Наступна група факторів - нормативно- правова база країни. Без прийняття відповідних законів та поправок до нормативної бази країни подальший розвиток іпотечного кредитування та запровадження системи іпотечного страхування стає неможливим.

Регулювання діяльності банків Національним банком України. Національний банк у своїй регулюючій діяльності, у цілому, керується положеннями Базельської угоди, вимоги про достатність основного капіталу номінально дотримується всіма українськими банками. Судячи зі звітів, досить ефективно ведеться робота із проведення періодичних фінансових аудиторських перевірок. Що стосується надання іпотечних кредитів на покупку житла, то Національний банк і рейтингове агентство Standard & Poor's вважають, що цей вид діяльності поки ще є таким же ризикованим для банків, як і підприємницьке та комерційне кредитування.

Регулювання діяльності страхових компаній. Страховий сектор в Україні розвинений більш слабко і тому не настільки великий, як банківський сектор. Регулювання діяльності страхових компаній у цей час здійснюється

ДКЦПФР. Закон про страхування може застосовуватися тільки стосовно широко визнаних видів страхування. У ході видачі дозволу на ведення тієї або іншої діяльності ДКЦПФР може видавати, коли визнає потрібним, необхідні постанови та інструкції.

Регулювання діяльності по іпотечному страхуванню. Відносно іпотечного страхування поки не прийнято ніяких законів або постанов. В ідеалі, нормативно-правове регулювання іпотечного страхування повинне являти собою окремі норми і вимоги аналогічно тим, що діють у сфері страхування життя, оскільки цей вид страхування сполучений з особливими видами ризику. Такі положення, як мінімальний розмір основного капіталу, резервні вимоги, резервування коштів на покриття збитків по факту, співвідношення ризикового та основного капіталу, інвестиційні обмеження та вимоги аудиту повинні регулюватися законодавчим шляхом.

Законодавство. Необхідно буде переглянути деякі з нині чинних законів для того, щоб забезпечити більш сприятливі умови для подальшого зростання іпотечного кредитування та початку розвитку іпотечного страхування в Україні. Українським законодавцям потрібно, насамперед, звернути увагу на наступні питання:

Прийняти зміни в чинне законодавство з метою забезпечення можливості для банків звертати стягнення на закладене майно.

Переглянути концепцію «право на житло», що лежить в основі більшості нині чинних законів.

Створити окремий законодавчий комплекс стосовно системи іпотечного страхування.

Судова система. Практично відсутні судові прецеденти звернення стягнення. Аналіз роботи судів із метою визначення, наскільки реально стягнути борг шляхом судової процедури позбавлення боржника права на закладене майно, показав, що судами таке рішення може бути прийнято тільки за умови, що кредитор погодиться надати позичальникові альтернативне житло у випадку, якщо суд ухвалить рішення щодо його виселення та продажу його житла для відшкодування боргу.

Переходимо до наступних факторів - розвиток первинного та вторинного ринків іпотечного кредитування. Саме наявність ефективної інфраструктури та інших суб'єктів фінансового ринку дозволить системі іпотечного страхування проникнути на іпотечний ринок.

Спочатку розглянемо функціонування первинного ринку іпотечного кредитування.

Банківська практика кредитування. Ряд банків уже почали реалізацію своїх власних програм іпотечного кредитування. Умови надання кредитів досить консервативні, що цілком зрозуміло, з огляду на нині діючу правову базу та економічну ситуацію.

Привабливість страхових продуктів. Як відомо, вітчизняний страховий бізнес страждає від недостатньої капіталізації, особливо в порівнянні з банківським сектором. Монотипний характер іпотечного страхування та високі вимоги до розміру первісного капіталу можуть значно ускладнити прихід вітчизняних приватних страховиків на ринок іпотечного страхування, навіть якщо вони будуть готові приймати на себе ризики, пов'язані з недостачею фактичних даних. Банки, страхові компанії, представники державних структур, іпотечних агентств вважають важливим і необхідним розвиток іпотечного страхування.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (правовий титул). Певна форма страхування прав власності існує, але зазвичай вона пропонується в складі потрійного пакета страхування житлових кредитів, що включає крім цього виду страхування - страхування життя та від нещасного випадку, а також страхування майна. Хоча звичайно страхування прав власності не здійснюється як окремий вид послуг, деякі страхові компанії (але дуже незначна їх кількість) вже встановили окремі ціни на цю послугу та готові її надати у випадку наявності відповідного запиту від банків.

Реєстрація прав власності та закладних прав кредитора (операційні витрати). Зазвичай реєстрація переходу прав власності та переважних прав вимоги застави являє собою дуже важкий, повільний та дорогий процес.

Кредитні бюро. В Україні нині існує п'ять кредитних бюро: ЗАТ «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій», ЗАТ «Міжнародне бюро кредитних історій», ТОВ «Українське бюро кредитних історій», ТОВ «Бюро кредитних історій «Русский стандарт», ТОВ «Бюро кредитних історій «Дата майнінг груп» - але це все приватні кредитні бюро. Тому кожний банк оцінює заяви на надання кредиту відповідно до власних правил і вимогами андерайтингу та в більшості випадків безпосередньо сам збирає всю необхідну інформацію про потенційного позичальника.

Оцінка нерухомості. Банки заздалегідь відбирають сторонні фірми, що спеціалізуються на оцінці нерухомості, для проведення незалежної оцінки житлової нерухомості за кожною заявою. Певний прогрес був досягнутий у розробці професійних і аналітичних стандартів оцінки. У той же час, відсутність достовірної порівняльної інформації про укладених договорах із продажу житла значно ускладнює процес одержання надійної оцінки, за винятком оцінки типового нового житла.

Ріелторскі послуги. Як нами було з'ясовано агентський збір, що стягується ріелторськими агентствами, може коливатися від 2 % до 10 %, що, загалом, відповідає практиці інших країн. Більшість