РУСЛАН. З голосу! Не лише трьох метрів, але ще й з голосу відбитки пальців міняють!

ТАНЯ (до РУСЛАНА). Чекай! Хай вона скаже, бачила вона його документи чи ні?

МАША (тихим голосом). Ні.

ВСІ. Все ясно! Я зразу помітила! Добре, що ми це дотумкали! Шпигун! Це ж - білими нитками шито! (Діброва В. Поетика застілля, с. 60).

Варто наголосити на тому факті, що автор драматургічного твору дуже рідко вдається до такої форми викладу змісту, як полілог, до того ж його просторове розташування в самому тексті теж доволі специфічне. Аналіз фактичного матеріалу дозволяє констатувати, що місце розташування полілогів у драматургічних творах, зазвичай, препозитивне чи постпозитивне щодо розгляду окремих тем (яв, картин, сцен, дій) драми (див. наступний приклад). Передуючи тексу чи завершуючи якусь його частину, полілог, окрім наголошеного вище, закладає поведінкові риси характеру дійових осіб і так само, як і драматургічний діалог чи драматургічний монолог, характеризує персонажів не лише з погляду їх мовлення, але й з боку їхньої поведінки. Зазвичай вербальне наповнення реплік доволі емоційне.

Полілогічній репліці притаманне її роздвоєння щодо адресата: вона може розпочинатися звертанням до одного співрозмовника, а завершуватися зверненням до іншого (інших) - звичайно такі репліки структурно й семантично неповні. Словесно-змістова побудова репліки в полілозі ускладнюється, коли вона цілком звернена до кількох мовців, оскільки словесна реакція на неї залишається не передбачуваною. Діалогові притаманні два різновиди реакції на репліку співрозмовника: 1) реакція на слово (реакція на вербальний зміст попередньої репліки), 2) реакція на супроводжувану слово дію чи на ситуацію, яка при цьому утворюється (реакція на паралінгвістичні чинники). Обидва ці типи реакцій у полілозі не лише ускладнюються, але й членуються. Тобто полілог формує специфічні типи зв'язку між репліками. За нашими спостереженнями, полілогічні репліки майже завжди фрагментарні, обірвані. Їхній зв'язок між собою завжди конситуативно зумовлений.

У полілозі, через часту зміну теми розмови та через лаконічність реплік, неможливо виокремити з розмови послідовний ряд думок однієї дійової особи й вишикувати їх як зв'язне й логічно побудоване повідомлення (що можливо в окремих різновидах діалогу, наприклад, так званому дотиковому діалозі [3, с. 164]). Традиційним типом реплік у полілозі є репліки-стимули (висловлення питальної чи спонукальної модальності), які мають конкретного реципієнта й провокують його на вербальну чи паралінгвальну реакцію.

У ході проведеного дослідження виявлено такий різновид полілогу, репліки якого скеровані на німу, не реагуючу особу. Якщо у звичайному драматургічному полілозі скеровані на слухачів репліки-стимули мають відповідні репліки- реакції, то у вказаному полілозі такий зв'язок реплік відсутній тому, що відповідь на стимулюючу репліку мала б надати особа, яка через певні обставини, фізичний чи емоційний стан не в змозі це здійснити:

ІННА (вбігаючи). Я викликала швидку!

ІЛЛІВНА. Добре, іди сюди - допомагай! Мені погано зробилося... Я сяду.

ІННА. Як це вона?

МАТИ. Випила всі ліки одразу...

ІННА. Навіщо?..

ІЛЛІВНА. Поспішайте, не час розмовляти!.. Господи, не дай їй померти. Забери краще мене, Господи! Вона ж іще дитина...

МАТИ. Танюшко, прийди до тями... Скажи що-небудь, доню!...

ІННА. Таню, ти що, образилась на мене, дурненька?.. Це я згарячу...

ІЛЛІВНА. Господи, дай їй шанс, хай вона виживе!

МАТИ. Якщо захочеш, можеш вернутися у свою стару школу...

ІННА. Коли матимеш своїх дітей, я теж з ними сидітиму...

ІЛЛІВНА. Візьми моє життя, Господи, мені давно вже час...

МАТИ. Я знайду найкращого адвоката, і тебе виправдають, от побачиш!..

ІННА. Якщо Вадим повернеться, я скажу йому, щоб вправив мізки тій хвойді...

ІЛЛІВНА. Я беру на себе всі її провини, вільні і невільні. Пробач її, Господи, і помилуй!

Чується слабкий голос ТАНІ. Лунає сирена швидкої допомоги.

ІЛЛІВНА. Їдуть!.. Вони таки встигли!.. Дякую тобі, Господи!

МАТИ. Жива, рідненька!.. Ти в мене молодець, донечко... Все у нас буде добре. Ми ще будемо щасливі! Завіса. (Новицька С. Крейзі, с. 350).

Цей зразок передає думки вголос дійових осіб і нагадує монологічне мовлення, але перерване репліками-думками інших дійових осіб. Такий різновид мовленнєвого жанру слід покваліфіковувати як монологізований полілог.

Попри свою структурну й комунікативно-кількісну специфіку функціонально полілог драматургічного дискурсу залишається різновидом діалогу. І за такого підходу його, по суті, можна витлумачувати як багатосторонній діалог. Наявність більше двох комунікантів не вносить нічого принципово нового в структурну сутність комунікації. Активну роль у спілкуванні в обох випадках грають кілька осіб, і їхні мовленнєві твори постають як продукт колективної творчості. Натомість прагматична специфіка полілогічної комунікативної взаємодії очевидна - мовці в такий спосіб намагаються реалізувати свої суб' єктивні інтенції. Як свідчать результати аналізу мовного матеріалу, ці інтенції, звичайно, мають високий емоційно-експресивний тон.

На основі аналізованого матеріалу доходимо висновку, що полілог - відносне поняття. Драматургічний дискурс через свої основні завдання та закономірності творення й функціонування створюється заради обміну думками між персонажами, з одного боку, а з іншого, між самим текстом та його реципієнтами - глядачами чи читачами, тобто основне його призначення є суто комунікативним і діалогічним. З огляду на це, перспективним, на нашу думку, є подальше вивчення полілогічного мовлення як складової частини драматургічного дискурсу в аспекті структурної специфіки реплік, які його утворюють, а також особливостей полілогічної когезії й когерентності.

ЛІТЕРАТУРА

Брандес М.П. Стилистика текста. Теоретический курс: Учебник. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Прогресс-Традиция; ИНФРА-М,