Слід відмітити, що незважаючи на всі позитивні аспекти державного регулювання цін сільськогосподарської продукції, деякі сучасні економісти підкреслюють його деякі недоліки, а саме: існує значний лаг між зміною державної ціни і реакцією аграрного сектору на це, при стримуванні зростання виробництва відбувається збільшення невиробничих витрат на закупівлю, зберігання та експорт сільськогосподарської продукції на пільгових умовах.

Крім державного регулювання цін на сільськогосподарську продукцію, в розвинених країнах світу діє спеціалізована система сільськогосподарського кредиту, що зумовлено: специфікою сільськогосподарського виробництва; нестачею вільних фінансових коштів, високою капіталомісткістю і порівняно низькою капіталовіддачею; сезонністю виробництва; значною тривалістю виробничого циклу; залежністю від природно-кліматичних умов, що особливо знижує рівень гарантованості позик сільськогосподарським товаровиробникам; порівняно малими розмірами підприємств аграрного сектору, що робить їх менш конкурентоспроможними на ринку коротко - та довготермінових кредитів.

Враховуючи особливості аграрного сектору економіки, у розвинених країнах світу сформувалися особливі інститути й форми сільськогосподарського кредиту, який має високий рівень державної підтримки й кооперативну основу. Виробники сільськогосподарської продукції можуть отримати потрібні їм кошти у банках, страхових компаніях, асоціаціях сільськогосподарського кредиту, фінансових компаніях, організаціях, що реалізують устаткування та інші товари сільському господарству тощо. В умовах України селяни теж потребують створення системи кредитування як для підприємств, так і для фізичних осіб. Надання таких кредитів на пільгових умовах є теж формою підтримки рівня доходів селян і розмір цієї підтримки визначається сумою наданої державою пільги по кредитній підтримці. Велике значення для формування аграрного капіталу в умовах ринкової економіки має система іпотечного кредиту. В умовах розвиненої ринкової економіки система іпотечного кредиту повністю виконує свої функції, але у періоди економічної кризи (ланцюг

неплатежів, падіння цін на сільськогосподарську продукцію, зниження доходів сільськогосподарських підприємств) посилюються ризики втрати селянами права на землю. В такій ситуації необхідно втручання держави. Світова практика має подібні прецеденти: так у США адміністрація Ф. Рузвельта закріпила землю за фермерами, що заборгували на три роки; в Німеччині було прийнято Закон про мораторій на відчуження селянського двору й заборону його продажу за борги.

Суттєва роль у державному регулюванні агропромислового сектору відводиться заходам щодо активізації інвестиційної діяльності. В економічно розвинених країнах близько 80 % інвестицій у продовольчий комплекс становлять капіталовкладення виробничого призначення, які є передусім приватними вкладеннями та бюджетними коштами у формі прямих інвестицій і кредитів.

Обсяги інвестицій недержавних форм власності у ринковій економіці переважають. На нашу думку, стратегічними завданнями держави, які слід реалізувати через механізми аграрної інвестиційної політики, є:

підтримка виробництва найбільш важливих видів продукції (у томі числі екологічно чистої продукції), які нині не задовольняють ринкові потреби покупців, а також існуючих та нових форм господарювання;

впровадження інновацій у сільське господарство і підвищення його ефективності та конкурентоспроможності;

розробка та випровадження наукоємних технологій; соціальний розвиток села;

збереження земельних ресурсів і навколишнього середовища; підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів підприємств АПК; реалізація державних програм соціально-економічного розвитку окремих

регіонів.

Отже, у зв'язку з важливістю і багатоаспектністю вирішення проблеми необхідне застосування державного регулювання, у механізмі якого найбільше значення мають фінансові інструменти. В Україні доцільно застосовувати поширену у світі модель регулювання, яка включає комплекс заходів і важелів, застосування відповідних податкових, інвестиційних і кредитних форм підтримки сільськогосподарських товаровиробників, розвиток соціальної сфери села, державну підтримку малого бізнесу на селі, надання селянам соціальних трансфертів і соціального страхування, а також використання інших інструментів макроекономічного і регіонального характеру. Основними напрямами такого регулювання є створення сприятливих умов для агробізнесу, розподіл і перерозподіл доходів на користь бідних, малозабезпечених і незахищених прошарків сільського населення; створення ефективної системи соціального захисту селян на рівні держави й регіонів; усунення негативних наслідків ринкових процесів.

Список літератури

1. Здоровье -21: Основы политики достижения здоровья для всех в Европейском регионе ВОЗ (Европейская серия по достижению здоровья для всех №6), Классификация NLM:WA 540 GAI //Всемирная организация здравоохранения, Европейское региональное бюро. - Копенгаген.: 1999.

2. Горшков Д.В., Рынок экологически чистых продуктов: зарубежный опыт и перспективы России. // Маркетинг в Росии и за рубежом №6, 2004.

3. Экологически чистые продукты подводят под статью закона, Киевские ведомости http://www.zol.ru/z-news/showlinks.php?id=41786.

4. Кісіль М.І., Саловська Л.В. Регулювання доходів сільського населення Монографія - К: ІАЕ, 2007. 222 с.

5. Проект Закону України «Про органічне виробництво» / 12.03.2009 http://www.minagro.kiev.ua/.

Л. Садовская, А. Олейник

Финансовый механизм регулирования производства экологически чистой аграрной продукции

В статье исследован мировой опыт регулирования агропромышленного комплекса, отражены его позитивные и негативные аспекты, проанализировано состояние регулировния агропромышленного комплекса в Украине и разработаны мероприятия и механизм поддержки сельскохозяйственного производителя, исследована сущность экологически чистых продуктов, проанализирована финансовая поддержка фермерских хозяйств в развитых странах и в Украине.

/. Salovska, A. Oleynik

Financial mechanism of adjusting of production ecologically of clean agrarian products

In the article investigational world experience of adjusting of agroindustrial complex, he is reflected positive and negative aspects, consisting of adjusting of agroindustrial complex is analysed of Ukraine and measures and mechanism are developed that is the form of support