підприємницькі структури. У той час, як центральний уряд є певною мірою зацікавленим і має у своєму розпорядженні фінансові ресурси, оцінки іноземних інвесторів та підприємницьких структур відображають скоріше потенційні можливості туриз- ку. Така стратегія, хоч і може бути практично реалізована, однак придатна для локальних проектів і не може становити основу масштабного розвитку місцевого туризму. Її локальність не дозволяє реалізувати переваги партнерства, пов'язані з нею інвестиції мають високий ступінь ризику. В цілому взята сама по собі подібна стратегія не дозволяє реалізувати принципи сталого розвитку, закладені у рекомендаціях Local Agenda 21 [11].
Друга ототожнюється з організацією більш масштабних інвестиційних проектів фінансування місцевого туризму. У тривалій перспективі вона представляється більш продуктивною.
У табл. 3 представлено експертну оцінку можливостей інвестування у розвиток місцевого туризму. Оцінка у 3 бали виставлялася за умов значних можливостей та одночасно зацікавленості чи прямої відповідальності за фінансування. Оцінка у 2 бали означає присутність одного з двох - або можливостей, або зацікавленості в інвестування. Оцінка в один бал передбачає слабкий рівень зацікавленості.
му як і будь-якої іншої перспективної галузі економічної діяльності.
У третю групу потрапляють інституційні та приватні інвестори. Їх об'єднує орієнтованість на повернення інвестованих коштів, що відрізняє їх від першої групи інвесторів, які мають у своєму розпорядженні більш значне коло фінансових інструментів, та не дуже чутливі до ризику інвестування (може за виключенням підприємницьких структур).
Останню позицію посідають кредитні установи. Фактично - це джерела фінансування в останній інстанції, оскільки вкрай чутливі до ризику та тривалості запозичень.
2. Найбільшу оцінку отримало фінансування інфраструктури туризму. Таке можна пояснити визначною роллю інфраструктури у забезпеченні ефективної туристичної діяльності.
Приблизно однакові оцінки мають фінансування місцевого бізнесу як рушійної сили підприємницьких ідей і, таким чином, розвитку та фінансування об'єктів туристичного інтересу, що являються центрами, біля яких і здійснює туристична діяльність.
До третьої групи відносяться інвестиції в розвиток людського капіталу та місць туристичного призначення. Певною мірою це є відображенням сучасного ставлення до розвитку туризму в цілому та людського капіталу зокрема.
На останньому місці знаходиться фінансування розвитку громади. Можливо, це і обґрунтовано, оскільки її розвиток, по-перше, спирається на соціально-психологічні методи, що не потребують суттєвих вкладень, по-друге, фінансування розвитку громад має далекосяжні перспективи і при цьому не завжди визначені чітко підприємницькі аспекти вигод.
Якщо розглядати інфраструктуру як усе, що об'єднує учасників місцевого туристичного сектора, то головне, що треба забезпечити в рамках реалізації фінансово-економічного механізму, - фінансувати розвиток інфраструктури туризму в малих історичних містах.
Іншими пріоритетами за ієрархією оцінок слід вважати фінансування розвитку: 1) місцевого туристичного бізнесу; 2) об'єктів туристичного інтересу; 3) місць туристичного призначення; 4) людського капіталу.
Важливим аспектом фінансової політики розвитку місцевого туризму являється забезпечення сприятливих умов залучення капіталу у галузь, що передбачає, з одного боку, врахування інтересів і можливостей різних потенційних інвесторів, з іншого - використання різноманітних фінансових інструментів, таких як субсидій, подат-
Література
Аналіз туристичної діяльності в регіонах України за 2003 рік // http://www.tourism.gov.ua/index.asp
Виноградська А. Туризм та його етичні норми // Український промисловець. - 2000. - № 6.
Закон України „Про внесення змін до Закону України "Про туризм" // Відомості Верховної Ради. - 2004. - № 13.
Правове регулювання туристичної діяльності в Україні / За ред. В.К.Федорченка. - К.: Юрінкомін- тер, 2002.
Тадницька-Геблі А. Туризм в Україні // Універсум. - 2001. - № 11-12. - С. 46-48.
Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні. - К.: Вища школа, 2002.
кових пільг, канікул, та податкового кредиту, бюджетних кредитів, кредитних та інвестиційних гарантій, страхування, акцій та облігацій тощо.
У табл. 4 представлено загальну конструкцію фінансово-економічного механізму розвитку місцевого туризму, в якому у першому наближенні реалізовані значимі умови реалізації або визначені політичні рамки процесу.
Як видно, найбільшу відповідальність несе місцева влада, що покликана виконувати роль лідера у реалізації політики розвитку місцевого туризму. Міністерство знаходиться на третьому місці через те, що на нього покладаються загальні політичні функції та задачі лобіювання. На другому місці знаходиться громада, представлена формалізованими структурами. Активне місце посідає місцевий бізнес.
Втім, розбіжність у 2 рази у балових оцінках, а також досить незначні бали, присвоєні індивідуальним мешканцям, свідчать про те, що у запропонованій структурі фінансово-економічні механізми розвитку місцевого туризму не повною мірою буде реалізовано потенціал партнерства. Це пояснюється тим, що у місцевих мешканців за визначенням відсутні права та активи, що дозволяють ефективно їх використовувати у рамках формування фінансово-економічного механізму. Отже, інструменти й, особливо, заходи скоріше несуть функціональне навантаження як засоби активізації діяльності місцевих громад.
У табл. 4 наведено структуру інструментів політики розвитку туризму в малих містах України. Звичайно, це спроба систематизації, і вона потребує ще доволі уважного відпрацювання, але у той же час, як здається, може суттєво допомогти в організації подальших досліджень та проведенні практичної роботи.
Цибух В. Туризм в Україні: проблеми та перспективи // Економіст. - 2000. - № 6.
Шаповалова Є. Тур-бізнес // Інвестиції: практика та досвід. - 2002. - № 8. - 26 квітня. - С. 23-24.
Global Code of Ethics for Tourism. Santiago, Chile, 27 September - 1 October 1999. (2)
Middle Meth Tourism Assessment and Strategic Plan. SRI International. Project founded by USAID. March 2001. (3)
Tourism and Local Agenda 21. The