емпіричний матеріал може не збігатися з енциклопедичним, бути мало переконливим або його просто не вистачає. Тоді корекція, "наведення мостів" здійснюється за допомогою компаративного матеріалу (посилань на аналогії, інший матеріал, авторитети, прецеденти, порівняння тощо).
У результаті попередньої аналітичної роботи стає очевидним, який матеріал і в яких пропорціях стане змістом повідомлення, які аспекти його висвітляться, якої позиції дотримується і яку стверджує автор; проступають контури структури повідомлення (план).
4. Критичне осмислення власних напрацювань в обраній проблемі і науково-літературних відомостей з неї. В результаті відбувається осмислення і переосмислення свого чи чужого досвіду, свій досвід збагачується чужим, обираються вихідні (методологічні) позиції, формуються теоретичні (якщо є потреба) або загальні положення змісту, концепти. Це означає, що концепція виступу чи дослідження вже є. Вона може бути побудована на законах формальної логіки чи на законах діалектичної логіки або з використанням законів і формальної, і діалектичної, але з відповідною доцільністю і поясненнями. При цьому виявиться, що багато чого з того знання, яке було на початковому етапі, є несуттєвим і непотрібним для досягнення саме цієї конкретної мети промови, якась частина знань — неістинними. Ллє чітко постане в мовомисленні оратора зміст (концепція). Проте концепцію ще треба реалізувати, втілити у матеріал, висвітлити, з нею ще треба дійти до мети. Для цього потрібно врахувати й інші закони.
Література
1. Сагач Г. М. Золотослів: У 2 т. — К., 1998.
2. Сердюк О. П. Основи управління комунікативним процесом. — К., 1998.
3. Сперанский Ы. М. Правила высшего красноречия. — М., 1973.
4. Стратий Л. М„ Литвинов В. Д., Андрушенко В. А. Описание курсов философии и риторики профессоров Киево-Могилянской академии_К 1982.
5. Струганецъ Л. Теоретичні основи культури мови. — Т., 1997.
6. Ткаченко А. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства. — К. 1998.
7. Томан Іржі. Мистецтво говорити. — К., 1986.
8. Утченко С. Л. Цицерон и его время. — М., 1972.
9. Хазагеров Т. Г., Ширина Л. С. Общая риторика: Курс лекций. — Ростов н/Д, 1999.
10. Цицерон М. Т. Речи: В 2 т. — М., 1993. — Т. 1—2.
11. Цицерон М. Т. Три трактата об ораторском искусстве.— М., 1994.
12. Чепіга I. П. Ораторське мистецтво на Україні в XVI—XIX ст. // Укр. мова і л-ра в шк. — 1989. —№10.
13. Чмут Т. К. Культура спілкування. — Хмельницький, 1999.
14. Шейное В. П. Риторика. — Минск, 2000.
15. Шопенгауэр А. Эристика, или искусство спорить. — СПб., 1900.
16. Ярмусь С. Гомілетика: Курс лекцій. —Вінніпег, 1980.
17. Jenre and the New Rhetoric / Eds. A. Freedman, P. Medway. — London 1994.