стверджувати, що головною задачею, а також і проблемою аналізу фінансового стану є побудова розумного послідовного набору даних та вибір тих показників, які можна було б ефективно використовувати у відповідних підходах та методах аналізу. Якщо це зроблено добре, то використання певних підходів та методів дозволяє менеджеру та аналітику робити судження про оцінку того чи іншого рішення, про фінансовий стан, про ефективність діяльності та види на майбутнє бізнесу в термінах фінансових та економічних результатів та вартості [12].
Ми не будемо робити спроби визначення поняття фінансового стану до з'ясування задач аналізу та формування змістовного ядра дефініції. Здається, нехтування цими двома моментами і призвели до суттєвих розбіжностей у трактування поняття [3; 7; 8].
2. Визначення кола задач аналізу. Потреба в аналізі виникає у доволі широкого кола зацікавлених сторін - від власне підприємства до власників та сторонніх організацій, таких як фінансово-кредитні установи, державні органи та ін. Задачі, що постають у кожному випадку, суттєво різняться. Можна припустити, що зміст поставлених в аналізі задач, суттєво впливає на особливості трактування поняття фінансового стану.
Відомо, що результатів аналізу фінансового стану потребують різні категорії споживачів: акціонери (власники), менеджери підприємства, персонал підприємства, постачальники, покупці, державні органи. При цьому із звітних фінансових даних кожна категорія прагне отримати інформацію, що відповідає її конкретним інтересам: доходність інвестицій, вартість капіталу підприємства, середній рівень прибутковості, ліквідність підприємства, платоспроможність, фінансова міцність, достовірність інформації тощо.
Важливою задачею аналізу фінансового стану є вивчення усіх репрезентативних сторін діяльності підприємства, по-перше, за допомогою спеціальних методів і прийомів, по-друге, головним чином в аспекті фінансових відносин, задля отримання невеликої кількості ключових параметрів, що дають об' єктивну і точну характеристику фінансового стану підприємства, його прибутків та збитків, змін у структурі активів та пасивів тощо [1].
Певною мірою інтереси груп користувачів обертаються біля такого собі уявлення про "фінансове здоров'я" підприємства, бо за умов суперечливості інтересів неможливо задовольнити одних без втрат для інших. Спираючись на це, можна висунути гіпотезу відносно того, що існує такий стан фінансів підприємства, який пов'язується із можливістю підтримувати інтереси усіх зацікавлених сторін. Для спрощення подальшого аналізу назвемо його "нормальний фінансовий стан".
3. Формування змістовної моделі фінансового стану. Така модель має якісний характер, є до певної міри абстрагованою і визначає найбільш суттєві зв'язки між основними фінансово- економічними аспектами діяльності підприємства. Відтак, її зміст випливає з уявлення про фінансовий стан та задач аналізу.
Фінансова діяльність підприємств, як визначалося, комплексно відображає практично усі сторони господарської діяльності. Зважаючи на це, в рамках системного підходу дамо загальний огляд типового бізнесу та схеми його діяльності. Ідея полягає у тому, що будь-який бізнес можна представити як взаємопов' язану систему рухів фінансових ресурсів, які викликані управлінськими рішеннями. Такий підхід є корисним, оскільки відображає динамічну природу всієї діяльності бізнесу, а також представляє її в фінансово -економічних термінах.
З цієї точки зору бізнес або підприємство можна представити, як це показано на рис. 2.
Виходячи з наведеного уявлення, підприємства частково із зовнішнього середовища, частково за рахунок створення статутного фонду, включаючи інші джерела формування власного капіталу, створюють активи як засоби трансформації виробничих ресурсів у необхідну для ринку продукцію або послуги. Таким чином, відбувається відтворення основної суспільно- економічної функції підприємства - постачання на ринок необхідних товарів.
Цілісність такого концептуального бачення доводиться тим, що порушення балансу або розрив у будь-якому ланцюжку схеми призводить до неможливості відтворення основної функції, меншою мірою у попередніх обсягах.
Як буде з' ясовано пізніше, концептуальна модель створює передумови для інтегрованого уявлення про фінансовий стан підприємства, що є необхідним для забезпечення "зборки" різноманітних напрямків фінансового аналізу.
На наш погляд, фінансовий стан підприємства слід розглядати у безпосередньому зв'язку з класом задач, що поставлені перед аналітиком. Ці класи розрізняються в залежності від "замовника" аналізу. Важко не погодитися, що фінансовий стан підприємства може виглядати не однаково для менеджменту, кредитора, податкової служби, власників підприємства тощо. Однак разом з цим цьому не буде суперечити певна інтегрована позиція, в якій знаходять відображення основні інтереси усіх зацікавлених сторін. З огляду на таку позицію та виходячи з представленої концепції (див. рис. 2), поняття фінансового стану підприємства можна визначити таким чином: це зважена структура джерел фінансування майна підприємства, ступінь використання його активів, що дозволяють йому за умов даної ліквідності та ризику генерувати грошові потоки, достатні для постійного відновлення операційної діяльності.
Здається, що таке визначення охоплює усі основні аспекти фінансової діяльності підприємства, дає достатнє поле для поглиблення аналізу та дозволяє врахувати інтереси зацікавлених сторін.
4. Опис моделі у термінах фінансових показників. Йдеться про формалізований вираз моделі через фінансові коефіцієнти. Важливим тут слід вважати, по-перше, методологічно виважену структуру або систему показників, по-друге, обґрунтовану їх побудову, яка б враховувала особливості вітчизняної практики обліку та фінансової діяльності.
Принципово опис моделі зустрічається з трьома основними проблемами, які потребують вирішення. Перша з них стосується побудови наукової ієрархії показників. Друга відноситься до конструювання форми моделі, третя пов' яза- на з конструкцією власне фінансових показників.
Система показників фінансового стану має представляти собою конструкцію, що ґрунтується на наукових принципах класифікації. Подібний підхід дозволить меншою мірою внести системність у розуміння як власне аналізу фінансового стану, так і дозволить