УДК 338

О.Ю. Коцюрба, ас.

Кіровоградський національний технічний університет

Фінансові аспекти державно-приватного партнерства у сфері житлово-комунального господарства

У статті розглянуто сутність, форми державно-приватного партнерства та особливості їх фінансового забезпечення у житлово-комунальній сфері. Виокремлено найбільш прийнятні форми державно- приватного партнерства на основі конкретних джерел їх фінансування.

державно-приватне партнерство, житлово-комунальне господарство, лізинг, концесія, спільна діяльність

Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку соціально-орієнтованої економіки України спричиняє необхідність першочергового вирішення завдань, пов'язаних із підвищенням рівня та якості життя населення. Ці завдання стосуються і житлово- комунального господарства, якому належить задовольняти потреби життєзабезпечення населення необхідними якісними послугами незалежно від рівня доходу окремих груп споживачів та надавати необхідні інфраструктурні послуги промисловим підприємствам та організаціям.

З огляду на величезну вагомість житлово-комунального господарства в розвитку держави та її регіонів першочерговим завданням сьогодні є його реформування та стабілізація розвитку шляхом модернізації як житлово-комунальної інфраструктури, так і системи її фінансового забезпечення. Проведення модернізації житлово-комунальної інфраструктури неможливе без залучення значного обсягу фінансових ресурсів. Але у зв'язку з тим, що основні джерела фінансового забезпечення житлово-комунальних підприємств - бюджетні кошти та платежі споживачів - є обмеженими, проведення модернізації стає практично неможливим. Тому вкрай важливо залучати інші фінансові джерела через різні форми державно-приватного партнерства (ДНИ) в житлово- комунальній сфері.

© О.Ю. Коцюрба, 2010

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням взаємодії держави та приватного сектору у сфері ЖКГ останнім часом надається значна увага, що висвітлено в наукових працях вітчизняних та зарубіжних учених, економістів, зокрема: Павлюк К.В., Онищук Г., Стасюк Г.А., Клєвцєвич H.A., Власов А., Варванський В.Г., Коровін Є. В., Сосна С.А.

Між тим, практично залишається поза увагою науковців фінансова складова державно-приватного партнерства у сфері ЖКГ.

Метою даної статті є дослідження форм державно-приватного партнерства у житлово-комунальному господарстві та виокремлення найбільш прийнятних з огляду на особливості розвитку економіки в Україні.

Виклад основного матеріалу. Незважаючи на можливості досить успішного здійснення державно-приватного партнерства у сфері ЖКГ як за кордоном, так і в Україні, на сьогодні, на жаль, ще не відпрацьовані механізми його ефективного за діяння. Серед науковців до цього часу немає єдиного підходу до визначення сутності державно- приватного партнерства.

Відповідно до економічного підходу державно-приватне партнерство порівнюють з опосередкованою приватизацією. Мова йде про перерозподіл повноважень між державою

та бізнесом у стратегічних галузях, які не можуть бути приватизованими, але для яких у держави немає коштів на розвиток (ЖКГ, соціальна сфера, транспорт та ін.).

Державно-приватне партнерство також визначається як особлива, проте цілком повноцінна заміна приватизаційних програм, що дозоляє реалізувати потенціал приватнопідприємницької ініціативи, з одного боку, та зберегти контрольні функції держави в соціально значущих секторах економіки, з іншого. В умовах державно- приватного партнерства держава не втрачає прав власника, залучаючи при цьому ресурси бізнесу для вирішення широкого кола проблем.

Відповідно до підходу, пов'язаного з державною політикою та управлінням, ДПП знаходиться на межі відносин держави та бізнесу, не являючись ні інститутом приватизації, ні інститутом націоналізації, а лише формою оптимізації виконання державою її обов'язків перед суспільством, тобто постійного надання суспільних благ [6].

Окремими науковцями термін ДПП трактується у вузькому та широкому смислі.

Так, російський вчений Власов А. у вузькому смислі визначає ДПП як довгострокове, що регулюється договором, співробітництво між державою і приватним сектором з метою виконання суспільних завдань, яке охоплює весь життєвий цикл відповідного проекту: від планування до їх експлуатації, включаючи технічне обслуговування. У широкому розумінні, як стверджує Власов А., ДПП включає в себе всі форми кооперації між державою та приватним сектором, які знаходяться в полі між вирішенням завдань, що традиційно відносяться до компетенції держави, самою державою, з одного боку, та приватизацією, з іншого [4].

Російський економіст Варнавський В.Г. визначає ДПП як інституціональний та організаційний альянс між державою та бізнесом в цілях реалізації національних та міжнародних, масштабних та локальних, проте завжди суспільно значущих об'єктів в широкому спектрі сфер діяльності: від розвитку стратегічно важливих галузей до забезпечення суспільних послуг [3].

Науковець Коровін Є. визначає ДПП як середньострокове та довгострокове співробітництво між суспільним та приватним сектором, в рамках якого відбувається вирішення політичних задач на основі об'єднання досвіду кількох секторів та розподілу фінансових ризиків та вигод [5].

Закон України «Про державно-приватне партнерство» ( № 2404-УІ від 01.07.2010 р.) визначає ДПП як співробітництво між органами державної влади та юридичними або фізичними особами-підприємцями, що здійснюється на основі договору [1].

На нашу автора, ДПП - це співробітництво держави та суб'єктів підприємницької діяльності в різних сферах суспільної діяльності шляхом об'єднання державних та приватних фінансових та інтелектуальних ресурсів на основі спільності інтересів, паритетності та прозорості відносин задля забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства.

У Концепції розвитку державно-приватного партнерства у житлово-комунальному господарстві, прийнятій Кабінетом Міністрів України у 2009 році, визначено наступні основні ознаки ДПП у сфері житлово-комунального господарства:*

наявність спільних цілей у держави, органів місцевого самоврядування і приватного партнера та чітко визначеного державного інтересу;*

поєднання зусиль та коштів держави, органів місцевого самоврядування і приватного партнера для досягнення спільної мети;*

розподіл витрат і ризиків, а також використання отриманих результатів між державою, органами місцевого самоврядування і приватним партнером;*

рівноправний характер відносин у сфері реалізації проектів державно- приватного партнерства між державою, органами місцевого самоврядування і приватним партнером;*

фіксація зобов'язань між сторонами державно-приватного