не вражає неприємно. Бо й іменники, і дієслова Вишенського завжди ваговиті, барвисті, соковиті. Мова дуже близька до "простої". Вже вказувано на те, що цей риторизм — традиція духовної літератури ренесансу".
Література
1. Культура парламентской речи. — М., 1994.
2. Ломоносов М. В. Краткое руководство к красноречию // Поли. собр. соч.: В 7 т. — М.; Л., 1952. — Т. 7.
3. Мацько Л. І. Лінгвістична риторика//Наука і сучасність. — К., 1999.
4. Мерзляков А. Ф. Краткая риторика. — М., 1828.
5. Михальская А. К. Педагогическая риторика. — М., 1998.
6. Молдован В, В. Судова риторика. — К., 1996.
7. Мурашов А. А. Основы педагогической риторики. — М., 1996.
8. Неориторика: генезис, проблемы и перспективы. — М., 1987.
9. Ножин Е. А. Мастерство устного выступления. — М., 1989.
10. Огієнко і. Українська культура. — К., 1918.
11. Одарченко П. Про культуру української мови. — К., 1997.
12. Ораторы Греции. — М., 1985.
13. Орлов Е. Демосфен и Цицерон. Их связь и деятельность. — СПб., 1898.
14. Павлова К. Г Спор, дискуссия, полемика. — М., 1991.
15. Риторика и стиль. —М., 1985.
16. Рождественский Ю. В. Проблемы современной риторики // Риторика и стиль. — М., 1984.
17. Рождественский Ю. В. Риторика публичной лекции. — М., 1989.
18. Рождественский Ю. В. Теория риторики. — М., 1997.
19. Савенкова Л. О. Комунікативні процеси у навчанні. — К., 1996.
20. Сагач Г. М. Живе слово лектора. — К., 1989.
21. Сагач Г. М. Живе слово полеміста. — К., 1991.
22. Сагач Г. М., Юнина Е. А. Риторика в интеллектуальных играх. — К., 1991.
