Особливо слід зазначити, що у згаданих дослідженнях поза увагою залишається методичне забезпечення процесу моніторингу, який було представлено переважно з точки зору його місця в управлінському циклі та у контексті організації управління. Таким чином, методологію моніторингу фінансового стану підприємства слід вважати недостатньо розробленою.

В основі методології традиційно лежать проблеми дефініції понять. Незважаючи на важливість одностайного уявлення щодо ключових позицій понятійного апарату, у вітчизняній фінансовій науці відсутня відповідна єдність підходів до визначення поняття "моніторинг". Так, Е. М. Коротков вважає, що моніторинг - це "систематичне відстеження процесів або тен-денцій, постійне спостереження з метою своєчасної оцінки виника-ючих ситуацій." [10, с. 293]. Б.Г. Литвак дотримується точки зору, що "моніторинг (лат. monitor - спостережливий) - спеціально організоване систематичне спостереження за станом яких- небудь об'єктів" [12, с. 187].

Моніторинг фінансово-господарської діяльності підприємства може також розглядатися в системі контролінгу: як "відстеження процесів, що відбуваються на підприємстві, у режимі реального часу; складання оперативних звітів про результати роботи підприємства за найбільш короткі проміжки часу (день, тиждень, місяць); порівняння цільових результатів з фактично досягнутими". [9, с. 19].

Таким чином, у загальному розумінні моніторинг - це система постійного спостереження за процесами і тенденціями, що мають місце в зовнішньому та/або внутрішньому середовищі підприємства з метою своєчасної оперативної оцінки ситуацій, що виникають.

Фінансовий моніторинг, якщо спиратися на визначення І.А. Бланка [4], В. А. Забродського [6] та І.Й. Плікуса [24], є спеціально організованим систематичним і безупинним спостереженням за фінансовою діяльністю і фінансовим станом об' єкта й оперативною їх оцінкою. Таким чином, фінансовий моніторинг можна умовно поділити на два блоки: моніторинг фінансової діяльності підприємства (як процесу) і моніторинг фінансового стану (як характеристики на певний момент часу).

Моніторинг фінансової діяльності підприємства є більш розробленою ланкою системи фінансового моніторингу. Насамперед мова йде про моніторинг грошових потоків, використання залучених коштів і т. п. Він проводиться багатьма суб'єктами господарювання і для нього, оскільки він є спостереженням за процесом, не потрібне специфічне складне методичне забезпечення - досить простого бюджетування і подальшого контролю за виконанням бюджетів.

Інша річ - моніторинг фінансового стану підприємства. По-перше, існує велика кількість поглядів на сутність поняття "оцінка фінансового стану підприємства". Основні з них можна звести до таких суджень: це або сукупність показників, або один інтегральний показник. Якщо фінансовий стан визначається як певний інтегральний показник, то тут погляди різняться: більшість науковців наполягають, що він є кількісним значенням, але окремі вчені відстоюють думку, що інтегральний показник фінансового стану має давати його якісну характеристику. Тобто очевидна неясність стосовно сутності самого об'єкта моніторингу. Адже кожен зі згаданих підходів по-своєму аргументований і правильний. Інша проблема в тому, що існує ще більша кількість методів і методик оцінки фінансового стану. З цієї причини важко визначитися з тим, який і яку з них брати за основу при створенні на підприємстві системи моніторингу його фінансового стану.

Щоб відповісти на ці питання, необхідні визначення методологічних принципів і розробка вимог до методичного забезпечення моніторингу фінансового стану підприємства. Саме це і є основними завданнями даної статті. До них також належить аналіз методичного забезпечення оцінки фінансового стану підприємства з точки зору відповідності розробленим вимогам для розробки рекомендацій підприємствам щодо вибору методичного забезпечення для системи моніторингу їх фінансового стану.

Оскільки система моніторингу фінансового стану підприємства є органічною частиною (підсистемою) системи його фінансового моніторингу, то він має відповідати загальним принципам її функціонування, а саме:

достатності інформації: в кожній окремій системі повинна використовуватися тільки відома інформація (нормативна, довідкова, прогнозна) з необхідною точністю для моделювання результатів діяльності підприємства;

наступності: кожна наступна підсистема не повинна порушувати властивостей об'єкта і критеріїв, установлених системі вищого рівня;

вірогідності й порівнянності інформації, що дає змогу забезпечити результати, наближені до реальних;

імовірності помилок, що дозволяє відслідковувати помилки, що виникають у процесі оцінки або моделювання, а також у межах розробленої моделі оцінювати ризик можливої помилки та її наслідки, виробляти основні методи реагування на помилку;

комплексності: взаємозумовленості і пропорційної взаємоузгодженості розвитку системи як єдиного цілого, що забезпечує зв'язок усіх підсистем і елементів;

оскільки перехідний період в економіці України потребує високої оперативності й гнучкості реагування на зміни ринкових можливо-стей і небезпеку, що виникає [24, с. 40-41].

Виходячи з даних принципів, а також сутності моніторингу фінансового стану як спеціально організованого систематичного і безупинного спостереження за фінансовим станом об'єкта й оперативною його оцінкою можна визначити основні вимоги до методу моніторингу фінансового стану:

Метод для забезпечення комплексності моніторингу фінансового стану має охоплювати основні аспекти оцінки фінансового стану: ділову активність, ліквідність, рентабельність, стійкість.

Кожен з аспектів має оцінюватися як окремо, так і у взаємозв'язку (наприклад, метод має передбачати використання узагальнюючого показника фінансового стану) для досягнення інтегрованості відстеження фінансового стану

і наочності у висвітленні динаміки змін у ньому в часі.

Метод має давати можливість виявити причини, а не лише констатувати наявність і величину змін фінансового стану. Це виступає необхідною умовою її пристосованості для потреб оперативного управління фінансовим станом підприємства.

Метод має виявляти