УДК 336.14

Пасічник Ю.В., Черкаський державний технологічний університет

Проблеми та вектори розвитку бюджетної системи України

Розглянута роль бюджетної системи в забезпеченні економічного зростання, фінансової стабілізації в державі.

We have demonstrated the role of the budget system in securing of economic development, financial stability in the country.Роль бюджетної системи в трансформації соціально-економічних процесів в Україні є досить важливою, адже бюджет є основою не лише фінансової системи, а й усієї суспільної загалом. Саме бюджет є основним регулятором соціально- економічних процесів, за допомогою якого державою в особі її органів здійснюється виконання відповідних функцій. Рівень бюджету та супутні йому макропоказники є індикатором рівня економічного і соціального розвитку держави.

Негаразди в економіці держави трансформуються через розподільчі механізми, включаючи і бюджетний, і здійснюють вплив на соціальну сферу, тому намагання попередніх урядів вирішити найважливіші соціальні проблеми - по заробітній платі, житловому, молодіжному, медичному, пенсійному тощо напрямках - не давали відчутних результатів. Про це досить чітко висловився Прем'єр-міністр України А. Кінах: "Заробітна плата в травні поточного року (2002 р. - Прим, автора) в Україні складає 65 доларів на людину, в Казахстані - 130 доларів, в Російській Федерації - 137 доларів. Я хочу на цьому прикладі показати, наскільки серйозна ситуація" [1 ].

Практично до початку 2000 р. Україна перебувала в глибокій системній кризі, про що свідчать такі показники: за період з 1990 по 1999 рр. обсяг ВВП скоротився на 59,2%, промислової продукції - на 48,9%, сільського господарства - на 51,5%.

Рівень реальної заробітної плати зменшився в 3,82 раза. В 1993 р. була зафіксована найвища на той час гіперінфляція у світі - 10256% [2; 3].

Відповідно у соціальній сфері продовжували накопичуватись адекватні проблеми. Починаючи з 2000 р., ситуація стабілізувалась і станом на середину 2002 р. досягнуті певні позитивні зрушення. Так, в 2001 р. приріст ВВП склав 9%, шо було одним із найбільших серед країн СНД, споживчі ціни зростали найнижчими темпами, рівень інфляції склав 6,1%, що майже в чотири рази менше, ніж у 2000 році.

Ці позитивні тенденції зберігаються і в першій половині 2002 р. Так, випуск промислової продукції за перше півріччя зріс на 5,8%, виробництво товарів широкого вжитку зросло на 10,5%, продукція машинобудування - на 5,7%, агропромислового комплексу - на 10,6%.

В січні - травні зберігається стабільна цінова ситуація, і за останні 17 місяців загальний рівень інфляції склав 4,3%, роздрібний товарообіг зріс на 18,1%. За цей період середня заробітна плата зросла на 18,3%.

Позитивні зрушення в економіці дозволили за період з травня 2001 по травень 2002 рр. збільшити трудові пенсії в середньому на 58% [1 ].

Отже, чітко прослідковується взаємозв'язок економічного стану держави і її соціальної сфери, відповідно вирішення основних проблем бюджетної системи лежить в площині економічного зростання.

Основні проблеми розвитку України за 19902001 рр. були підсумовані в Посланні Президента України Л.Д. Кучми до Верховної Ради України "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки", де, зокрема, серед головних проблем визначені такі: завищені сподівання на зовнішню допомогу; відсутність практичного досвіду і теоретичного осмислення шляхів переходу від адміністративно-командної економіки до ринкової; некритичне сприйняття рекомендацій міжнародних фінансових інституцій та зарубіжних експертів, які часто зводились до застосування штучно сконструйованих стандартних стереотипів, були механічною калькою з чужого досвіду, не враховували специфіки нашої держави; відсутність соціальної спрямованості запровадженої моделі ринкової трансформації тощо [4].

Відповідні проблеми мали місце і по відношенню до бюджетної системи. Наведемо їх систематизований перелік:

Функціональна відособленість бюджетної політики від основних завдань розвитку реального сектора економіки.

Недосконалість бюджетних розрахунків, які не враховують реальний баланс фінансових ресурсів держави, напрямів фінансових потоків.

Абсолютизація фіскальної функції бюджету, що призводить до збільшення податкового навантаження.

Значне навантаження на бюджет по виплатах із відшкодуванням ПДВ, грошових заощадженнях громадян, державному внутрішньому і зовнішньому боргу.

Наявність цих проблем, явне затягування в їх розв'язанні свідчить про слабке реформування бюджетної системи, яке розпочалося в 1999-2000 роках. Про це досить аргументовано висловився Президент України Л.Д. Кучма: "Однак зміст бюджетної реформи ще не повною мірою відповідає завданням післякризового розвитку. Залишається обмеженим поле реформ, яке зводиться лише до удосконалення системи управління державними фінансами. Бюджет продовжує розглядатися лише як фіскальний план доходів і витрат, виконанню якого фактично підпорядковуються всі інші інструменти економічних та соціальних перетворень" [5].

Досить великим тягарем лежить на Державному бюджеті відшкодовування різних виплат.

Розглянемо їх більш детальніше.

Відшкодування громадянам України коштів, які були на рахунках в Ощадбанку СРСР, інших коштів, вкладених у цінні папери станом на 1 січня 1992 р. Згідно з Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадянам України" від 17 січня 1997 р. передбачається повернути, в перерахунку 1 карбованець заощаджень - 1,05 гривні, в сумі 131,96 млрд. грн. За період 1997-2001 рр. повернуто лише 431,9 млн. гривень. В Державному бюджеті на 2002 р. передбачено повернути 500 млн. грн. [6]. Ці темпи виплат явно незадовільні, адже якщо передбачити таку пропорцію на 2003 р. в сумі 1 млрд. гривень, що є верхньою допустимою межею, то для повернення всієї суми заощаджень знадобиться 130 років (!). Отже, необхідно