які суперечать уже доведеним положенням і фактам.

У літературі існують різні класифікації джерел висування гіпотез, методів їх перевірки. Гіпотези можуть бути перевірені емпіричним шляхом (за допомогою звернення до фактів, виявле-них у ході дослідження) або логічним (за допомогою інтерпре-тації понять, логічної моделі формування концепції).

Розрізняють гіпотези робочі і наукові, первинні (ті, що вису-ваються до польового дослідження) і вторинні (ті, що висувають-ся після його проведення). Виділяють також гіпотези-основи і гіпо- тези-наслідки, які виводяться з перших; описові (уявлення про характеристики, структурні і функціональні зв'язки досліджува-ного об'єкта), пояснювальні (уявлення про причинно-наслідкові зв'язки, що існують у досліджуваному об'єкті і вимагають експе-риментальної перевірки); прогностичні (допомагають розкрити об'єктивні тенденції функціонування та розвитку об'єктів, що вивчаються).

Залежно від рівня аналізу досліджуваних об'єктів гіпотези поділяються на теоретичні (припущення про характер зв'язків ідеальних об'єктів), статистичні (припущення про характер ста-тистичних взаємозв'язків об'єктів емпіричні (припущення про характер взаємозв'язків емпіричних ознак).

Сформулювати добру робочу гіпотезу надзвичайно склад-но. Вихідними моментами тут є і отримана до проведення дослід-ження інформація і професійний досвід науковця. Нерідко для опрацювання гіпотез та процедур дослідження проводять попе-реднє, розвідувальне дослідження. У такому випадку достатньо обґрунтовані гіпотези можуть бути висунуті лише в процесі до-слідження.

Наведемо приклад однієї з гіпотез. Так, якщо ми досліджує-мо проблему використання працівниками вільного часу, можна висунути такі робочі гіпотези:

1. Ефективність використання працівниками вільного часу залежить віл комплексу об'єктивних і суб'єктивних чинників.

2. Найважливішими об'єктивними чинниками, від яких за-лежить ефективність використання вільного часу, є: а) умови праці, стан засобів виробництва; б) сімейний стан; в) побутові умови життя; г) стан інфраструктури підприємства і місця; ґ) про-живання; д) фінансові можливості.

3. Найважливішими суб'єктивними чинниками, які вплива-ють на ефективність використання працівниками вільного часу, є:

а) рівень розвитку потреб працівників; б) спрямованість їхніх інтересів; в) їхні ціннісні орієнтації; г) планування та організація вільного часу.

Формулювання основних завдань дослідження

Завдання дослідження — це сукупність конкретних цільо-вих установок, які спрямовані на аналіз і вирішення проблеми. Вони розкривають зміст предмета дослідження, визначають за-соби досягнення поставленої мети і мають узгоджуватися з гіпо-тезами.

Завдання дослідження можуть бути основними і неоснов-ними. Основні зумовлені метою дослідження і визначають по-шук відповіді на його центральне питання: які шляхи й засоби вирішення даної проблеми? Однак може виникнути ситуація, коли висування додаткових гіпотез вимагає вирішення й інших питань. Відповідно постають і додаткові завдання, які допомага-ють більш повному вирішенню досліджуваної мети.

Отже, завдання формулюють питання, на які має бути отри-мана відповідь, а завдяки цьому буде реалізована мета досліджен-ня. Якщо мета прикладна, то і завдання мають практичний ха-рактер. Удослідженні, орієнтованому на вирішення теоретичних проблем, основними виступають теоретичні завдання, а практич-ні — неосновними. У прикладному дослідженні, навпаки, прак-тичні завдання — основні, а теоретичні — неосновні.

Методичний розділ програми

Поряд з методологічним велике значення в дослідженні має методичний розділ програми, який включає:

— обґрунтування вибірки, одиниць спостереження;

— визначення й обґрунтування методів дослідження;

— логічну структуру інструментарію;

— стратегічний і робочий плани дослідження. Характер досліджуваної проблеми, мета і завдання визначають, яким має бути і його об'єкт. Об'єктом конкретного дослідження є під-приємства, трудовий колектив, що за своїми організаційно-еко-номічними характеристиками і виступають носіями тієї чи іншої проблеми.

У методичному розділі програми мають бути чітко вказані:

— об'єкт емпіричного дослідження;

— тип дослідження (є воно суцільним чи вибірковим);

— якщо воно є вибірковим, то чи претендує на репрезента-тивність;

— ступені відбору і темп його на кожному ступені;

— документи вибірки (звітнідокументи, картотека, карта, плани);

— одиниця спостереження на останньому ступені вибірки. Принципи вибіркового обстеження лежать в основі всіх методів: анкетного опитування, інтерв'ю, спостереження, експерименту, аналізу документів.

