УДК 338.48:336

Верланов Ю.Ю., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили

Фінансово-економічний механізм та інструменти політики розвитку туризму в Україні

Розглядаються недоліки державної політики розвитку місцевого туризму. З огляду на принципи сталого розвитку аналізується структура фінансово-економічного механізму підтримки державної політики. Особлива увага приділяється інвестиціям у туристичну галузь. Наводиться фрагмент фінансово-економічного механізму розвитку місцевого туризму.

The lacks of state policy in the field of local tourism development are examined. Taking into account principles of sustainable development a structure offinancial mechanism which can support the state policy is analyzed. The special attention is paid to the investments into tourism industry. The fragment of financial mechanism of local tourism development is presented.Туристична галузь є однією з пріоритетних у світовому розвитку. Незважаючи на економічні коливання, політичну напругу та інші дестабілізуючі фактори, туризм демонструє зростання, що відображається у збільшенні туристичних відвідувань [12]. Для багатьох країн туризм перетворився на провідну експортну галузь економіки, яка спонукає до розвитку інші галузі та за рахунок валютних надходжень забезпечує підтримання платіжного балансу. За даними Світової організації туризму (WTO), надходження від туризму тільки у 2003 році зросли у порівнянні з попереднім з 474 до 514 млрд. дол. США [12]. В середньому один турист залишає в країні відвідування майже 870 доларів. При цьому кожна країна як агент світового туристичного ринку доволі специфічна. Це визначає як особливості внутрішньої політики розвитку туризму, так і окремі успішні результати.

Україна має доволі значний туристичний потенціал. Втім, туристичні можливості країни реалізовані не повною мірою. Про це свідчить не тільки малий внесок туризму у створення

ВВП, а й його низька бюджетна ефективність (табл. 1).

Серед вітчизняних публікацій з питань розвитку туристичної діяльності переважають описово-пізнавальні дослідження [5; 6], тексти роз'яснювального характеру [2; 4]. Зовсім небагато уваги приділяється аналізу контексту політики розвитку туризму [7], у тому числі й місцевого туризму. Отже, мета полягає у дослідженні засад формування такої політики та конструюванні відповідного фінансово-економічного механізму її реалізації.

Туризм як галузь соціально-економічної діяльності може розглядатися у декількох аспектах: політичному, економічному, соціальному, культурному та підприємницькому. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про туризм" [3] визначає туризм як "тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування" (ст. 1).

У цьому визначенні присутні, по-перше, формальна ознака - виїзд особи з місця постійного проживання не з метою здійснення оплачуваної діяльності; по-друге, узагальнене представлення мотивів виїзду - оздоровлення, пізнавання, вирішення професійно-ділових задач. Воно, таким чином, не створює достатнього ґрунту для формування концептуальних уявлень щодо фактичного змісту туризму, його соціально-

Схема демонструє побудову туризму як галузі народного господарства. Попри значний рівень узагальненості, очевидно: 1) туризм може бути представлений системною структурою; 2) туризм функціонує у середовищі галузей - постачальників; 3) туристична діяльність спирається на п'ять основних складових, серед яких знаходяться "політика та державне регулювання".

Доречно зауважити, що в колі останніх політика посідає більш високе ієрархічне місце у розвитку туристичної діяльності, оскільки представляється універсальною складовою, через яку забезпечується розвиток "фундаменту" туристичного кластера.

Отже, важливою задачею активізації туристичної діяльності є обґрунтування пріоритетів, інструментів та заходів політики розвитку туризму в Україні.

Світовий досвід свідчить, що можливості розвитку галузі через традиційні регіони туристичного призначення практично вичерпані. Разом з цим розвиток туризму все більше й більше забезпечується розширенням діяльності на місцевому рівні [11]. Багато важливих політичних економічного, екологічного, політичного та культурного впливу на середовище, у котрому він має місце. Крім того, тут повністю відсутня основа визначення можливих пріоритетів політики розвитку туристичної діяльності.

Попереднє формування уявлення про сутність туризму в аспекті, що розглядається, дає схематичне зображення кластеру туризму (рисунок [3]).

рішень, що впливають на сталий розвиток туризму, такі як зонування, регулювання навколишнього середовища, ліцензування, економічні стимули, часто знаходяться в руках місцевих урядів, що діють у рамках національних політик та стратегій. Місцеві уряди є основними агентами у здійсненні зусиль щодо сталого розвитку туризму, оскільки вони можуть бути посередником між бізнесом, неурядовими організаціями та місцевими громадами у місцях туристичної діяльності. Як офіційні представники інтересів своїх громадян місцеві уряди можуть бути ефективними лідерами у забезпеченні сталого розвитку туризму.

Відтак розвиток туризму на основі залучення місцевих громад та організація ефективного партнерства представляється центральним політичним пріоритетом, який довів свою високу актуальність і значимість.

Новітня історія розвитку туризму у світі доволі значна і демонструє широкий спектр успішних прикладів розробки та реалізації ефективної державної політики. Це створює основу для визначення пріоритетів та формування фінансово- економічного механізму розвитку туризму в малих містах України. Він має стати ґрунтом, що забезпечує необхідні стимули для формування цілеспрямованої та ефективної державної політики.

Першим етапом дослідження було визначення ситуації у галузі місцевого туризму в Україні. Він здійснювався у формах проведення засідання фокус-груп та семінару у м. Рогатин, а також зустрічей з урядовцями у м. Київ. Висновки ро-

З табл. 2 випливає, що як власне проблеми розвитку туризму в країні, так і розгортання їх вирішення до практичних першочергових заходів розташовуються ієрархічно. Найбільш актуальним і значимим для туризму учасники називали посилення ролі держави (139 балів). Соціально-психологічні