результату спонукає до висновку, що дана категорія може виступати лише об'єктом при здійснення процесів планування, прогнозування, аналізу, управління та контролю на промисловому підприємстві. Тобто, цілком реальним є застосування показника фінансового результату, у якості об'єкта в економічних процесах (наприклад, управління, контролю), які можуть носити тактичний, оперативний та стратегічний характер, на відмінну від судження авторів роботи [4, с.25] про те, що прибуток може бути об'єктом тактичного та стратегічного управління, тоді як «фінансові результати є інструментом тактичного та оперативного управління й контролю».

Таким чином, категорія фінансового результату (прибуток, збиток) виступає в якості об'єкта процесів планування, прогнозування, моделювання, аналітичного дослідження, управління та контролю, незалежно від характеру їх часової тривалості, яка визначає цілі зазначених процесів.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 3 «Звіт про фінансові результати» [1, с. 14-15] величина фінансового результату будь-якого виду господарської діяльності підприємства (операційної, інвестиційної, фінансової, звичайної, надзвичайної) визначається як різниця між сумою доходів та пов'язаною з нею величиною витрат відповідного виду діяльності підприємства. Тобто, фінансовий результат господарської діяльності (чистий прибуток (збиток)) розраховується, як різниця доходів та витрат від усіх видів діяльності підприємства, зменшена на суму нарахованих податків на прибуток.

Однак, в роботі [3, с. 24] автор розмірковує про можливість визначення величини фінансового результату вітчизняних підприємств «як приріст (зменшення) вартості власного капіталу, який утворився в процесі підприємницької діяльності», що є можливим на основі класичного балансового рівняння (1), з якого випливає рівняння капіталу (2).

Автор вважає, що дана думка гідна уваги, оскільки вона лежить в основі однієї з методик розрахунку показника фінансового результату за міжнародною практикою. Проте, зауважимо, що кількісна зміна власного капіталу не буде дорівнювати сумі фінансового результату, розрахованого як різниця між доходами та витратами. Це можна пояснити тим, що ряд господарських операцій, які мають місце на промисловому підприємстві можуть призводити до зростання вартості власного капіталу підприємства (дооцінка необоротних активів, безкоштовне отримання основних засобів, додаткові внески власників) і в той же час не мають ніякого відношення до величини фінансового результату. Узагальнюючи сказане приходимо до висновку, що сума фінансового результату та вартість власного капіталу підприємства здійснюють взаємний вплив один на одного (рис. 2), але динаміку зміни (приріст, зменшення) даних показників не можна ототожнювати.

Таким чином, пропозиція щодо розрахунку фінансового результату як зміни вартості власного капіталу впродовж звітного періоду, на наше переконання, є не зовсім доцільною, оскільки не здатна об'єктивно відобразити достовірну величину отриманого підприємством фінансового результату, розрахованого як різниця доходів та відповідних їм витрат.

Значимість показника фінансового результату проявляється не лише через зростання розміру власного капіталу підприємства тому, даний аспект варто розглянути в більш поглибленому ракурсі. Збільшення частки нерозподіленого прибутку (капіталізованого позитивного значення фінансового результату) спочатку створює «можливість самозростання вартості капіталу» [2, с. 14], яка є основним джерелом збільшення величини чистих активів, сформованих за рахунок власного капіталу. В свою чергу, вартість чистих активів здійснює суттєвий вплив на формування ринкової вартості підприємства, яку розраховують за умов об'єднання, продажу, поглинання суб'єкта господарювання.

Таким чином, розмір фінансового результату є важливим індикатором зростання власного капіталу (забезпечення платоспроможності, фінансової незалежності), ділової репутації (гудвілу) та вартості промислового підприємства на ринку (рис. 3).

А. Дайле у своїй праці [6, с. 17] висловлює цікаву думку про те, що досягнення успіху можливо лише на тому підприємстві, яке розвивається за комплексною системою цілей «прибуток - зростання -розвиток». Розглянемо більш детально сутність зазначеної системи цілей підприємства.

Мета «зростання» передбачає кількісне збільшення величини основних економічних показників (наприклад, обсягу виробництва та реалізації), які уже попередньо передбачені планом господарської діяльності промислового підприємства.

Мета «розвиток» забезпечує якісний прогрес (розвиток) господарської діяльності підприємства на базі досягнутих кількісних показників за метою «зростання». В основу такого підходу покладену імпульс та масштабний ефект результативності інноваційного розвитку, який здатний забезпечити удосконалення існуючих та впровадження принципово нових виробів, послуг, техніки, технології, нестандартних управлінських підходів та рішень в усіх сферах (виробництво, управління, маркетинг) господарської діяльності промислового підприємства. Як слушно зауважує автор роботи [6, с. 18] «лише те підприємство буде впевнено рухатися вперед, на якому можна спостерігати лінії кривих життєвого циклу виробів».

З усією впевненістю тепер можна сказати, що в основу збалансованого та стійкого розвитку підприємства має буде покладена інноваційна складова, фінансування якої повинно здійснюватися переважно за рахунок отриманого підприємством фінансового результату господарської діяльності. Відмітимо, що зв'язок між інноваційною діяльністю та фінансовим результатом є прямим та взаємним, оскільки від величини фінансового результату залежить масштаб інноваційної діяльності, а величина останнього впливає на розмір фінансового результату отриманого суб'єктом господарювання. Саме така взаємодія інноваційної складової та фінансових результатів забезпечує якісний розвиток господарської діяльності промислових підприємств та зростання їх конкурентоспроможності.

В рамках досягнення мети «прибуток» вищий менеджмент підприємства повинен усвідомлювати, що від розміру даного показника залежить успіх чи невдача господарської діяльності промислового підприємства в цілому. Тому, досягнення цієї мети є життєво необхідним та початковим етапом реалізації комплексної системи