УДК 336.717.8 (477)

ПОЛЄТАЄВ О.О.

Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили, м. Миколаїв

ПОСЛУГИ ФІНАНСОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ: ТЕОРЕТИКО- МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Роботу присвячено дослідженню сутності фінансових послуг в умовах трансформаційної економіки України. Висвітлено роль фінансових посередників на ринку фінансових послуг, розглянуто відмінності послуги від продукту, наведено і узагальнено підходи до визначення сутності фінансових послуг.

The article is devoted to research of financial service's essence under the conditions of Ukraine's economy transition. The role of financial intermediaries on the financial service market is highlighted, the differences between service and product are considered, approaches to the definition of financial service are given and generalized.В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ

багатоукладної економіки та розвитку ринкових відносин в Україні відбуваються істотні зміни у сфері фінансових послуг, що є важливою складовою ринкової трансформації. Значно зростають обсяги послуг, притаманних ринковій економіці (банківських, фінансових, страхових та інших).

У контексті даних процесів залишаються невирішеними ряд теоретико-методологічних проблем, однією з яких є дефініція фінансових послуг.

Проблематиці фінансових послуг приділено значну увагу з боку таких учених, як Савлук М.І., Шарп У.Ф., Олександр Г.Дж., Бейлі В.Дж., Корнєєв В.В., Кульпінський С., Дмитрієва О., Одинцова Т.М., Грищенко О., Хмиз О. та ін. Проте дослідження дефініції фінансових послуг є не-численними і носять фрагментарний характер.

З огляду на зазначене вище метою статті є систематизація підходів до визначення послуг фінансових посередників і уточнення їх сутності у теоретичній і методологічній площинах. Для досягнення поставленої мети було висвітлено роль фінансових посередників на ринку фінансових послуг; розглянуто відмінності послуги від продукту; проаналізовано підходи до визначення сутності фінансових послуг.

Згідно із чинним законодавством, фінансові послуги можуть надаватися фінансовою установою - юридичною особою, яка надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру [1]. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Більшість із зазначених установ акумулюють кошти громадян та юридичних осіб і надають їх на комерційних засадах у розпорядження позичальників. Таким чином, вони виступають фінансовими посередниками [3].

Використовуючи ряд ідей (ефект масштабу, концепція схильності до ризику, вартість грошей у часі, концепція трансакційних витрат тощо), фінансові посередники виконують одне з головних завдань - спрямовують рух капіталу (заощаджень) до економічно найефективніших споживачів за допомогою різних інструментів.

Перш ніж перейти до визначення фінансової послуги, з'ясуємо суть і властивості послуги взагалі як економічного явища. Її відмінність від продукту характеризується такими рисами: 1) фізична неосяжність (послугу неможливо побачити, відчути, почути); 2) невіддільність від свого джерела походження (трудова діяльність) на противагу матеріальному продукту; 3) неможливість накопичення, складування і зберігання (процеси виробництва і споживання послуги проходять нерозривно в одній часовій площині); 4) індивідуальність і широка градація якості (одні й ті ж продукти мають схожу якість, проте одні й ті ж послуги можуть мати як високу, так і низьку якість).

Термін "послуга" включає в себе комплекс різноманітних видів економічної діяльності людини. У західній і вітчизняній науковій літературі існує багато його визначень, іноді взаємозаперечуючих, що відображає його складність і маловивченість.

З точки зору Системи Національних Рахунків (СНР) сфера послуг - це зведена узагальнююча категорія, що включає відтворення різноманітних видів послуг, яке здійснюється юридичними або фізичними особами. Виділення цієї сфери як сектора економіки пов'язане з розподілом суспільної праці на два види: з виробництва товарів і виробництва послуг. Обидва види діяльності є виробничими, оскільки їх результати мають виробничий характер. Надання послуг у цьому контексті трактується як економічна діяльність, не втілена в матеріально-речовій формі і спрямована на задоволення особистих потреб членів суспільства, домашніх господарств, підприємств, об'єднань або суспільних потреб в цілому. Згідно з визначенням в СНР-93, послуги не можуть набувати форми матеріальних об'єктів, на які могли б розповсюджуватися права власності [5]. Їх реалізація та виробництво не відокремлені одне від одного. Вони являють собою результат різнорідної діяльності, що здійснюється виробником на замовлення споживачів. Момент завершення виробництва послуг співпадає з моментом їх надання. Їх виробництво обмежується тільки тією діяльністю, яка може виконуватись однією одиницею на користь іншої.

Деякі спеціалісти вважають, що до послуг можна віднести все, що не пов'язане з видобуванням корисних копалин, промисловим і сільськогосподарським виробництвом. Саме так визначають послуги у західній статистиці національних рахунків. У ній послуги поділяються на споживчі (ресторани, готелі), соціальні (освіта, медична допомога), виробничі (інжиніринг, консультації, фінансові та кредитні послуги), розподільчі (торгівля, транспортні) [10].

Такий підхід дещо звужує роль фінансових послуг у розвитку економіки. У 1997 році в Україні введено нову статистичну класифікацію видів економічної діяльності [6]. У цій класифікації виділена фінансова діяльність (код 65), що включає фінансове посередництво, грошове посередництво, фінансовий лізинг, страхування (код 66); допоміжна діяльність у сфері фінансів та страхування (код 67), яка представлена значною кількістю фінансових послуг.

У різних джерелах економічного характеру по-різному трактується поняття послуги, наприклад:

"Послуги - підприємницька діяльність, направлена на задоволення потреб інших осіб, за винятком діяльності, що здійснюється на основі трудових правовідносин" [2].

"Послуга - такий вид корисної праці, при якій виробництво корисного ефекту співпадає з часом її