кредитори та інвестори аналізують звітність, щоб мінімізувати свої ризики по кредитам та вкладам, вирішити питання про продовження строку ссуди та умовам надання кредиту, гарантії повернення кредиту, вигідність розміщення капіталу. Мета кредиторів - чистий грошовий потік, ліквідність активів, надійність і стабільність

отримання виручки та прибутку. Інвестори звертають увагу на отримання прибутку від вкладеного капіталу;

персонал - зацікавлений в зайнятості та оплаті праці, мета аналізу - стабільність та участь в прибутку;

управлінський персонал (менеджмент) аналізують всі сфери діяльності, для них аналіз - це засіб контролю та основний інструмент управління, тому вони систематично спостерігають за взаємопов'язаними подіями, щоб своєчасно виявити проблеми, контролюють надання фінансової інформації зовнішнім користувачам;

партнери зацікавлені положенням на ринку, метою аналізу є платоспроможність та конкурентоспроможність;

податкові органи цікавить сплата податків, мета аналізу - фінансові результати [9, С.58].

В.В. Ковальов виділяє категорії осіб, які безпосередньо та професійно повинні займатися фінансовим аналізом; це бухгалтери, фінансові менеджери, аудитори та фінансові аналітики:

бухгалтери виконуючи функцію контролю за діяльністю підприємства в цілому, його підрозділів, окремих осіб та операцій повинні виконувати аналітичні розрахунки, тому що контроль в деякій мірі це - порівняння показників, отриманих результатів та здійснених подій;

фінансові менеджери, як спеціалісти по управлінню фінансами на даному підприємстві відповідають на безліч питань, серед яких: планово-аналітичне обгрунтування діяльності; обгрунтування інвестиційних рішень; пошук і аналітичне обгрунтування доцільності залучення визначених джерел фінансування; управління поточною фінансовою діяльністю. Прийняття цих рішень здійснюється у результаті аналізу альтернативних рішень, враховуючи компроміс між вимогами ліквідності, фінансової стійкості та рентабельності;

фінансовий аналітик - це по-перше, незалежний експерт, який спеціалізується на оцінці та виявленні тенденцій на фінансових ринках (співробітники фінансових і інвестиційних компаній, фондових і товарних бірж, спеціалізованих інформаційно-аналітичних агентств та ін.), повинен володіти основами неокласичної теорії фінансів, фундаментального і технічного аналізу, портфельних інвестицій та ін.; по - друге - це спеціаліст який професійно займається фінансовим аналізом, зміст роботи та інструментарій що використовується визначаються специфікою його діяльності;

аудиторська діяльність є підприємницькою діяльністю аудиторів (аудиторських фірм), що здійснює незалежні позавідомчі перевірки бухгалтерської (фінансової) звітності, платіжно-розрахункової документації, податкових декларацій та інших фінансових зобов'язань та вимог підприємства, а також надання інших аудиторських послуг (бухгалтерський облік, оцінка, податкове планування, управління корпоративними фінансами та ін.). Незалежно від виду надання послуг аудитору необхідно приділяти значний час аналітичним розрахункам та вирішенню оптимізаційних задач, адже залежно від ситуації може домінувати якісний або кількісний аспект аналізу [З, С.44-52].

В ринковій економіці фінансовий стан підприємства по суті відображає кінцевий результат діяльності підприємства, яким зацікавлені власники (акціонери) підприємства, його ділові партнери, податкові органи. У вітчизняній та зарубіжній літературі [4, 5, 9, 11, 14, 15, 17] поділяють користувачів на зацікавлених у результатах діяльності підприємства та не зацікавлених. Адже тільки різні зацікавлені особи вирішують поставлену задачу залежно від своїх інтересів, користуючись обмеженою інформацією (табл. 1).

Так, поділ користувачів на зовнішніх та внутрішніх можна здійснювати в залежності від того, які джерела інформації доступні до їх користування. Для зовнішніх користувачів основними джерелами інформації є доступна до широкого кола користувачів публічна звітність (фінансова, статистична звітність та форми звітності до соціальних Фондів та ін.), до таких користувачів відносяться: керівництво підприємства; власники коштів підприємства; державні органи (податкові органи, пенсійний фонд, фонди соціального страхування); кредитори та інвестори; постачальники; покупці (клієнти); службовці (працівники підприємства); органи статистики; профспілки; судові та арбітражні органи; страхові компанії; біржі тощо. До внутрішніх користувачів можна віднести працівників підприємства для яких службовим обов'язком є проведення аналізу фінансово-господарської діяльності (бухгалтери, фінансові менеджери), а також аудитори, які в своїй діяльності можуть використовувати широкий спектр джерел інформації залежно від поставлених завдань (перевірка фінансового стану чи консультаційні послуги).

У різній вітчизняній та зарубіжній літературі [6, 11, 14, 15, 16], присвяченій фінансовому аналізу діяльності підприємства, простежується відносна одноманітність переліку завдань та змісту фінансового аналізу. Схему підходу до вирішення завдань представлено на рис. 1.

Таким чином, фінансовий аналіз є складовою аналізу господарської діяльності підприємства і складається із двох блоків: зовнішній фінансовий аналіз; та внутрішньогосподарський фінансовий аналіз. Для цих блоків характерним є використання різних джерел інформації та різні цілі аналізу.

Зарубіжними та вітчизняними науковцями [6, 11, 12, 14] пропонуються загальні підходи до вирішення поставлених завдань щодо аналізу фінансового стану підприємства. Дослідження фінансового становища підприємства складається з двох блоків. Перший блок дослідження - фінансовий аналіз показників, що характеризують використання фінансових ресурсів, прибутковість, платоспроможність, стійкість.

Залежно від результатів першого блоку, проводиться другий блок дослідження фінансового стану, пов'язаний з визначення фінансової ефективності бізнес-плану підприємства, пов'язаного з інвестиціями в капітальне будівництво.

Тільки на основі фінансового аналізу, виявлення сильних та слабких сторін у фінансовому стані підприємства можна намітити заходи щодо його зміцнення або виходу із складної фінансової ситуації. Саме тому кожен аналітик (насамперед аудитор, який за контрактом виконує не тільки контролюючу функцію, а й консультує та дає оцінку можливості функціонування підприємства в майбутньому) повинен знати технологію проведення фінансового аналізу підприємства, на його основі робити необхідні висновки, розробляти та пропонувати керівникам підприємства заходи щодо покращення фінансового стану підприємства.

Список