оцінювання підприємницьких здібностей, оскільки окремої плати за використання цього виду ресурсів працівники споживчої кооперації не отримують, що не дозволяє дати йому самостійну кількісну оцінку. На стадії початкових розробок перебувають методичні підходи до кількісної оцінки інформаційних ресурсів. А тому, як ми вже на цім наголошували, основними видами ресурсів, на яких ми зосередимо свою увагу в даному дослідженні, є основний і оборотний капітал та трудові ресурси, аналіз яких на основі традиційної методики є переконливим і загальновизнаним.
Як і матеріальні ресурси будь-якого підприємства, матеріально-речовий капітал торговельного підприємства поділяється на основний та оборотний. Матеріальні ресурси тривалого використання, які торговельне підприємство утримує з метою постачання товарів, надання послуг, передачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних чи соціально-культурних функцій, складають його основний капітал. Як стверджується в перекладному виданні словника сучасної економіки Макміллана, «основний капітал» {англ. - capital stock) означає сукупність або суму капітальних благ, що знаходяться у розпорядженні суб'єкта, тобто, його фізичний капітал [9, с.368]. Однак такий підхід не є загальноприйнятим. Скажімо, «Большой экономический словарь» автора Борисова О.Б. визначає основний капітал як узагальнюючий показник, що характеризує в грошовому виразі весь капітал підприємства, як фізичний, так і грошовий. На думку Борисова О.Б., основний капітал включає матеріальні цінності тривалого використання (земельну власність, споруди, машини, обладнання), фінансові вклади (власні цінні папери, вклади в інші підприємства, борги інших підприємств), а також нематеріальні активи (патенти, ліцензії, товарні знаки, проекти) [4, с.487].
Визначальною рисою всіх складових елементів основного капіталу є їх багатократне використання в процесі виробництва, збереження фізичної форми протягом тривалого періоду і здатність приносити певну економічну вигоду. Під впливом виробничого процесу і зовнішнього середовища основний капітал поступово зношується і частинами переносить свою первинну вартість на вироблений продукт.
Крім того, у фаховій літературі поряд із терміном «основний капітал» знайшов застосовання споріднений термін «основні фонди», використання якого, на наш погляд, також потребує більш строгого підходу. У більшості видань і господарській практиці поняття «основний капітал» ототожнюється з поняттям «основні фонди» («основні засоби») підприємства, дещо рідше - з поняттями «необоротні активи» або «матеріальні активи». На наш погляд, використання вищеозначених понять в економічному аналізі вимагає більш точного врахування їх первинного змісту. Головним чином це стосується співвідношення таких базових понять, як «основний капітал» й «основні фонди». У строгому тлумаченні більш широким і ємким є поняття основного капіталу.
Для дослідження основного капіталу підприємства на даний момент розроблено досить багато різних методик, серед яких такі види аналізу як горизонтальний і вертикальний (засновані на кількісному аналізі структури основних фондів та її змінах), аналіз зміни фондовіддачі, фондоємності і рентабельності, показники екстенсивної (інтенсивної) завантаженості обладнання тощо. Аналіз використання основного капіталу полягає в оцінюванні забезпеченості ним підприємства. Для цього досліджується динаміка обсягу, складу і структури основного капіталу, його технічний стан за класифікаційними групами.
Іншою, не менш важливою складовою матеріальних ресурсів підприємства є його оборотний капітал. Являючись одним із найважливіших понять ринкової економіки, оборотний капітал є одночасно однією з найскладніших економічних категорій, проблема дослідження якої виявляється головним чином у двох аспектах: трактування суті оборотного капіталу (теоретичний аспект); визначення реальної потреби в оборотному капіталі для конкретної організації (практичний аспект).
Словник сучасної економіки Макміллана визначає «оборотний капітал» {англ. - working capital), як характеристику поточних активів підприємства, що фінансуються з довготермінових джерел [9, с.358]. Розрізняють валовий оборотний капітал і чистий оборотний капітал. Перший із них визначається як сума всіх поточних активів компанії, а другий - як величина, на яку поточні активи компанії перебільшують її поточні зобов'язання.
«Большой экономический словарь» Борисова О.Б. трактує оборотний капітал як найбільш рухливу частину капіталу підприємства яка на відміну від основного капіталу є більш динамічною і легко трансформованою в грошові засоби Г4, с.4591. До оборотного
капіталу Борисов О.Б. відносить грошову готівку, високоліквідні цінні папери, матеріально-виробничі запаси, нереалізовану готову продукцію, короткотермінову заборгованість інших підприємств даному підприємству. Він припускає можливість синонімічного використання споріднених термінів «оборотний капітал» і «оборотні фонди». Інший автор - Сафронов М.О. [8], ототожнює «оборотний капітал» і «оборотні засоби» підприємства та зазначає, що «оборотні засоби - це грошові кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу». Загалом ретроспективний аналіз наукових видань показує, що протягом тривалого періоду часу в науці зберігається кілька основних підходів щодо трактування сутності оборотного капіталу, кожен з яких має як свої переваги, так і свої недоліки.
На відміну від основного капіталу, який багаторазово бере участь у процесі виробництва, оборотний капітал функціонує лише в одному виробничому циклі та незалежно від способу виробничого споживання повністю переносить свою вартість на готовий продукт. Даний економічний ресурс різноманітний за своїм складом, структурою і призначенням. А тому від ефективності управління ним багато в чому залежить результат діяльності підприємства. В економічній літературі пропонується чимало класифікацій оборотного капіталу, побудованих за різними критеріями [2, с.47; 6, с.80; 11; 12, с.20]. Поряд із тим, як нам бачиться, угрупування елементів оборотного капіталу організації в інтересах практичного управління ним має врахо-вувати якомога повніший перелік класифікаційних критеріїв.
Сучасні наукові принципи управління матеріальними ресурсами торговельного підприємства звичайно ж відіграють важливу роль у його діяльності. Однак в умовах сучасного ринку успіх залежить