і суперечності, спростовуються вони шляхом доказів на користь тої чи іншої точки зору. Результати об'єктивного аналізу синтезуються у висновки, які можуть представляти кілька форм синтезу:
1. Найчастіше це буде визнання однієї (перемагаючої) точки зору, погляду чи думки, аргументи на користь якої були переконливішими, ближчими до істини, а сама думка — актуальнішою для слухачів чи суспільства в цілому. В міру потреби щось може використовуватися і з протилежної думки.
2. Можливий компроміс (лат. compromissum—угода), коли думки є протилежними або суміжними, але мають спільну основу. Тоді шляхом взаємних рівнозначних поступок сторони наближаються до спільного висновку, зберігаючи в такий спосіб основну думку (ідею) і уникають конфлікту.
3. Вищою формою поєднання різних, у тому числі й протилежних думок є консенсус (від лат. consensus — згода), тобто таке погодження, якого досягають в результаті дискусій і компромісів.
Слід зважити на таке: під час обговорення наукових питань треба знаходити докази і йти до визнання однієї думки, ближчої до істини. Під час обговорення суспільно-політичних, громадських питань виходить так, що частіше треба вдаватися до поступок і шляхом компромісів іти до консенсусу. Останнє сприятиме уникненню конфліктних ситуацій і налагодженню конструктивних відносин.
Література
1. Сагач Г. М. Золотослів: У 2 т. — К., 1998.
2. Сердюк О. П. Основи управління комунікативним процесом. — К., 1998.
3. Сперанский Ы. М. Правила высшего красноречия. — М., 1973.
4. Стратий Л. М„ Литвинов В. Д., Андрушенко В. А. Описание курсов философии и риторики профессоров Киево-Могилянской академии_К 1982.
5. Струганецъ Л. Теоретичні основи культури мови. — Т., 1997.
6. Ткаченко А. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства. — К. 1998.
7. Томан Іржі. Мистецтво говорити. — К., 1986.
8. Утченко С. Л. Цицерон и его время. — М., 1972.
9. Хазагеров Т. Г., Ширина Л. С. Общая риторика: Курс лекций. — Ростов н/Д, 1999.
10. Цицерон М. Т. Речи: В 2 т. — М., 1993. — Т. 1—2.
11. Цицерон М. Т. Три трактата об ораторском искусстве.— М., 1994.
12. Чепіга I. П. Ораторське мистецтво на Україні в XVI—XIX ст. // Укр. мова і л-ра в шк. — 1989. —№10.
13. Чмут Т. К. Культура спілкування. — Хмельницький, 1999.
14. Шейное В. П. Риторика. — Минск, 2000.
15. Шопенгауэр А. Эристика, или искусство спорить. — СПб., 1900.
16. Ярмусь С. Гомілетика: Курс лекцій. —Вінніпег, 1980.
17. Jenre and the New Rhetoric / Eds. A. Freedman, P. Medway. — London 1994.