Цей план дій можна представити як набір оптимізаційних моделей для алгоритмізації дій керівництва пароплавства на всіх етапах функціонування підприємства. Вихідними умовами побудови моделей є набір вантажів до перевезення, напрямки їх перевезення, визначена кількість суден різного типу, що є на балансі судноплавної компанії. Виходячи з цих умов ставиться задача спланувати перевезення з максимальним прибутком, передбачається також можливість будівництва нових суден. Це потребує вирішення таких задач:

Розробити алгоритм вибору оптимального типу судна для перевезення даних типів вантажу.

Вибрати оптимальні маршрути інтермодального перевезення вантажів для мінімізації витрат і баластних переходів.

Розробити методики розрахунків економічно обґрунтованих тарифів для перевезення різних типів вантажів.

Однією з задач вдосконалення операційної і фінансової діяльності є оптимізація структури флоту судноплавної компанії. Під оптимальним мається на увазі такий склад флоту, який виконує сплановані перевезення із найвищою економічною ефективністю на заданих напрямах роботи з заданими вантажообігами. У свою чергу, під складом флоту розуміють типи суден і кількість суден кожного типу. До складу флоту мають увійти судна, побудовані (взяті в лізинг) до початку планового періоду, а також ті, які, можливо, належить побудувати. Оптимальна структура флоту визначається вибором оптимального типа суден за кожним маршрутом вантажоперевезень. За критерій оптимальності береться показник чистої валютної виручки при додаткових обмеженнях: всі наявні судна мають бути використані; обсяги перевезень за договорами мають бути здійснені.

Розв'язання поставленої задачі, в свою чергу, викликає необхідність розв'язку іншої задачі - вибору оптимальних маршрутів доставки вантажів. Для морських перевезень характерні значні баластні переходи, які призводять до додаткових витрат, що не компенсуються відповідними доходами. Тому основним принципом формування оптимальних схем перевезень є мінімізація баластних переходів між портами.

Визначення схем руху логічно виконувати в такій послідовності:

побудувати прості (між двома портами) схеми, врівноважені за тоннажем, з вантажем на обох ділянках (якщо такі схеми існують), такі схеми дозволяють уникнути додаткових витрат на баластні переходи;

проектуються схеми, які містять баластні переходи.

Взагалі задача оптимізації руху є задачею транспортного типу. При її розв'язку виникають певні труднощі, пов' язані з пристосуванням стандартних методів розв' язку транспортних задач до особливостей господарської діяльності флоту: необхідно врахувати баластні переходи, зміну вантажної марки, суднові запаси, об'єм яких змінюється протягом рейсу. Для розв'язання задач такого типу [6-8] було запропоновано метод "майже оптимальних планів", який враховує вищезазначені фактори, проте при розв' язанні конкретної задачі було виявлено, що цей метод в окремих випадках, наприклад, при використанні суден одного типу на кількох маршрутах перевезень, не дає оптимального розв'язку. Тому автором пропонується метод "майже оптимальних планів", модифікований з метою усунення зазначеного вище недоліку [9].

У такий спосіб формуються напрямки перевезень, для яких основним критерієм оптимальності є мінімум витрат. Дохідна частина формується за рахунок стягнення фрахту за перевезення вантажів, що, з одного боку, має компенсувати операційні витрати і забезпечити прибуток, а з іншого - відповідати ринковим фрахтовим ставкам на перевезення. Відтак при наявності плану перевезень є можливість спроектувати тарифи, які відповідають поставленим умовам.

На цей час ЧМП використовує тарифну сітку, впроваджену за часів Радянського Союзу, і коефіцієнт переводу рублів у гривні. Значення єдиного коефіцієнта переводу затверджуються державою, при цьому тариф, отриманий таким чином, об'єктивно не відображає витрат судновласника на перевезення і ринкову ставку фрахту. Інші українські компанії використовують середньоринкові тарифні ставки, що публікують спеціалізовані засоби інформації, які також не враховують рівня витрат операційної діяльності.

Графічно модель управління судноплавною компанією можна описати так:

задача - вдосконалення діяльності флоту;

мінімізація витрат флоту;

максимізація доходів;

оцінка фінансового стану, пристосування

Як видно з рис.1, задачі управління судноплавною компанією можна подати у вигляді чотирирівневої ієрархічної структури. Задача першого рівня носить загальний характер і являє собою ціль даного дослідження - вдосконалити роботу судноплавної компанії. Цю задачу можна вирішити за допомогою вирішення задач 2 рівня - мінімізації витрат і максимізації доходів. Кожна із цих задач визначає критерій оптимальності моделей, які спрямовані на рішення задач третього рівня, тобто конкретних задач операційного управління підприємством: вибір найкращого маршруту, вибір типу судна, оптимізація завантаження, проектування тарифів. Задача "4" - оцінка фінансового стану - є позарівневою задачею, оскільки може здійснюватися в процесі розв'язку задач будь- якого рівня. Задача 4 рівня об'єднує результати вирішення всіх вищеназваних задач. Це задача створення єдиного алгоритму для управління судноплавною компанією найкращим чином.

Таким чином в роботі розглянуто проблеми, пов'язані із функціонуванням судноплавних компаній, серед яких головною є недосконала методика управління фондами коштів

9

ЛІТЕРАТУРА

підприємств. Виходячи з умов ринку, на якому діють ці компанії, вдосконалення системи управління грошовими коштами має бути направлене на мінімізацію витрат підприємства. При цьому практика довела, що впровадження окремих заходів не дає очікуваного результату, тому було сформовано комплекс дій судноплавної компанії, який дозволяє максимізувати прибуток, виходячи з поточних умов функціонування, для того щоб акумулювати кошти для побудови нових суден і виходу на світовий ринок. Цей комплекс дій алгоритмізовано за допомогою набору оптимізаційних моделей задач транспортного типу, пристосованих під особливості діяльності судноплавних компаній. Ці моделі дозволяють вибрати найкращий маршрут доставки, обрати оптимальний транспортний засіб, при цьому тарифи на перевезення економічно обґрунтовані.

У моделі враховується робота компанії на лініях, яка підлягає