складність лінійного розгортання і взаємодії реплік: у полілозі логічне з'єднання репліка- стимул - репліка-реакція майже завжди порушується, ця бінарна смислова злитість впускає до своєї структури інші репліки, надаючи дискурсу виразного динамізму розгортання думки;

багатоплановість дій;

втручання одних персонажів у вербальні й невербальні наміри й стратегій інших дійових осіб, задіяних прямо чи опосередковано в ситуацію протікання полілогічного мовлення.

Названі закони творення полілогу не можуть не зумовлювати смислову й синтаксичну специфіку такого текстового фрагмента, як полілог. Серед особливостей синтаксису полілогу можна виділити: лаконічну побудову реплік, їх експресивне забарвлення, максимальне наближення реплік до живого розмовного мовлення - власне його вони й імітують. Манера поведінки комуніканта при полілозі - це складник його психологічного портрету, який традиційно враховують при прагматичній інтерпретації драматургічного дискурсу. У зв'язку з цим важко не погодитися з В.І. Лагутіним, який вважає, що «полілогічні репліки - економний засіб характеристики та самохарактеристики одразу кількох дійових осіб» [5, с. 17].

На думку Т.Г. Винокур, полілог як розмова одразу кількох дійових осіб розгортається як динамічний обмін короткими репліками, не лише такими, що доповнюють, а й такими, що перебивають, розривають одновимірне лінійне діалогічне розгортання сюжету. Оскільки репліки, що використовуються для розвитку однієї лінії п'єси, чергуються з репліками, що розкривають другу (третю, четверту тощо) сюжетну лінію, полілог створює різнопланову характеристику дії, посилює динаміку сюжетного розвитку [3, с. 164]. Як наслідок, у тексті утворюються економні й разом з тим експресивні вузли, котрі, зрештою, і виступають індикаторами стрімкого просування дії у власне полілозі:

ТАНЯ, прикриваючись портфелем, тікає з класу. ГВИНТ свистить їй навздогін. Учні виходять на перерву, обмінюючись враженнями.

АЛІНА. Ти ба, як дременула!..

ОЛЯ. Скажіть, яка вразлива...

НАТАЛКА. Слухайте, а ми часом не дуже?..

АЛІНА. Ти що, за неї вступатися збираєшся?

НАТАЛКА. Я!? Ні... Та що я?..

АЛІНА. От і добре. Не раджу. Бачиш, з ними - різні неприємності трапляються...

МАКС. Дівчата, чого ви завелися? Не вистачало між своїми стосунки з 'ясовувати. Підемо краще, відзначимо наше свято.

ГВИНТ. Слушна пропозиція!

ОЛЯ. Аякже, тебе довго умовляти не доводиться.

АЛІНА. А чому б і не відсвяткувати?

НАТАЛКА. За що пити будемо?

МАКС. Як за що? За вдалий початок навчального року. (Всі виходять.) (Новицька С. Крейзі, с. 317)

З прикладу видно, що дійові особи спілкуються в динамічному й водночас емоційно забарвленому темпі (про що свідчать недомовленість та перебивання - маркуються розділовим знаком три крапки), передають свої враження від побаченого, недослухаючись до думок інших учасників полілогу доти, доки одна з реплік полілогічного масиву не починає викликати зацікавленості серед більшості комунікантів.

Інколи полілог у драмі припиняється тоді, коли сказане починає суперечити життєвим пріоритетам одного з мовців. Тоді цей мовець перебирає комунікативну ініціативу на себе, задаючи нову тему для розмови. Нами зафіксовані й такі випадки, коли один чи декілька мовців відповідно до творчого задуму автора виходять із спілкування, що також призводить до переходу на іншу тему розмови, тобто сприяє просуванню драматургічного дійства.

На користь того, що полілог виступає засобом просування драматургічної дії, свідчить ще й те, що його розташування в самому тексті драми зазвичай є фінальним. Полілог, завершуючи попередню картину, природним чином переводить до показу подальших подій у наступній картині. Повертаючись до попереднього прикладу, зауважимо, що авторові п'єси вистачає наданої в полілозі інформації для того, щоб надалі не описувати сцени з місця, в якому учні святкують «вдалий початок навчального року». Останній репліці полілогу автоматично приписується функція специфічного перформатива, тобто висловлення еквівалентного вчинку. Це ще одна з функцій, виконуваних полілогом, яку можна назвати функцією лімітизації детального опису подій, роль якої, безумовно, вагома для драми, обмеженої щодо свого обсягу через можливість сценічного втілення.

Крім того, впадає у вічі економія засобів вираження думок, надмірна усіченість компонентів реплік. Більше того, в запропонованому зразку полілогу кожна окремо взята репліка ще менш змістовна, як окремо взята репліка з тематичного діалогічного блоку. Через таку економію засобів вираження кожне слово, звичайно, має подвійну значимість - полілоги не лише мають максимальне смислове насичення, але й глибокий підтекст, у якому імплікуються різноманітні суб'єктивно-модальні смисли.

Варта уваги й тональність полілогів. Так, інколи вони переростають у загальну розмову натовпу з окремими безіменними репліками, створюючи у такий спосіб широкий емоційний фон для діалогів головних дійових осіб, або перетворюються на таку собі псевдодискусію, метою якої є пошук істини - відповіді на ініціальну репліку полілогу:

ТАНЯ. Слухайте!.. А що ми, власне, про нього (іноземця БОБА - Н.С.) знаємо?

МАША. Тобто?

ТАНЯ. От хто він такий?

СЕМКО. Як він сюди потрапив?

ЛЮДА. Де й чим раніше займався?

РУСЛАН. Йнавіщо він тут?

Пауза.

СЕМКО. Може, він - шпигун?

РУСЛАН. Блін! Я знав! Я підозрював весь час!

ЛЮДА. І я - також.

СЕМКО. Мені давно все це не подобалось.

ТАНЯ. Він приїхав і гайда винюхувати...

ЛЮДА. А тоді роздивився, побачив, що всі тут - довірливі йолопи...

РУСЛАН. ... Які на все клюють...

МАША. Для чого ви так?! Ви ж його не знаєте!..

ЛЮДА. Знайшов бабу собі...

СЕМКО. Першим ділом - «шерше ля фам». Це - відомий шпигунський прийомчик. (До МАШІ.) До речі, ти бачила колись його документи?

МАША (розгублено). Я...

ТАНЯ. Наче він їх підробити не міг...

ЛЮДА. Зараз в них є такі комп