На початку 2010 р. інфляційний тиск залишався на високому рівні, індекс споживчих цін при цьому становив 101,8 %, що обумовлено підвищенням цін на продукти харчування та безалкогольні напої [2]. Тривалість (з початку 90-х років) та галопуючий характер інфляції (19981999, 2007-2008 рр.) [3, с. 57], свідчать, що монетарні засоби боротьби з цією проблемою негативно впливають на економічне зростання.

Примітка. Складено за даними [5].

банком України (НБУ) спроможний вирішити цю проблему.

Б.М. Данилишин у своєї праці [5] наголошує на необхідності цілеспрямованої співпраці між НБУ та Кабінетом Міністрів України (КМУ), оскільки відсутність скоординованих дій призводить до небезпечних наслідків. Наприклад, у поточному 2009 році НБУ не були передані до уряду «Основні засади грошово-кредитної політики» на наступний 2010 рік, через що не вчасно прийнятий Державний бюджет чим порушено вимоги статті 3 Бюджетного кодексу України. Згідно з цією статтею Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року [6].

Оскільки «... стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів» складають законодавчо визначене поняття бюджетної безпеки [1], невчасне прийняття Державного бюджету є

Примітка. Складено за даними [2; 7].

Згідно з офіційними даними у 2009 р. [2] стан фінансової безпеки за цим індикатором досяг загрозливого рівня, на якому держава вже неспроможна за рахунок доходів забезпечувати фінансування витрат, що сприяє зростанню державного боргу, перешкоджає ефективній взаємодії країни з міжнародними фінансовими організаціями, негативно відображається на економічному зростанні.

За даними Міністерства економіки України [7], особливо небезпечним показником для економіки України є також відношення дефіциту загрозою бюджетній та в цілому фінансовій безпеці України.

Серед прямих наслідків несвоєчасного прийняття Державного бюджету, за відомими дослідженнями [4, с. 143], найбільш загрозливими є: дезорганізація у соціально-економічній сфері, зниження інвестиційної активності, посилення інфляційних процесів, дестабілізація національної валюти, знецінення грошових доходів громадян.

Державний бюджет України за 2005-2009 рр. можна охарактеризувати як дефіцитний (рис. 2), а відношення дефіциту (профіциту) державного бюджету до ВВП є одним з найважливішим індикаторів фінансової безпеки України (рис. 3).

торговельного балансу до загального обсягу зовнішньої торгівлі, який зріс з 8,3 % у 2007 р. до 13,1 % у 2008 р. (при пороговому значенні не більше 5 %). Виходячи з того, що дефіцит торговельного балансу призводить до нестабільності обмінного курсу гривні до іноземних валют, а зовнішня торгівля є основним джерелом валютних надходжень та стабілізуючим фактором національної економіки, виникає загроза відтоку капіталу за кордон та труднощів у напрямі залучення іноземних інвестицій в Україну.

Важливою складовою фінансової безпеки держави є боргова безпека, яка визначається такими індикаторами, як відношення загального обсягу державного боргу до ВВП, %, відношення загального обсягу зовнішнього боргу до ВВП, %, відношення обсягу внутрішнього боргу до ВВП, % та ін. [1]. Стан боргової безпеки в Україні у 2009 р. можна охарактеризувати як ризикований, оскільки вищезазначені індикатори перевищують їх порогові значення на 4,1 %, 17,57 % та 0,53 % відповідно [1; 2]. За даними Міністерства фінансів України сукупний прямий і гарантований державою збільшилися на 112 млрд грн. (59 %). Це означає, що наслідки такої ситуації можуть бути кризовими: зростання податків, інфляційні процеси в економіці, падіння обмінного курсу національної валюти. Девальвація гривні ускладнює обслуговування зовнішніх боргів, оскільки погашення іноземних кредитів напряму залежить від валютних коливань.

Подальший аналіз рівня фінансової безпеки України дозволив виявити, що частка іноземного банківського капіталу в загальному обсязі банківського капіталу у 2009 р. складає 34,5 % при пороговому значенні 30 %, а обсяг кредитування банками реального сектору економіки - 18,4 % до ВВП (який має бути не менше 30) [2]. Це означає відірваність банківської системи від реального сектору економіки і, відповідно, неможливість впливу на його кількісні і якісні перетворення.

Ще у 2005-2007 рр. у банківській системі України спостерігалося підвищення фінансової стабільності, що знайшло своє відображення у покращенні якості активів та зростанні депозитів, орієнтації на реальний сектор економіки та виконанні посередницьких функцій. Проте починаючи з 2007-2008 р. ситуація почала змінюватися. Першою загрозою ефективному функціонуванню банківської системи було збільшення обсягів депозитів в іноземній валюті до загальних обсягів депозитів, яке у 2007 р. складало 36,6 %, а у 2008 р. - 32,5 % [2] при пороговому значенні не більше 25 % [1]. Підвищення курсу долара під впливом світової фінансової кризи призвело до зростання кількості неповернень за валютними кредитами та боргових зобов'язань, а нестача внутрішніх джерел капіталізації - до залежності банків від іноземних інвесторів. Збільшення обсягу готівки поза банками у співвідношенні до ВВП на 0,7 % відносно порогового значення менш ніж 14,9 % [7], дало можливість функціонуванню тіньової економіки.

Розвиток вітчизняного банківського сектору у цей період досліджували вчені [4, с. 210-211], які виявили, що головними проблемами для України стали дефіцит фінансових ресурсів, дисбаланс ліквідності, нестача внутрішніх джерел капіталізації, валютні ризики тощо. На їх думку для підтримки стійкості банківської системи