Вибірковий метод значно скорочує витрати праці, часу, за-собів на вирішення тієї чи іншої проблеми, підвищує якість і надійність процедур збирання та обробки даних, дозволяє вивча-ти об'єкти, суцільне дослідження яких неможливе через великий обсягвитрат.

Подальшою складовою методичної частини програми є об-ґрунтування основних методів дослідження, що їх використову-ватимуть у процесі аналізу проблеми.

Під методом розуміють правила, способи збирання, оброб-ки й аналізу інформації. Науковими методами називають також правила та способи, за допомогою яких встановлюється зв'язок між фактами, гіпотезами та теоріями.

Вибір методів збирання первинної інформації визначаєть-ся, як правило, метою дослідження, специфікою його об'єкта і предмета, фінансово-економічним забезпеченням та емпіричною інтерпретацією робочих понять, об'єктивністю підтвердження гіпотез тощо. Вибрати метод означає обрати той чи інший опти-мальний шлях отримання нової інформації для виконання по-ставленого завдання.

Обґрунтування методів збирання первинної інформації — надзвичайно важлива частина методичного розділу програми. Якщо, наприклад, буде використаний такий метод, як аналіз до-кументів, то слід вказати, які документальні джерела вивчати-муться, їх статистичні форми, плани, звіти тощо, а також метод аналізу їх змісту. А використання методу опитування вимагає опису його техніки, організаційної структури та змісту анкети, місця проведення тощо.

При визначенні методів збирання первинної інформації до-слідник має брати до уваги ряд моментів:

— оперативність і економічність дослідження не повинні за-безпечуватися на шкоду якості даних;

— жодний метод не є універсальним, він має свої чітко ок-реслені пізнавальні можливості. Тому не існує взагалі «добрих» чи «поганих» методів, є лише адекватні або не адекватні поставле-ним завданням методи;

— надійність того чи іншого методу забезпечується не тільки його обґрунтованістю, а й дотриманням правил його застосуван-ня;

— вибір методу залежить від мети дослідження, обсягу вибір-ки, способу обробки даних і фінансових можливостей.

Вибір того чи іншого методу залежить і від низки інших об-ставин: ступеня розробки в науковій літературі проблеми, що вив-чається, можливостей дослідника чи дослідної групи, цілей і зав-дань дослідження. У більшості досліджень використовується не один, а кілька методів збирання інформації, що підвищує надійність і вірогідність одержаних даних.

У методичну частину програми входить також логічна струк-тура інструментарію, яка вказує, на вияв яких властивостей і сторін досліджуваного предмета спрямований той чи інший блок питань, порядок їх розміщення в інструментарії. Сам інструментарій (ан-кета, баланс підприємства, звіти, плани, опитувальний листок, карта фіксації результатів спостереження, методики збирання даних, інструкції з проведення дослідження, шифрувальні листи для вхідної і вихідної інформації, а також для обробки даних на ЕОМ, інструкції для наукового аналізу тощо) додається до про-грами як самостійний документ.

Поряд з вищеназваним програма містить і логічну схему об-робки первинної інформації, яка передбачає, насамперед, оброб-ку, аналіз та інтерпретацію одержаних даних, а також формулю-вання на цій основі відповідних висновків і розробку практич-них рекомендацій.

При проектуванні та організації дослідження програми важ-лива роль належить стратегічному (принциповому) і робочому планам дослідження, що відображають основні стратегічні й опе-ративні процедурні заходи, які слід здійснити. Основна переду-мова для вибору стратегічного плану дослідження — стан знання про об'єкт до моменту збирання емпіричних даних, а отже, мож-ливість для розробки гіпотез.

Після вибору стратегії наукового пошуку складається чіткий робочий план дослідження. За своїм призначенням він поклика-ний упорядкувати основні етапи дослідження згідно з програмою, календарними строками, матеріальними та людськими ресурса-ми. У робочому плані документально фіксуються всі види робіт і ресурсних витрат, необхідних для виконання програми, в чіткій хронологічній послідовності розписано, що, кому і коли робити: розмноження анкет, домовленість про строки та умови проведен-ня польового дослідження з конкретними організаціями, устано-вами, місце проведення дослідження, організація мережі анке- терів та інтерв'юерів (якщо в цьому є потреба), відправка частини співробітників у відрядження (якщо дослідження регіональне), визначення строків закінчення етапів дослідження та підготовки звіту тощо.