Крім того, стохастичний факторний аналіз більш відповідає дослідженню зовнішніх відносно суб'єкта господарювання факторів, а детермінований - внутрішніх. Тому в якості методологічної основи аналізу ефективності використання фінансових ресурсів підприємства автором був обраний саме метод детермінованого факторного аналізу.

В якості критеріїв ефективного використання фінансових ресурсів підприємства більшість визнаних фахівців з фінансового аналізу називають наступні: кількісні - зростання величини прибутку на одиницю необоротних активів [12-14] і на одиницю власного капіталу [15-17] (як вираз ефективності інвестицій у основний капітал і у власний капітал відповідно), якісні (в сенсі розподілу ресурсів) - підтримання оптимальної ліквідності [12, 15-17] і політики фінансування підприємства [12-17].

Виходячи з даних вимог, автор використовував чотири показники ефективності використання фінансових ресурсів на підприємстві, а саме: рентабельність необоротних активів за чистим прибутком,

При цьому як критерій факторного розкладання використовувалась класифікація складу активу і пасиву балансу (форма №1), прийнята у практиці вітчизняного бухгалтерського обліку [18]. Цей крок на перший погляд здається нелогічним. Але слід пам'ятати, що завданням факторного аналізу в цьому випадку є не тільки визначення ефективності (про неї свідчить власне значення показника і без факторного розкладання), а й інформаційна

Нормативне значення - 1 і більше [19, стор. 137]

Визначення впливу факторів на кожен з результуючих показників відбувається методом ланцюгових підстановок. У багатьох дослідників він викликає великі сумніви, і вони пропонують натомість кожен свій метод - диференціального числення, індексний, простого додавання нерозподіленого залишку, зважених кінцевих різниць, логарифмічний і, нарешті, інтегральний метод, ярими прихильниками якого є А. Д. Шеремет та Р. С. Сайфулін. Автор погоджується з точкою зору видатного вченого В.В.Ковальова, який все ж таки відстоює метод ланцюгових підстановок. [12, стор.105].

В процесі розрахунків для чотирьох цільових показників визначається величина впливу на них кожного з використаних в даній моделі факторів, а потім - еластичність впливу (на скільки зміниться даний показник-критерій при зміні даного фактору на 1 грн., оскільки саме така межа істотності відображення даних у фінансовій звітності).

Механізм і загальна логіка розрахунків наведені в таблиці 2.

Отримані в процесі розрахунків показники еластичності значно полегшують процес фінансового планування на наступний період підтримка управління ефективністю використання фінансових ресурсів. Такий критерій факторного розкладання обраний саме з подібною метою. Механізм реалізації цього завдання буде наочно продемонстровано нижче.

Джерелом вихідних даних для аналізу є фінансова звітність суб'єкта господарювання, а саме форми №1 і №2.

Модель рентабельності необоротних активів за чистим прибутком (РНА) має наступний

(складання прогнозного балансового звіту) за критерієм оптимальності значень показників ефективності використання фінансових ресурсів підприємства. Тобто, в цьому випадку можна казати про управління такою ефективністю (чи, принаймні, його інформаційне забезпечення). Наведемо простий наочний приклад.

Поточне значення коефіцієнта фінансування складає 0,7492 при нормативі 1. Отже, необхідне зростання коефіцієнта має зрости на (1-0,7492) = 0,2508 од. За результатами факторного аналізу еластичність за кредиторською заборгованістю складає (П0,0004), за поточними зобов'язаннями за розрахунками - (-0,0006), за власним капіталом і за довгостроковими пасивами - 0,0004, за іншими поточними зобов'язаннями - 0,0015.

Отже, можливі варіанти рішень на наступний звітний період: зменшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 0,2508/0,0004=627 тис. грн.; зменшення поточних зобов'язань за розрахунками на 0,2508/0,0006=418 тис. грн.; збільшення власного капіталу на 0,2508/0,0004=627 тис. грн.; зменшення довгострокових пасивів на 627 тис. грн.; зменшення інших поточних зобов'язань на 0,2508/0,0015=167 тис. грн.

Отже, підсумовуючи проведену роботу, можна сказати, що, наголошуючи на необхідності забезпечення стійкого і якісного економічного зростання в нашій державі, більшість вітчизняних науковців зосереджують увагу на його макроекономічних чинниках. Разом з тим, оскільки прибуток суб' єктів господарювання є вагомою частиною ВВП, то логічним є твердження, що забезпечення зростання суми прибутку на основній масі підприємств матиме наслідком і зростання ВВП. В свою чергу, одним з факторів забезпечення прибутковості суб'єктів господарювання є ефективне використання (включаючи аналіз і планування) фінансових ресурсів. Автором розроблена методика оцінки ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, яка дозволяє також отримувати інформацію для управління цією ефективністю за допомогою фінансового планування на наступний звітний період. Розроблена методика передбачає використання інформації лише із стандартної бухгалтерської звітності, тому є універсальноюЛІТЕРАТУРА

Бобров А.Л., Папенов К.В. Роль государства в достижении устойчивого развития // Вестник МГУ. Серия 6. Экономика. —

- № 1. - С. 106-120.

Диба М. та ін.. Теоретико-методологічні основи господарського регулювання в сучасній економічній системі // Економіка України. - 2005. - № 10. - С. 42-48.

Мудрак Р. Державна регуляторна політика як складова економічного розвитку // Економіка України. - 2006. - № 7. - С. 3441.

Осауленко О.Г. Стійке економічне зростання: макроекономічна політика та державне регулювання / Монографія. - К.: 2001. - 84 с.

Пустовойт О. Кількісна та якісна складові економічного розвитку України: управлінські аспекти. // Економіка України. -

- № 2. - С. 20-26.

Мочерний С. Національний та економічний суверенітет країни // Економіка України. - 2005. - № 10. - С. 4-14.

Петрина М. Базові умови створення інноваційної моделі розвитку економіки України // Економіка України. - 2006. - № 8. - С. 35-40.

Харазішвілі Ю. Системне моделювання соціально-економічного розвитку України //