УДК 336: 631.162

JI.B. Саловська, доц., канд. екон. наук, A.A. Олійник, асистент

Кіровоградський національний технічний університет

Фінансовий механізм регулювання виробництва екологічно чистої аграрної продукції

В статті досліджено світовий досвід регулювання агропромислового комплексу, висвітлено його позитивні та негативні аспекти, проаналізовано стан регулювання агропромислового комплексу в Україні та розроблено заходи і механізм що є формою підтримки сільськогосподарського виробника, досліджено сутність екологічно-чистих продуктів, проаналізовано фінансову підтримку фермерських господарств в розвинених країнах та в Україні.

екологічно чиста продукція, регулювання, агропромисловий комплекс, фінансовий механізм, цінове регулювання

Історичний та закордонний досвід свідчить, що кожна система господарювання або країна мають свої особливості регулювання аграрного сектору. В Україні також застосовуються різні методи і механізм регулювання, але цей процес здійснюється без належного науково-методологічного забезпечення. При формуванні системи регулювання агропромислового комплексу, насамперед, необхідно враховувати: нееластичність попиту на сільськогосподарські продукти, яка не дозволяє постійно збільшувати доходи селян при зростанні масштабів виробництва; можливість значного збільшення пропозиції сільськогосподарської продукції у результаті науково- технічного прогресу; відносну незмінність природи сільськогосподарських ресурсів (землі, капіталу, робітників); сезонні коливання виробництва сільськогосподарської продукції.

Проблема регулювання аграрного сектору у ринкових умовах зумовлює необхідність формування засад такого регулювання, створення дієвого фінансового механізму, який би сприяв підвищенню виробництва екологічно чистої продукції.

Теоретичні, методологічні, методичні та практичні аспекти регулювання агропромислового комплексу досліджували такі вітчизняні вчені як В. Алексійчук, О. Булавка, М. Дем'яненко, М. Кісіль, П. Лайко, П. Саблук, О. Чернявський, В. Месель- Веселяк, О. Шпичак та інші.

Проте окремі теоретичні, методологічні та методичні аспекти регулювання опрацьовані недостатньо. Зокрема, відсутні: концепція комплексного регулювання застосуванням нових фінансових важелів щодо екологічно чистої продукції.

Забезпечення здоров'я всіх членів суспільства через проведення відповідних регіональних і національних стратегій, є основою політики Європейського регіону на двадцять перше сторіччя [1]. На рис. 1 подано вплив різних детермінант на здоров'я людини.

Фактори груп четвертої та п'ятої корелюють із споживанням продуктів, другої - пов'язані зі спадковістю та статево - віковими особливостями.

У останні два десятиліття світовий ринок екологічно чистих продуктів харчування стрімко розвивається, що пов'язано по-перше - із зростання недовіри до звичайних продуктів, по-друге - невизначеності впливу генно-модифікованих компонентів, що містяться в сучасних продуктах харчування на здоров'я людини.

Ідея екологічно чистих продуктів народилася в США в 60-х роках. Асортимент екологічно-чистих продуктів був невеликим, ціни дуже високими, купити їх можна

© JI.B. Саловська, A.A. Олійник. 2009

було в рідкісних спеціалізованих магазинах. Але поступово все більше людей починали вважати, що звичайні продукти можуть бути шкідливими для здоров'я.

Індустрія екологічно-чистих продуктів в розвинених країнах перетворилася на бізнес, що приносить прибуток. За останніх 10 років цей ринок збільшувався щорічно на 20-25%. Асортимент екологічно-чистих продуктів, представлений в звичайних американських магазинах, складає близько 400 найменувань. Індустрія органіки пропонує альтернативу практично кожному продукту, представленому на традиційному ринку. Найбільш популярні наступні категорії:

кава, чай, фрукти і овочі, представлені як в свіжому, так і в обробленому вигляді; деякі спеції, сухофрукти і горіхи; сезонні продукти;

свіжі фрукти і овочі, що мають підвищений попит в певні періоди року; екологічно чисті замінники традиційних продуктів: хлібобулочні вироби, молочна і м'ясна продукція, екологічно чисті напої і провина і т.д.;

екологічно чисті продукти для дітей (дитяче харчування, каші тощо); екологічно чистий одяг і косметика [2].

Але в основу усіх вищезазначених категорій покладено екологічно чисті продукти сільського господарства.

Незважаючи на те, що сьогодні Україна вже є експортером екологічно чистої продукції (до Угорщини поставляються екологічно чисті фрукти, в основному яблука для заводу дитячого харчування Hipp), Проект Закону щодо органічного землеробства Міністерство аграрної політики України прийнято лише 12 березня 2009 року. Проектом Закону передбачається регламентування екологічно чистого виробництва, але фінансова підтримка таких фермерських господарств не передбачена [5] (у Європі фермер що вирощує екологічно-чисту продукцію отримує дотацію від 30 до 1000 євро за гектар [3]). Слід зазначити, що агропромисловий комплекс взагалі є специфічним, характеризується низькою прибутковістю, що пов'язано з рядом факторів, а саме сезонністю, ризиком тощо. З цим пов'язана і низька інвестиційна привабливість

агарного сектору. Тому розробка ефективного механізму підтримки виробника екологічно чистої продукції є пріоритетною проблемою сільськогосподарського товаровиробника.

Аграрний сектор економіки потребує спеціального регулювання, що пов'язано, насамперед, з галузевою специфікою. Найбільший рівень його підтримки спостерігається у Японії, країнах Європейського Союзу та США, а найменший - в Австралії та Новій Зеландії.

Для захисту вітчизняних ринків та товаровиробників у розвинених країнах світу широко застосовується механізм зовнішньо торговельних відносин, основною складовою частиною якого є цінове регулювання. Ціни на світовому ринку формуються на основі витрат, що складаються за найкращих умов виробництва. Під останніми слід розуміти сукупність природних, техніко-технологічних та соціально-економічних умов. Для більшості сільськогосподарських товарів найкращі умови є у США, на біржах яких і відбувається початкове формування світових цін.

Але більшість країн світу має гірші умови виробництва багатьох видів сільськогосподарської продукції, ніж у головних країнах-експортерах. Цілком логічно, що за умов функціонування нерегульованої ринкової економіки, виробництво сільськогосподарської продукції в цих країнах було б витіснено імпортованою продукцією. Отже, виникає необхідність створення системи захисного механізму, яка б сприяла розвитку власного аграрного сектору. Такі системи створено нині в країнах Європейського Союзу, Японії та інших державах. Ці системи механізмів захищають внутрішній ринок країн від тимчасового дешевого