Дещо схожу концептуальну структуру фінансового стану запропонував Д. Скотт [30, с. 344]. Його уявлення про фінансовий стан припускало, що фірма збанкрутує, якщо сума ліквідаційної вартості активів і зміни в цих активах будуть негативними.

Основний принцип фінансів - вартість фірми дорівнює чистій наведеній вартості її очікуваних майбутніх грошових потоків - складає концептуальну основу моделі руху грошових коштів [3, с. 419-437]. Згідно із таким уявленням, невдача фірми матиме місце, якщо вона генерує недостатні грошові потоки, доступні для обслуговування боргу у належний час, і вартість фірми недостатня, щоб отримати додаткове фінансування. Якщо вважати поточний грошовий потік достатнім провісником майбутнього фінансового стану, то минулі і поточні грошові потоки мають бути добрими індикаторами як вартості фірми, так і ймовірності фінансової невдачі.

Одне з теоретичних уявлень про те, на чому ґрунтується ідентифікація фінансової невдачі фірм, полягає в тому, що зміни у фінансовому стані підприємств відображаються в їх балансах та інших формах звітності. Вважається, якщо фінансові звіти фірми відображають істотні зміни в складі активів і пасивів за певний період часу, ймовірно, що такі підприємства нездатні підтримувати необхідний стан рівноваги. Коли ці зміни стають нестримними надалі, можна передбачати їх фінансову невдачу. Подібне пояснення ймовірності невдачі фірм є аргументом даного уявлення в концепції міри декомпозиції балансу (balance sheet decomposition measure - BSDM) або теорії ентропії [6].

У колі теоретичних уявлень про формування фінансового стану підприємств присутні основи, запозичені з інших напрямів науки. Таким прикладом є концепція, на якій ґрунтується теорія краху азартного гравця (gambler ruin model - вЯМ). Основна ідея пов'язується із грою азартного гравця з довільною сумою грошей. За формою і змістом невдачі фірми її можна представити азартним гравцем. Фірма продовжує діяти, доки її чиста вартість не буде нульовою, далі вона стане неплатоспроможною. Теорія припускає, що фірма одержує дану кількість грошового капіталу, який підтримує вхідні грошові потоки або вихідні на випадковій основі, залежно від дій фірми. У будь-якому даному періоді фірма має або позитивний, або негативний грошовий потік. Коли протягом певного часу рух грошових коштів буде негативним, подібна ситуація призводить до фінансової невдачі. Навпаки, фірма залишається платоспроможною, доки її чиста вартість більша ніж нуль [20].

Приклад використання макроекономічної теорії в уявленні про формування фінансового стану підприємств подає концепція, відповідно до якої кредитні цикли близько слідують за діловими циклами, тобто погіршення економічної ситуації в цілому супроводжується ухиленням від платежів та зростанням неплатоспроможності підприємств [36]. Згідно з нею, імовірний фінансовий стан фірми - це функція макроекономічних змінних: рівня безробіття, процентних ставок, темпу приросту, обсягів державних витрат, обмінних курсів, складових заощаджень тощо.

3. Систематизація кола управлінських задач оцінки фінансового стану. Потреба в оцінці фінансового стану підприємств виникає у доволі широкого кола зацікавлених сторін - від власне підприємства до власників та сторонніх організацій, таких, як фінансово-кредитні установи, державні органи та ін. Задачі, що постають у кожному випадку, суттєво різняться між собою. Крім того, неоднаковими можуть бути й задачі, що ставить перед собою, здійснюючи оцінки, навіть менеджмент підприємства. Можна припустити, що зміст поставлених задач, суттєво впливає на особливості конструкції методики оцінки фінансового стану.

У різних ситуаціях розвитку економіки та виникнення тих чи інших проблем теоретичними й емпіричними дослідженнями вирішувані неоднакові задачі. Втім це формувало загальний напрям розвитку теорії фінансового аналізу.

Так, спроби передбачення фінансової невдачі відносяться до аналізу наслідків Великої депресії 30-х років - перші дослідження було зроблено у період 1931-1935 рр. [17]. Переважна більшість подальших досліджень була також призначена для вирішення певних практичних задач, серед

них, наприклад:

перевірка, чи забезпечують фінансові співвідношення корисну інформацію кредитним експертам, до професійних функцій яких входить передбачення невдачі бізнесу [18, с. 150-161];

встановлення залежності зростання числа фінансових невдач від тимчасової валютної кризи в Кореї періоду 1997-1998 рр., коли розпочався глибокий спад, викликаний санкціями МВФ, що, до речі, дало змогу встановити, що ситуація стала результатом недосконалої діяльності корейських фірм протягом тривалого періоду [23, с. 189];

передбачення успіху або невдачі нових ризикованих підприємств [13, с. 201-216];

розробка моделі оцінки фінансового стану для Бюро Фінансового Аналізу в Преторії [17];

розробка моделі на замовлення Південноафриканської фінансової установи для використання у приватних галузевих операціях [8, с. 31-47].

дослідження моделі прогнозування банкрутства ощадних та позикових установ [29, с. 899-916].

прогнозування ризику комерційного кредиту в контексті міжнародних торговельних відносин [7].

Паралельно із цим проводилися дослідження теоретичного, методологічного та значною мірою емпіричного характеру, котрих в останні роки з'явилося доволі багато і що дає підстави для уявлення про формування критичної маси публікацій.

4. Вибір методу аналізу моделі фінансового стану. Систематичні наукові спроби прогнозування фінансової невдачі фірм [15] почалися наприкінці 60-х років минулого століття з роботи У. Бівера [4].

Класичними вважаються методи У. Бівера і Е. Альтмана, які застосовують відповідно одноваріантний та багатоваріантний дискримінантний аналіз. Лінійна модель 2- оцінки Е. Альтмана стала стандартною протягом десятиліття і все ще широко використовується через її простоту.

Дослідники прогнозу фінансової невдачі